4 Процес розуміння

Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явиш об'єктивної дійсності. Розуміння – це складна аналІтико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої сутності об'єктів, па усвідомлення зв'язків, відносин, залежностей, які в ній відображуються. Залежно від характеру пізнавального завдання та його змістовної структури розуміння може виявлятись у співвідне­сенні нового об'єкта з відомим як такого, що має з ним спільні ознаки, у з'ясуванні причини явища, визначенні вихідних принципів і логічних засад розуміння факту, у розумінні підтексту мовного висловлювання, мотивів, змісту та значення вчинку тощо. Необхідна умова розуміння будь-яких фактів – достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу.

Важливе значення для розуміння має поєднання слова з наочни­ми образами, особливо тоді, коли предметом розуміння є функ­ціональні характеристики об'єктів. Наочні образи, так само як і прак­тичні дії, не лише ілюструють те, що потрібно зрозуміти, а й допома­гають розкрити суть того, що осмислюється.

Критерієм розуміння є сформульована у слові думка, яка відобра­жує знання істотних ознак об'єкта чи явища. Вміння охарактеризу­вати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.

Важлива роль у розумінні належить розумовим і практичним діям, що виконуються у зв'язку з розкриттям сутності об'єкта пізнання. При розумінні наукового тексту треба виокремити понятійний апарат, визначити його логічну структуру, скласти тези, зробити узагальнен­ня. При вивченні механізмів і принципів їх роботи показником розу­міння стає вміння вільно їх розбирати та складати. Надійним показни­ком розуміння є зміст відповідей на нестандартні запитання щодо суті засвоєних знань, вміння варіювати формулювання думок, реконстру­ювати текстову основу змісту, передавати його у більш стислому чи розгорнутому вигляді. Свідченням розуміння вважається також умін­ня застосовувати на практиці сформульовані у словесній формі принци­пи, наводити оригінальні приклади, що ілюструють явище.

5 Процес розв'язання завдань

Мислення – це процес руху думки від невідомого до відомого. Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, уза­гальнювати. Такі питання виникають в умовах проблемної ситуації. Проблемна ситуація характеризується наявністю суперечностей між реальним рівнем знань та об'єктивно необхідним для успішного роз­в'язання завдання.

Процес розв'язання пізнавального завдання починається з фор­мулювання питання, яке треба визначити виходячи з конкретних умов проблемної ситуації. Формулювання питання — перший етап, найскладніший у процесі розв'язання завдань. Важливе значення на цьому етапі мас здатність людини бачити нез'ясовані аспекти в тих чи інших предметах та явищах дійсності, її вміння ставити запитання, виокремлювати проблеми, які потребують вирішення. Ця здатність значною мірою залежить від попереднього досвіду людини, проник­ливості її розуму, вміння бачити незрозуміле там, де іншій людині все здається зрозумілим.

Другий етап розв'язання розумового завдання починається з по­шуку шляхів аналізу поставленого запитання та побудови гіпотези. Висування гіпотез дає людині можливість передбачити напрями розв'язання завдання й можливі результати. Якщо висунуті гіпотези не підтверджуються, їх відкидають, уточнюють умови завдання й са­ме завдання.

Розв'язання розумового завдання – завершальний етап процесу – може відбуватися по-різному. Іноді людина діє методом спроб і поми­лок, перевіряючи ефективність висунутих гіпотез. Розв'язання завдан­ня може базуватися також на використанні відомих способів, на засто­суванні аналогій за нових умов проблемної ситуації.