2.13. Профілактика кримінальних правопорушень

Прокурор повинен вивчати причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів особами, які тримаються в ІТТ. У черговій частині органу внутрішніх справ необхідно ознайомитися із записами у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які мали місце в ІТТ, а також перевірити своєчасність реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення та початок досудового розслідування.

Перевірка цих матеріалів, а також постанов, наказів і розпоряджень начальників органу внутрішніх справ та ізолятора тимчасового тримання, вивчення дисциплінарної практики надасть можливість прокурору з’ясувати, чи мали місце факти укриття кримінальних правопорушень від обліку.

Найбільш повну інформацію про стан боротьби з порушеннями режиму і злочинністю серед в’язнів можна одержати також після вивчення журналу обліку хворих, що зверталися за медичною допомогою, та шляхом опитування цих осіб.

2.14. Порядок та своєчасність направлення осіб з ітт до слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України. Звільнення затриманих і взятих під варту осіб

У ході перевірки прокурором може бути встановлено факти несвоєчасного етапування ув’язнених до СІЗО шляхом опитування осіб, які тримаються під вартою, вивчення особових справ, а також ознайомлення та звірки з обліковими документами. Доцільно витребувати списки осіб, які тримаються в ізоляторі тимчасового тримання понад установлені триденний або десятиденний строки. Прокурор повинен з’ясувати причини несвоєчасного етапування таких осіб і вжити заходів до усунення порушень закону.

Прокурор зобов’язаний ретельно ознайомитися з документами, на підставі яких з ІТТ звільнялися особи, перевірити їх відповідність закону.

Підставами для звільнення з-під варти є:

скасування запобіжного заходу;

зміна запобіжного заходу;

внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;

закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;

припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;

звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.

Звільнення особи з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув'язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це прокурорів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи їх заступників, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.

Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі постанови прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи його заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після отримання документа, що підтверджує внесення застави, та його перевірки начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти особу та повідомити про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

Вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення.

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.

Перед звільненням особи, яка трималася в ІТТ, начальник ІТТ, а при його відсутності - черговий повинен звірити вирок, ухвалу суду про звільнення з-під варти з документами, на підставі яких ця особа була поміщена до ІТТ, і пересвідчитися в особі того, хто звільняється.

Звільненим з ІТТ особам на їх прохання може бути видана довідка про час тримання в ІТТ. Речі, цінності, документи, а також гроші, що їм належать і зберігаються на особистих рахунках або в чергового, повертаються під розписку.

Звільнення з-під варти в залі суду проводиться негайно згідно з вироком (ухвалою) суду.

Затримана або взята під варту особа, яка захворіла на час звільнення з ІТТ, передається родичам або направляється до лікувального закладу органів охорони здоров'я.

Прокурору необхідно памятати, що ст. 202 КПК України регулює порядок звільнення осіб із-під варти.

Крім того, кримінально процесуальне законодавство зобов’язує особу, відповідальну за перебування затриманих, негайно звільнити таких осіб у разі зникнення підстави для затримання або сплину строку для затримання, передбачених ст.211 КПК України (ст 212 КПК України).

Слід зауважити, що закон також наділяє слідчого суддю обов’язком постановити ухвалу щодо звільнення особи, яка незаконно тримається під вартою, і зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (ст. 206 КПК України).