Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тексти лекцій Технологія матеріалів для СВ - к...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

Рекомендована література

[1. с. 195 – 214; 2. с. 137 – 156; 3. с. 13 – 16; 4. с. 58 – 61; 5. с. 180 – 221; 6. с. 77 – 88; 7 с. 18 – 20; 8. с. 20 - 22]

Поняття про металургію. Характеристика металургійних процесів.

Галузь промисловості, що займається виробництвом металів і сплаві з руди та іншої сировини, наука про способи одержання та очистки металів називається металургією.

Спочатку залізо одержували безпосередньо із руди відновленням в горнах. Внаслідок насичення заліза вуглецем, одержували сплав крихкий, але з гарними ливарними якостями. Цей сплав назвали чавуном. Потім чавун почали переробляти в сталь – сплав з меншим, ніж у чавуні, вмістом вуглецю, марганцю, кремнію та ін., що володіє високою пластичністю і міцністю. Двохстадійна схема виробництва сталі – виплавка чавуну в доменній печі і переробка його в сталь – є і сьогодні основною.

Історично в Україні сформувалися три регіони чорної металургії: Донбас, Придніпров'я і Приазов'я, орієнтовані на власні вугільні, залізорудні, марганцеві та інші мінерально-сировинні ресурси (Донбас – на коксівне вугілля, Придніпров'я – на криворізькі залізні і нікопольські марганцеві руди та водні ресурси Дніпра, Приазов'я (Маріуполь) – на вигідне економіко-географічне положення поблизу вугільних шахт Донбасу і Керченського родовища залізних руд, що надходять туди морським шляхом).

Поняття про металургію чавуна. Характеристика матеріалів, що застосовуються в металургії

Для виробництва металів використовують руди, флюси, паливо і вогнетривкі матеріали.

Руда – це гірські породи, що містять метали в кількостях, що забезпечують їх економну переробку. Скажімо, залізні руди містять 30...60 % металу. Руда складається із мінералів, що містять метал у вигляді окислів, сульфідів, карбонатів і пустої породи, до складу якої входить кремнезем SiO2 , глинозем Al2O3 , а також домішки сірки, фосфору, миш’яку та ін.

Флюси – це матеріали, що утворюють при плавці шлак – легкоплавку сполуку з пустою породою руди, золою палива і іншими неметалічними включеннями. Звичайно шлак володіє меншою густиною, ніж виплавляємий метал, тому він розташовується над ним, захищаючи його від взаємодії з пічними газами і повітрям.

Паливом в металургійних процесах служить кокс, природний, доменний коксовий газ, мазут.

Кокс одержують сухою перегонкою кам’яного вугілля без доступу повітря при температурі 1000...1100 ºС. Він містить 85...90 % С, має високу питому теплоту згоряння, малу зольність.

Природний газ – висококалорійне дешеве паливо і складається в основному із метану СН4.

Доменний газ – побічний продукт при виплавці чавуну в доменній печі (містить до 32 % СО, до 4 % Н2).

Мазут – важкий залишок перегонки нафти, містить до 88 % С, 10...12 % Н2 і невелику кількість кисню та сірки.

Вогнетривкі матеріали застосовують для внутрішнього облицювання (футерівки) плавильних печей і іншого обладнання, що знаходиться під дією високих температур і розплавлених металів і шлаків. Це динасова цегла, кварцовий порошок, шамот, хромомагнезит та ін.

Поняття про металургію чавуна. Характеристика залізних руд і підготовка їх до плавки

На разі до 85 % чавуну витрачається на виробництво сталі.

Сировиною для виплавки чавуну служать залізні руди, флюси і паливо. Залізо в рудах в основному знаходить у вигляді окислів, рідше у вигляді карбонату FeCO3. Серед залізних руд використовується магнітний залізняк, що містить до 65 % заліза у вигляді магнітного окислу Fe3O4 (магнетит), червоний залізняк, що містить до 60 % заліза у вигляді безводного окислу Fe2O3 (гематит), бурий залізняк, що містить до 50 % заліза у вигляді гідроокису 2Fe2O3·3Н2О (лимоніт) та Fe2O3·Н2О (гетит) – це бідні руди забруднені миш’яком та фосфором, шпатовий залізняк – бідна руда, що містить до 40 % заліза у вигляді карбонату FeCO3 (сидерит), містить небагато сірки та фосфору.

