2. Взаємозв'язок рель'єфу, ПідземнИх і поверхневих вод

Значний вплив на формування ландшафтних комплексів, їх ґрунтів і перерозподіл ґрунтового покриву має характер і глибина залягання ґрунтових вод, а також умови поверхневого стоку.

Підземні води території повністю зв’язані з геологічною будовою. Глибина їх залягання залежить від висоти місцевості над рівнем моря, характером рельєфу і літології водоносних порід. Для району дослідження характерні тріщинно-карстові води. Глибина залягання ґрунтових вод на території господарства понижується з підвищенням місцевості і зі збільшенням ступеня природного дренажу. На східних вододілах села та їх схилах ґрунтові води знаходяться на глибині 18-20 м., а на західних - 30 м і більше, тому в цій частині села криниць у домашніх господарствах немає. Складена нами картосхема глибини залягання ґрунтових вод (додаток 2)

Жителі західної частини села користуються сільським водопроводом. Воду качають насосами у водонапірну башту (додаток 3) А з башти вода постачається до господарств жителів села. Башта є пам’яткою архітектури в нашому селі. Вона була збудована у 1887 році разом із церквою. За свідченнями старожилів, башту збудували на кошти Австро-Угорської імперії, бо в цей час наше село належало до неї. Саму споруду башти розробляли італійські архітектори і майстри. А наші односельчани допомагали їм лише у допоміжних роботах. Деякі заможні люди села теж вносили кошти на будівництво цієї споруди. Збудували кам’яну круглу споруду з однаково обробленого каменю. На 5 метрів занурена у землю. Висота її 24 метри. Всередині башти знаходиться двигун, привезений з Відня. Цей витвір архітектури і техніки і на сьогоднішній день забезпечує водою більшу частину села, адміністративні споруди і приватні господарства наших односельчан.

У зниженнях рель'єфу, в зв’язку зі значною кількістю атмосферних опадів і близьким підстеленням поверхні території дочетвертинними глинами, спостерігається поверхневе застоювання атмосферних опадів на глибині 0,3-0,6 м (у мочарах і чорноземах на щільних глинах). Джерелом живлення ґрунтових вод являються сніжно-дощові опади. Ґрунтові води слабо мінералізовані, придатні для водоспоживання. Найбільші показники стоку спостерігаються весною і всередині літа. В першому випадку ріст стоку обумовлений таненням снігу, в другому — зливовими опадами. Тривалість повеней не перевищує 3-6 днів, але вони характеризуються значною інтенсивністю, небезпекою для господарства. Характерно, що літні повені перевищують по розміру весняні.

3. Мікроклімат та вологозабезпечення

Клімат території села помірно-континентальний і характеризується помірно-холодною зимою, тривалою вологою весною, теплим дощовим літом і теплою помірно-сухою осінню. За вологозабезпеченням територія господарства належить до зволоженої зони. Величина ГТК (гідротермічного коефіцієнту) дорівнює 1,3-1,5; при цьому показнику ГТК сума опадів за період з температурою більше 10 ^оС становить 425‑450 мм. Головне значення в поповненні підземних вод мають зимово-осінні опади, які випадають у вигляді снігу і затяжних мрячних дощів.

Запаси продуктивної вологи в ґрунті на момент посіву озимих складають в середньому 100 мм в метровому шарі, збільшуючись за осінньо-зимовий період до 200 мм. Протягом всього вегетаційного періоду середні запаси продуктивної вологи складають 120 мм і лише в посушливі роки знижуються до 40-50 мм.

Відносна вологість повітря тут становить в середньому за рік 66%, збільшуючись до 82% у зимові місяці і знижуючись до 52-56% у літні. Це свідчить про відносно невелике випаровування і про наявність оглеєння в деяких ґрунтах. Приведені кліматичні дані свідчать про не досить сприятливе співвідношення між теплом і опадами, проте в більшості (по роках) кліматичні умови тут сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.

Своєрідні мікрокліматичні умови характерні для каньйоноподібних долин, особливо схилів південної експозиції та днищ. Їх ландшафтні комплекси відзначаються підвищеною теплозабезпеченістю і сухістю (схили) або зволоженістю (днища). Як правило, весна тут розпочинається на 1-2 тижні раніше, що вдало використовується населенням для вирощування ранніх овочів і теплолюбних сортів фруктів — винограду, абрикос тощо.