12. Методи правового регулювання суспільних відносин.

Метод правового регулювання — це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, котрий здійснюється за допомогою юридичних засобів.

Метод правового регулювання характеризується:

- колом суб'єктів, яких держава визнає правоздатними і дієздатними;

- змістом та обсягом правового статусу суб'єктів певних відносин;

- порядком формування, встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів;

- ступенем визначеності змісту юридичних прав і обов'язків;

- співвідношенням основних регулятивних засобів впливу на поведінку — повноважень (дозволів), обов'язків та заборон;

- порядком (процедурою) здійснення Юридичних прав та обов'язків;

- способами примусового забезпечення прав і обов'язків.

Види:

• метод децентралізованого регулювання — автономний. Він побудований на координації цілей та інтересів сторін у суспільних відносинах та застосовується для регламентації рівних за становищем (рівноправних) суб’єктів, які задовольняють свої приватні інтереси. (цивільне, сімейне, трудове право).

• метод централізованого, або імперативного, наказового регулювання. Він базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин — вони не є рівними за статусом. За його допомогою регулюються відносини, в яких пріоритет надається загальносоціальному інтересу. (конституційне, адміністративне, кримінальне право).

• метод матеріального і морального заохочення. Таке заохочення спрямоване на стимулювання матеріальної зацікавленості у вирішенні певних завдань, на підвищення різних форм робочої і творчої активності, підвищення кваліфікації, набуття нових професій тощо;

метод рекомендацій, який застосовується до самоврядних організацій, щодо яких владно-імперативні методи впливу не можуть бути застосовані. Цей метод характерний для підприємницького, корпоративного та інших галузей законодавства.

13. Способи правового регулювання суспільних відносин.

Способи правового регулювання (правові способи) - прості правові явища, укладені у правовій нормі чи комплексі норм і призначені для впорядкування поведінки суб'єктів суспільних відносин.

ОСНОВНІ:

Дозволи — важливий елемент правового регулювання, які забезпечують соціальну свободу та активність людини. Вони набувають юридичного характеру з моменту їх закріплення в уповноважуючих нормах у вигляді суб'єктивних прав та реалізуються у формі використання, що визначає добровільний характер, їх залежність від бажання суб'єкта, якому належить суб'єктивне право.

Заборони встановлюють певну міру поведінки суб'єктів, покладаючи на осіб обов'язок утримуватись від вчинення певних дій, що протирічать нормам права. Вони — важливий засіб забезпечення організованості суспільних відносин, створення перешкод для небажаної, суспільно небезпечної чи шкідливої поведінки.

Зобов'язання — це нормативне закріплення юридичного обов'язку вчиняти певні дії в інтересах суб'єктів права. Даний вид юридичного обов'язку має активний характер, передбачає певну поведінку, є гарантією використання суб'єктивних прав і реалізується у формі виконання правових норм. (власник підприємства зобов’язується сплачувати податки)

Крім того, можна визначити також додаткові способи правового регулювання: застосування засобів примусу та юридичної відповідальності. Цей спосіб є додатковим, бо, по-перше, являє собою вид обов’язку (юридична відповідальність може розглядатись як обов’язок зазнати покарання та позбавлення певних благ), а по-друге, цим способом забезпечується належне виконання обов’язків, дотримання заборон та використання прав.