Основна маса руди (приблизно 95 %) проходить стацію попередньої підготовки до плавки, що включає в себе подрібнення, сортування, збагачення та кускування. Спочатку руду подрібнюють, а потім сортують. Придатними для плавки вважаються шматки (куски) розміром 40...100 мм. Більше 80 % всіх руд піддають збагаченню, шляхом магнітної сепарації. Попереднім випалюванням руди при температурі 600...800 ºС немагнітні окисли переводять у магнітні.

Рисунок 5.1 – Схема сухого барабанного магнітного сепаратора:

1 – нерухомий електромагніт,

2 – шматки немагнітного матеріалу,

3 – суміш повторного очищення,

4 – магнітні мінерали

Збагачення залізних руд – технологічний процес підвищення концентрації в руді корисного елемента, що здійснюється шляхом видалення з неї пустої породи.

В даний час більше 90 % залізних руд, направлених в доменну плавку, піддаються збагаченню. Всі способи збагачення руд, у тому числі і залізних, засновані на відмінності фізичних властивостей рудного мінералу і пустої породи: зовнішнього вигляду, щільності, змочуваності, магнітної сприйнятли-вості й ін.

Збагачення руд, що містять переважно слабомагнітний гематит, здійснюється за магнітними, гравіта-ційними, флотаційними і ін. схемами.

Найпоширенішим способом збагачення магнітних залізняків є магнітна сепарація, заснована на відмінності магнітної сприйнятливості рудного мінералу і пустої породи (рисунок 5.1). Роздроблену руду вводять в магнітне поле, під дією якого частинки, володіючи магнітними властивостями, прямують в одну сторону, а немагнітні частинки виносяться зі сфери дії магнітного поля в іншу сторону або силою тяжіння, або потоком води. Проте цей спосіб успішно може бути застосований тільки до одного типу залізних руд – магнітних залізняків.

Паливо в процесі виплавки чавуну в доменній печі виконує роль не тільки пального, але й відновлювача заліза з руди.

Флюс металургійний – неорганічний матеріал, що вводиться в шихту, щоб знизити температуру плавлення та полегшити відділення металу від пустої породи. Флюсами при виплавці чавуну в доменній печі служать вапняк СаСО3 або вапняк, що складається з СаСО3 та MgСО3. Паливо в процесі виплавки чавуну в доменній печі виконує роль не тільки пального, але й відновлювачем заліза з руди.

Будова і робота доменної печі та допоміжного устаткування

Чавун із залізної руди виплавляють в домнах – вертикальних печах шахтного типу. Процес плавки чавуну безперервний.

Для виплавки чавуну в домну завантажують шихту – суміш певного співвідношення руди, палива і флюсів. Окремі порції шихти називаються колошами. Колоші з бункера (рисунок 5.2) подаються вагонетками у приймальну воронку засипного апарату. Шихта попадає по черзі в колошник і далі в шахту печі. Шихта завантажується в домну періодично (бо домна відноситься до печей безперервної дії протягом 5...10 років) по мірі згоряння палива і випуску чавуну і шлаку.

Рисунок 5.2 – Будова доменної печі

Найширша циліндрична частина домни називається розпаром. Нижче нього знаходяться звужуючі заплечики і горн, обмежений лещаддю. В нижній частині горна розташовані летки для випуску чавуну і шлаку.

Для підтримання горіння палива в домену піч через ряд розташованих по колу фурм вдувається під тиском до 0,25 МПа повітря. Витрати повітря на виплавку 1 т чавуну становить 3000...7000 м3/хв.

Основними характеристиками доменної печі служать її корисна висота (відстань від лещади до нижнього конуса засипного апарату) і корисний об’єм (робочий об’єм, заповнений шихтою і продуктами плавки). Сучасні домені печі мають: корисний об’єм 2000...5000 м3, добову продуктивність 3000...10000 т, корисну висоту 35 м.

Фізико – хімічні процеси, що відбуваються в доменній печі

Доменна піч працює по принципу протитоку: зверху в доменну піч завантажують шихтові матеріали (агломерат, обкатиші, кокс, флюси), а в нижню частину печі вдувають повітря, нагріте до 1100 – 1200 ºC, з додаванням кисню і природного газу.

В результаті того, що згорає кокс, в нижній частині печі утворюються гази, які складаються з оксидів вуглецю в суміші з азотом і воднем. Висхідний потік газу нагріває шихтові матеріали, які у міру, згоряння коксу і проплавлення шихти опускаються.

