Висновки у ході дослідження ми дійшли наступних висновків:

Розглянувши теорію народної сміхової культури на прикладі книги Бахтіна «Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя» ми побачили, що автор аналізуючи середньовічну культуру Європи, приходить до висновку, що саме в цей час карнавальність стає специфічним явищем, що протистоїть офіційній культурі, пронизаної християнськими догматами. Бахтін довів, що середньовічний сміх має універсальний і світоглядний характер, формуючи особливе світосприйняття людини середньовіччя і Ренесансу. Сміховий початок як основний елемент людської святковості відсутнє в офіційній культурі. Однак сміх був незнищенною основою будь-якого народного свята з найдавніших часів.

Проаналізувавши карнавал як культурний феномен стає зрозуміло, що карнавальне явище являє собою одну з найбільш значущих форм свята, традиційно пов'язану з давніми язичницькими обрядами. У міру впровадження карнавального життя в умовах формування інших соціально-культурних структур карнавал продовжив своє існування в досить зміненій формі, але зберігши при цьому свою основну функцію – розважання і оновлення. Карнавальна культура впродовж свого багатовікового існування володіла добре розробленою системою ритуально-видовищних і жанрових форм, а також глибокою життєвою філософією, основними рисами якої є універсальність, амбівалентність

Карнавальні традиції в європейських країнах отримали найбільш яскравий розвиток в народній культурі. Використання карнавалу як форми святкової культури отримало широке поширення при організації масових свят. Пильна увага до карнавалу обумовлено тим, що він є такою формою свята, в рамках якої здійснюється спадкоємність самобутніх традицій окремих народів і повноцінний діалог культур різних країн і регіонів, що особливо актуально на сьогоднішній день.

Дослідивши традиції і новації проходження сучасних карнавалів, хочеться зазначити, що різноманіття культурних традицій в різних країнах зумовлюють їх відмінність в специфіці проведення карнавалів. Кожна європейська карнавальна країна має свою історію і традиції, свій неповторний стиль. Здатність карнавалів збирати величезну аудиторію призвела до того, що тепер вони стали не лише культурними, але й комерційними заходами. Зараз існує небезпека надмірної комерціалізації карнавалу, що може негативно вплинути на його культурну значимість для народів світу.

Список використаних джерел

1. Аверинцев C.С. Бахтин и русское отношение к смеху // От мифа к литературе / С.С. Аверинцев – М., 1993. – С. 341-345

2. Барт Р. Мифологии / Р.Барт. – М., 1996. – 352 с.

3. Бахтін, М. М. Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу / М.М. Бахтін. – М.: Худ. літ. , 1990. – 541 с

4. Бергсон А. Смех «Искусство» /А.Бергсон. М., – 1992. – 127 с.

5. Борев В. Ю. Культура и массовая коммуникация / В.Ю. Борев, Коваленко А. В. – М.: Наука, 1989. – 328 с.

6. Генон Р. О смысле «карнавальных» праздников // Вопросы философии / Р. Генон. – 1991. №1. – С. 45-48

7. Гібсон, Р. Карнавал: Маски. Костюми: пер. з англ. / Р. Гібсон. – М.: РОСМЕН, 1999. – 65 с.

8. Гуревич П.С. Культурология / П.С.Гуревич. – М.: Знание, 1996. – 304 с.

9. Загибалова М.А. Феномен карнавализации современной культуры [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.dissercat.com/content/fenomen–karnavalizatsii–sovremennoi–kultury#ixzz31IaJClPZ

10. Килимистий С.М. Карнавал як складова туристичної анімації// Туристично–краєзнавчі дослідження: збірник наукових статей / С.М.Килимистий. – К.: Вид–во ФПУ, 2005.– 473 с.

11. Кірєєва, Е. В. Історія костюма. Європейський костюм від античності до XX ст. / Є.В. Кірєєва. – М.: Просвещение, 1976. – 176 с.

12. Костомаров, М. І. Про життя, побут і звичаї російського народу [Збірник] / Н.І. Костомаров, І.Є. Забєлін. – М.: Просвещение: АТ «Учеб. літ. », 1996. – 575 с

13. Махлин В.Л. «Невидимый миру смех». Карнавальная анатомия Нового средневековья // Бахтинский сборник II. Бахтин между Россией и Западом. М., 1991. С. 162-186.

14. Немиро, О. В. Святковий місто. Мистецтво оформ. свят: Історія та сучасність / О.В. Немиро. – Л., 1987. – 230 с.

15. Панченко А.М. Смех как зрелище // Лихачев Д. С., Панченко А. М., Понырко. – М., 1984. – 122 с.

16. Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник / І.В.Петрова. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.

17. Софронов Л. А. Книга про середньовічну театральності / Л.А. Софронова / / Культурологія. – 2004. – № 4. – C. 48-55.

18. Танцерова І.В. Народна сміхова культура //Усе для вчителя.–2003.– №13.–С.60-61

19. Шендрик А.И. Теория культуры / А.И. Шендрик. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, Единство, 2002. – с.231.

20. Шестаков В.П. Мифология XX века: Критика теории и практики буржуазной «массовой культуры» / В.П. Шестаков. – М.: Искусство, 1988. – 224 с.