- •2/ Мистецтва кам’яного віку.
- •3. Українське барокко
- •4. Основні риси мистецтва
- •5. Aрхітектура Вавілону
- •6. Альбрехта Дюрера
- •7. Жанри образотворчого мистецтва
- •8. Первісне мистецтво
- •9. Культура і мистецтво індіїї
- •10. Класифікація мистецтв
- •Мистецтво Стародавнього Царства (XXXII ст. — XXIV ст. До н. Е.)[ред. • ред. Код]
- •Мистецтво Середнього Царства (XXI ст. — XVIII ст. До н. Е.)[ред. • ред. Код]
- •Мистецтво Нового Царства (XVII ст. — XI ст. До н. Е.)[ред. • ред. Код]
- •Раннє Середньовіччя
- •Пізніше Середньовіччя
- •Напрямки в Середньовічному мистецтві
- •Романський стиль
- •Ренесанс
- •13. Основні функції мистецтва Мистецтво як форма суспільної свідомості намагається комплексно осмислювати дійсність, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність синтезу всіх його основних функцій
- •14. Періодизація візантійського мистецтва
- •Періоди візантійського мистецтва[ред. • ред. Код]
- •15. Мистецький здобуток Леонарло да Вінче
- •16. Стиль в мистецтві.
- •17. Романський стиль
- •18. Мікеланжело
- •20. Мистецтво епохи архаїки
- •21.Рафаель Санті
- •22. Давньоєгипетське мистецтво.
- •23. Символика иконы.
- •Пространство иконы
- •Время в иконописном изображении
- •24. Маньєризм.
- •Виникнення[
- •25. Стародавня месопотамії
- •26. Готичний стиль.
- •27. Класицистична архітектура
- •30. Особливості барокко
- •32. СекуляризаціЯ
- •35. Монументальна архітектура стародавнього Риму.
- •36. Ікони київсьогого періоду.
- •37. Графічні символи Стародавньої Індії
- •39. Основні риси модернізму
- •40. Монументальний живопис давньої індії
- •41. Становлення Християнського мистецтва.
- •Архітектура і мистецтво Візантії V-VIII ст.[ред. • ред. Код]
- •Романська культура: літургія та карнавал
- •Готичний стиль і схоластика
- •Християнське мистецтво епохи середньовіччя
- •Християнське зодчество Русі
- •42. Специфічні риси Ренесансу
- •44. «Каролінгське відродження»
- •Видання про середньовіччя[ред. • ред. Код]
- •47. Основні риси поетики та стилістики рококо
- •48. Буддійське мистецтва.
- •51. Живопис 14 – 16 ст.
- •55. Скульптура классического периода
4. Основні риси мистецтва
Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму людських цінностей, життєвих смислів та значень. Воно відображає життя в образно-емоційній, інтуїтивній формі - на відміну від "сухих" категорій науки. Мистецтво вносить у життя ілюзорно-ігрове начало, дозволяючи особистості "проживати" різні життя і переживати уявні ситуації у світах, створених митцем. Не випадково Ф. Ніцше говорив: "мистецтво нам потрібне для того, щоб не померти від істини".
Характерними рисами мистецтва виступають:
- створення художніх образів, що характеризуються чуттєвою конкретністю та узагальненістю, завдяки чому мистецтво виражає та творчо перетворює життя відповідно до людських сенсів та цінностей; якщо наука доводить, то мистецтво показує;
- інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності, що доповнює раціонально-логічний;
- у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону;
- наявність вимислу та умовності; мистецтво не призначено для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів, але при цьому вона завжди усвідомлює цю ілюзорність та умовність;
- мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості митця - на відміну від безособового характеру мови науки.
Мистецтво тісно пов'язано з іншими сферами духовного життя: мораллю, філософією, релігією, правом, наукою. Так, мистецтво одухотворяється гуманними моральними ідеями; багато письменників виступають як оригінальні філософи та соціальні мислителі - Достоєвський, Толстой, Сартр, Камю; взаємодія релігії з мистецтвом сприяла виникненню шедеврів у багатьох видах мистецтва; крім того, виникли і власне релігійні жанри: у живопису - ікони, в архітектурі - храми; наука сприяла розширенню технологічних і художніх можливостей мистецтва.
Мистецтво займає специфічне положення серед інших сфер культури. У художній діяльності, як у краплі води, відображуються всі основні форми діяльності людини - перетворення, пізнання, спілкування, оцінювання.Мистецтво реалізує сприйняття дійсності в її цілісності, зберігає цілісність особистості, культури та життєвого досвіду людства, тобто воно виступає своєрідним дзеркалом, у якому найбільш повно відбивається специфіка певної культури. Мистецтво відіграє велику роль у спілкуванні культур - воно полегшує "входження" в іншу культуру, оскільки саме воно розкриває "таємницю" відповідної культури, є відносно доступним для сприйняття.
Найбільш загальні закони розвитку мистецтва, а також естетичного відношення людини до світу вивчає наукаестетика. Слово "естетика" (аев1;пе8І8) - грецького походження, яке у перекладі означає: "те, що має відношення до чуттєвого пізнання". Термін "естетика" ввійшов у науку в середині XVIII століття. Він належить німецькому філософу А. Баумгартену, який ввів у філософію розділ "теорія чуттєвого пізнання" і терміном "естетика" запропонував назвати саме цей розділ. Це слово міцно закріпилося у філософській термінології, і вже з XVIII століття естетику стали розуміти як науку, що вивчає "філософію прекрасного", або "філософію мистецтва". Естетика - філософська наука, що вивчає сутність і закони естетичного пізнання і естетичної діяльності людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва.