При певних температурах починається розкладання складних сполук і відновлення заліза з оксидів. Цей процес завершується навуглецюванням заліза, його розплавленням. Розплав накопичується в нижній частині печі, і до нього переходять ті, елементи що частково відновилися: кремній, марганець, а також фосфор, сірка.

Цей розплав – чавун, містить більше 92 % Fe; 3,5-4,6 % С, інші Mn, Si, P та ін. З печі чавун і шлак періодично випускаються.

Вуглець знижує температуру плавлення залізовуглецевого сплаву, тому, опускаючись в нижню частину шахти, сплав починає плавитися додатково насичується вуглецем та іншими елементами, відновленими з руди – марганцем, кремнієм, фосфором, сіркою.

Таким чином, в результаті відновлення заліза, марганцю, кремнію, фосфору та сірки і їх розчиненні в залізі в горні печі утворюється чавун. Разом з чавуном в нижній частині печі збирається шлак – сплав пустої породи, флюсів, золи палива, а також частина невідновлених окислів.

По мірі утворення і накопичення чавун і шлак по різним леткам випускають із печі: чавун – через 3...4 год, а шлак – через 1,0...1,5 год.

Інтенсифікація доменного процесу

Під інтенсифікацією розуміють методи і прийоми прискорення протікаючих процесів у доменній печі з метою підвищення її продуктивності. До них відносяться:

  • заходи, які направлені на підвищення міцності і якості шихтових матеріалів, у тому числі підвищення основності агломерату, що дозволяє повністю виключити із складу шихти сирий вапняк і знизити витрату коксу;

  • підвищення тиску газів у печі. Збільшення продуктивності печі на 5-10 %, зниження витрати коксу на 2-5 % і винесення пилу з газом на 35-50 % можна забезпечити за рахунок збільшення тиску газів у пічному просторі. Це, в свою чергу, дозволяє збільшити кількість дуття, що подається в піч, та інтенсифікувати доменну плавку;

  • збагачення повітряного дуття киснем від звичайного вмісту 21 % до 30-35 % дозволяє збільшити кількість спалюваного в горні коксу і матеріалів, що проплавляються в одиницю часу. Для зниження температури в горні одночасно з киснем вдувають природний газ, який збагачує горновий газ відновниками СО і Н2 і дозволяє на 5-15 % зменшити витрату коксу і підвищити продуктивність печі на 4-7 %;

  • попереднє підвищення температури повітряного дуття в печі до 1100 – 1200 ºС у повітронагрівачах (кауперах) зменшує витрату коксу і кількість шлаку в печі, оскільки в піч поступає більша кількість тепла з дуттям.

Класифікація чавунів за видом зламу і структурою

Як і сталі чавуни містять постійні домішки, але в більших кількостях (3...3,5 % С; 1,5...3,0 % Si; біля 0,5 % Mn; до 0,12 % S та 0,3 % P).

У доменному виробництві виплавляють 3 види чавунів – переробний, ливарний і спеціальний (феросплави).

Переробний чавун відповідно до ДСТУ 3133-95 призначений для сталеплавильного виробництва. Ливарний чавун використовується для виробництва машино­будівних ливарних чавунів в чавуноливарних виробництвах. Для самостійного використання з нього одержують ливарні деталі для різноманітних механізмів і машин ливарними мето­дами.

Переваги чавуну полягають у високих ливарних властивостях і невеликій ціні (у порівнянні зі сталлю). Температура розплавлення чавуну на 300—400°С нижча, ніж у сталі, що скорочує процес ливарництва. Чавуни за рахунок вмісту графіту добре обробляються різан­ням, а також утворюється більш чиста поверхня готових виробів, ніж при обробці сталі.

Чавун має високу твердість і низьку пластичність, він крих­кий, тому його неможливо піддавати пластичній деформації. Че­рез низьку пластичність і високий вміст вуглецю чавун погано зварюється.

Ливарний чавун менш крихкий, добре обробляється різанням через високий вміст кремнію, який сприяє графітизації, має добрі антифрикційні властивості, великий опір стисненню, достатньо високу міцність при розтягненні, згинанні, різанні, стискуванні.

Залежно від стану і вмісту вуглецю в чавуні розрізняють: білі і сірі (за кольором зламу, який обумовлюється структурою вуглецю в чавуні у вигляді карбіду заліза або вільного графіту).

