Видатні філософи світу та України
Аквінський Фома (Тома) - (1225-1274рр.) - середньовічний філософ, теолог, засновник томізму. Намагався віднайти спільні основи віри і розуму. Догмати віри розділив на раціонально осяжні (Бог існує - Бог єдиний) і неосяжні (творіння світу, троїсність Бога). Деякі праці: «Сума теології», «Про суще і існування», «Про начало природи» та ін.
Аристотель - (384 - 322 до н.е.) - давньогрецький філософ, учень Платона. Засновник і викладач власної філософської школи. Займався природничими науками, поетапно проблемами державного устрою. Був творцем логіки, естетики та ін.. Написав 150 праць («Метафізика», «Фізика», «Риторика», «Етика» тощо ). Прагнув узагальнити досягнення античної науки. Основа його філософії -метафізика, яку він практикував як науку «про причини і начала».
Вернадський В.І. - (1863-1945) - видатний український вчений, мислитель. Основоположник вчення про біосферу та ноосферу. Перший президент Всеукраїнської Академії наук (1918). Енциклопедичність наукових праць значною мірою сприяла становленню сучасної наукової картини світу. Всесвіт він розглядав як сукупність живої речовини біосфери й людства, поява якого започаткує якісно новий етап розвитку Всесвіту. Це виявиться в перетворенні біосфери на нове середовище життя - ноосферу (сферу розуму), організації нових форм людського співжиття. Одним із перших проаналізував структуру та властивості простору й часу.
Вольтер (псевдо. Арде Франсуа Марі) - (1694-1778) - французський філософ Просвітництва, вчений, публіцист. Представник деїзму, виступав проти католицизму та клерикалізму. Брав участь у створенні «Енциклопедії» XVIII сторіччя. Прихильник концепції суспільної угоди. Виступав за утвердження в суспільстві буржуазних відносин. У філософській онтології впритул підійшов до ідеї «вічної матерії». Автор понад 100 томів різноманітних праць.
Гегель Георг - Вільгельм - Фрідріх - (1770-1837) - представник німецької класичної філософії. Створив всеосяжну систему філософії, фундатор системи ідеалістичної діалектики. В основі його філософії дві домінуючі ідеї:
переосмислення розсудку і розуму;
розуміння ідеї (істини) як системи знання , що породжує себе в процесі розвитку.
Розробив закони діалектики. Вбачав, що діалектична філософія на основі циклів: теза, антитеза, синтез, або тріада. Автор праць: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Філософія права» та ін.
Гоббс Томас - (1588-1679) - англійський філософ-матеріаліст Нового часу. Увагу приділяв проблемам метафізики й епістемології. Вважав, що все мислення коріниться в чуттєвому досвіді. Один із засновників соціології Нового часу, науки семіотики. Як політолог розкрив анатомію диктатури, як форми державної влади. Праці: філософська трилогія «Основи філософії», «Про тіло», «Про людину», «Левіафан» та ін.
Декарт Рене - (1596-1650) - французький філософ, математик, засновник класичного раціоналізму, протилежного ірраціоналізму. Вважається засновником європейської класичної філософії. Обґрунтував основні правила наукового методу:
починати з простого й очевидного;
ділити складні речі (знання) на прості;
йти від простого до складного;
зберігати неперервність ланцюга умовиводів.
Основою і зразком методу Декарта є математика. Основні праці: «Міркування про метод», «Начало філософії», «Метафізичні роздуми».
Драгоманов Михайло Петрович - (1841-1895) - український публіцист, громадський діяч, історик, філософ. Проголошував примат людини , її прав і свобод над державою і суспільством. Сповідував ідею безупинного громадського поступу, мета якого – досягнення добровільної асоціації гармонійно розвинутих осіб. Вважав, що для побудови української держави необхідне: піднесення національної свідомості (освіти, культури), організація справи так, щоб «великороси» допомагали українцям в її розбудові. Головні праці: «Переднє слово до громади», «Шевченко, українофіли і соціалізм», «Вільний союз - Вільна Спілка» та ін.
Кант Іммануїл - (1784-1804) – засновник німецької класичної філософії; творець нової ідеї розуму як творця; теоретично обґрунтував автономію волі людини. Творчість поділяється на два періоди: докритичний, який він назвав догматичним, - має яскраво виражені природничо-наукові, натурфілософські особливості; і критичний - заперечував можливість пізнання. Основні праці: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здатності судження» та ін.
Конт Огюст - (1798-1887) – французький філософ, один із основоположників позитивізму. За Контом, ні наука, ні філософія не повинні ставити питання про причини явищ, а тільки про те , «як вони відбуваються». Наука підчас - не сутність, а лише феномени. Розвинув ідею трьох стадій інтелектуальної еволюції людства:
теологічну;
метафізичну;
наукову або позитивну.
Засновник соціології. Написав шеститомний «Курс позитивної філософії».
Костомаров Микола Іванович - (1817-1885) – український історик, громадсько-політичний діяч і мислитель, організатор Кирило-Мефодіївського братства. Науково-філософські дослідження спрямовані на проблеми історіографії, рушійні сили суспільного розвитку, національне питання. Детально з'ясував сутність історії України. Обстоював самобутність, окремішність, самоцінність українського народу. Одним із перших підніс українську ідею до рівня теоретичного осмислення. Обґрунтував ідею федеративного устрою держави. Автор трьох томів «Руської історії в життєписах її найголовніших діячів», 16 томів «Монографій та досліджень» та ін.