Білі чавуни - це чавуни, в яких вуглець перебуває у зв'язаному стані у вигляді цементиту (Fe3C), чавуни, які мають після тверднення ледебуритно-карбідно-перлітну структуру і не містить видимих під мікроскопом включень графіту.

Всі чавуни можна класифікувати за структурою: доевтектичні (вміст вуглецю від 2,14 до 4,3 %); евтектичні (вміст вуглецю 4,3 %); заевтектичні (вміст вуглецю від 4,3 до 6,67 %). Білі чавуни в основному використовують для переробки у сталь; в окремих випадках для виготовлення виробів, які не піддаються високим навантаженням.

Сірі машинобудівні чавуни - це сплави заліза, кремнію (від 1,2 - 3,5%) і вуглецю, що містить також постійні домішки Mn, P, S. Це вид чавуну, що не містить ледебуриту. У структурі таких чавунів більша частина або весь вуглець знаходиться у вигляді графіту, а деяка частка – у зв'язаному стані у вигляді цементиту (Fe3C) . Злам такого чавуну через наявність графіту має сірий колір.

Механічні властивості чавунів обумовлені їх структурою, що визначається не тільки хімічним складом, але й умовами затвердіння. Тому в марках чавунів зазначаються їх властивості.

Графіт у сірому чавуні виділяється у вигляді окремих включень у формі пластинок, пластівців та глобулів (кульок). За формою графітових включень машинобудівні ливарні чавуни поділяться на: звичайні сірі чавуни з формою графітових включень у вигляді пластин; високоміцні – включення графіту кулеподібної форми; ковкі чавуни – включення графіту у вигляді пластівців.

Чавуни з пластинчастими включеннями графіту називають звичайними сірими (рисунок 5.3).

Рисунок 5.3 – Мікроструктура сірого чавуну

з пластинчастими включеннями графіту (незв’язаного вуглецю)

Назву отримав завдяки сірому кольору поверхні зламу. Сірий чавун характеризується низьким опором відриву, майже повною відсутністю відносного подовження (до 0,5%), досить низькою ударною в'язкістю. Тому чим дрібнішими є графітові пластини і чим більше вони ізольовані одна від одної, тим вищі міцнісні властивості чавунів при одній і тій же металевій основі.

Така структура отримується модифікуванням, тобто введенням в рідкий сплав невеликих кількостей речовин, званих модифікаторами (феросиліцій, силікокальцій). Значний вплив на процес графітизації створює хімічний склад чавуну. Елементами, що сприяють графітизації, є Si, Ni, Cu тощо. Практично найбільш важливими елементами, що завжди входять до складу чавунів, є кремній і марганець. Змінюючи в чавуні вміст кремнію при сталому вмісту марганцю, отримують різну кількість вуглецю у вільному вигляді, тобто різний ступінь графітизації.

Фактором, що зумовлюють отримання сірого чавуну при кристалізації, тобто сприяє графітизації – виділення вуглецю в рівноважному стані, є перш за все його мала швидкість охолодження.

Сірі чавуни маркуються (рисунок 5.4) буквами СЧ з цифрою, яка вказує мінімальну границю міцності на розрив або розтяг. Іноді вказують і другу цифру, що означає межу міцності на згин. Наприклад, марка сірого чавуну позначається СЧ15-32: звичайний сірий чавун (СЧ) з межею міцності на розтяг 15 кГ/мм2 (150 МПа) та межею міцності на згин 32 кГ/мм2 (320 МПа).

Рисунок 5.4 – Приклади маркування чавунів

Ковкий чавун – це умовна назва м'якого і в'язкого чавуну, який одержують з білого чавуну шляхом тривалого відпалювання, в результаті якого цементит розпадається з виділенням графіту у вигляді пластівців (рисунок 5.5).

Такі включення роблять чавун міцнішим і більш пластичним ніж сірий та збільшують його ударну в’язкість. Він стійкий до впливу зовнішнього (корозійного) середовища і проти зношування, має добрі ливарні властивості, містить 2,2...3,1 % вуглецю.

Рисунок 5.5 – Мікроструктура ковкого чавуну з графітними включеннями

у вигляді пластівців

Позначають ковкий чавун буквами КЧ, перше число в марці вказує межу міцності на розтяг, друге – відносне видовження, наприклад, КЧ 33-8 (σв = 33 кГ/мм2 , δ = 8 %).

Його не кують (обробці тиском не піддається), але він набагато пластичніший за сірий чавун. Ковкий чавун, як і сірий, складається із основи – сталі та містить частину вуглецю у вигляді графіту, проте графітові включення у ковкому чавуні інші за формою (у вигляді пластівців, а не пластин). Властивості ковкого чавуну залежать від металевої основи і розміру включень графіту, чим менші включення графіту, тим міцніший ковкий чавун.

З ковкого чавуну виготовляють деталі складної форми: картери заднього моста автомобілів, гальмівні колодки, трійники, косинці і т. д.

Маркується ковкий чавун двома літерами і двома числами, наприклад КЧ 370-12. Літери КЧ означають ковкий чавун, перше число вказує на межу міцності (в МПа) на розрив, друге число – відносне видовження (у відсотках), що характеризує пластичність чавуну.

Високоміцні чавуни містять включення графіту глобулярної (кулястої) форми (рисунок 5.6), який утворюється в процесі кристалізації.

Рисунок 5.6 – Мікроструктура високоміцного чавуну з глобулярною формою графітних включень

Кулястий графіт послаблює металеву основу не так сильно як пластинчастий, і не є концентратором напружень. Механічні властивості таких чавунів значно вищі: межа міцності на розтяг досягає 1200 МПа, відносне видовження складає 2...17 %, а ударна в’язкість – 0,2...0,6 МДж/м2. такий чавун у ряді випадків може замінювати сталь. Позначають його буквами ВЧ і числами – межею міцності на розтяг і відносним видовженням, наприклад, ВЧ 80-3 (σв = 80 кГ/мм2, δ = 3 %).

Вплив домішок чавуну на його структуру і властивості

Більша частина вуглецю в сірому чавуні знаходиться у вигляді пластинок (луски) графіту, що частково розмежовує металічну суцільність сплаву (звідси крихкість).

До складу чавуну входить кремній (масовий вміст – 0,8...3,6 %) як компонент, що сприяє утворенню сірого чавуну. Утворюючи з залізом силіциди, він сприяє виділенню графіту. Таким чином, зменшення в чавуні цементиту покращує оброблюваність його різальними інструментами. При цьому також знижується температура плавлення і покращується формоутворення відливок.

Марганець збільшує стійкість карбіду заліза при затвердінні і охолодженні чавуну, що сприяє відбілюванню чавуну. Граничний масовий вміст марганцю в сірому чавуні обмежується 0,5…1,5 %.

Сірка знижує рідкотекучість чавуну, роблячи його густим, що зумовлює погане заповнення форми, надає чавуну крихкість. Максимально допустимий вміст сірки в ливарному чавуні до 0,07 %.

фосфор створює в чавуні тверду і крихку фосфідну евтектику. Фосфор також знижує температуру плавлення, збільшує його рідкотекучість і зменшує усадку. Це дає можливість одержувати із фосфористого чавуну тонкі відливки з чистою і гладкою поверхнею, що використовуються при художньому литті.

Доцільно відзначити, що на будову чавуну можна впливати, змінюючи його хімічний склад і умови кристалізації та термічної обробки, завдяки чому він стає універсальним ливарним матеріалом з широким комплексом експлуатаційних властивостей.

Лекція 6 Загальні відомості про виробництво, властивості та застосування сталей в суднобудуванні

Мета: Формування у курсантів компетентності з питань основних металургійних процесів та вихідних матеріалів для виробництва та розливання сталі, будову та властивості вуглецевих сталей, їх маркування та галузі застосування. Вміти визначати склад сталей за їх маркуванням.

1 Поняття про виробництво сталі із чавуну.

2 Характеристика конвертерного способу виробництва сталі.

3 Характеристика способу виробництва сталі в електропечах.

4 Комбіновані способи виробництва сталі.

5 Поняття про розливання сталі. Характеристика видів розливання сталі.

6 Поняття про вуглецеві сталі. Їх класифікація, будова, властивості, позначення, застосування.

7 Класифікація сталей за наступними ознаками:

а) хімічним складом; б) призначенням; в) якістю; г) способом виробництва; д) будовою; е) способами розкислення.

8 Вплив домішок на властивості вуглецевих сталей.

9 Переваги і недоліки вуглецевих сталей.

10 Поняття про леговані сталі та їх використання в суднобудуванні.