Новицький Орест Маркович - (1806-1884) – український філософ, перший професор філософії Київського університету. Розглядав питання історизму німецької класичної філософії, осмислення її предмета, завдань і розвитку. Виводив філософію з глибин свідомості, духу людини, вона поширюється на всі види буття, але її зміст складають тільки загальні закони та форми буття. Світ ідей є пристановищем філософії. Досвід і розум діють спільно. Досвід - це зміст, а розум - форми, закони. Основні праці: «Про докори в бік філософії в теоретичному і практичному відношенні», «Про розум, як найвищу пізнавальну здібність» та ін.
Платон - (427-347 до н.е.) – давньогрецький філософ, учень Сократа, представник об'єктивного ідеалізму. Виділяв світ вічних, нерухомих ідей і світ мінливих, кінцевих речей. Велику увагу приділяє питанню «ієрархізації» ідей (краса і добро). Гносеологічні погляди основані на його вченні про душу. Створив концепцію ідеальної держави. Праці: «Федр», «Тімей», «Держава» та ін.
Прокопович Феофан - (1677-1736) – український мислитель , церковний і громадський діяч, учений, ректор Києво-Могилянської Академії. Перебував на позиціях об'єктивного ідеалізму , визнавав Бога творцем світу, але зазначав, що світ матеріальний за своєю природою, а матерія вічна, розвивається за своїми власними законами. Запровадив гуманістичні елементи в освіту, високо цінував людину і її свободу. Був одним із перших прибічників розширення функцій української народної мови.
Сковорода Григорій Савич - (1722-1794) - видатний український філософ, просвітник. Філософське вчення базується на ідеях «трьох світів» і «двох натур»: макрокосмосу «всесвіт» , мікрокосмосу «людина» і світу символів. (Біблія) це світи; натури : зовнішня і внутрішня. У пізнанні невидимого світу через видимий вбачав сенс людського існування. Пізнати Бога - означає пізнати самого себе. Обґрунтував концепцію «спорідненої праці» - людина повинна займатися працею, що відповідає її природним нахилам і здібностям. Світогляд Сковороди має пантеїстичний характер. Автор 15 філософських трактатів та діалогів: «Алфавит или букварь мира», «Разговор пяти путников о истином счастье в жизни» та ін.
Сократ - (469-399 до н.е.) – давньогрецький мислитель. В центрі філософії – людина і морально-етична проблематика. Мораль основував на розумі , самосвідомості. В питаннях етики розвивав принцип раціоналізму – людина, яка знає, що таке добро не буде робити зле. Добро є знання. Політичні погляди – влада в державі повинна належати кращим, досвідченим, справедливим, хто володіє мистецтвом управління.
Спіноза Бенедикт - (1622-1677) – нідерландський філософ, представник раціоналістичної філософії. Стояв на позиціях пантеїзму, ідею тотожності бога і природи, вічну і нескінченну субстанцію, яка відкривається людині тільки через два атрибути -протяжність і мислення. Людина - частина природи; тіло і душа - взаємно незалежні. Джерелом достовірних істин вважав чуттєвий раціональний й інтуїтивний рід пізнання. Основна праця - «Етика».
Чижевський Дмитро Іванович - (1894-1977) – український філософ, історик, філолог. Розглядав філософію у контексті духовної історії. Центром наукових інтересів була історія філософії України. Специфіку української філософії виводив із особливості національного характеру українського народу. Обґрунтував філософію українського бароко, виробив періодизацію розвитку філософської думки в Україні: XVII ст. – передфілософія; XVIII ст. –бароко; перша половина XIX ст. - німецький ідеалізм; друга половина XIX ст. -ірраціоналізм. Праці: «Логіка», «Філософія на Україні», «Філософія » та ін.
Шопенгауер Артур - (1788-1860) – німецький філософ, один із засновників посткласичної філософії, яка прагнула переглянути сенс людського буття, місце людини у світі, її ставлення до Бога. Засновник волюнтаризму- ірраціональної течії, що вважає основою світу волю. Дав філософське обґрунтування песимізму. Головна праця: «Світ як воля і уявлення».
Ясперс Карл - (1883-1967) – німецький філософ, один із засновників екзистенціалізму, як переживання людиною того, що її «охоплює». Це є досвід зустрічі з «охоплюючим», яким не є світ, а пограничні ситуації - стан провини, страху, радості. До поняткового апарату філософії вводить нові терміни: «комунікація», «світове буття», «осьовий час». Праці: «Психологія світогляду», «Філософська віра», «Доля і воління» тощо.
Методичні рекомендації до написання рефератів
Згідно навчального плану студенти поряд з підготовкою до семінарських занять пишуть реферати, які потім обговорюються. Написання рефератів виконується під керівництвом викладача, що проводить заняття. Реферати пишуться за тематикою, яка подається в даному посібнику. Вибір теми – вільний, виходячи з інтересів студента. Якість підготовки реферата враховується при складанні заліка, іспита.
Реферат – це невелика студентська наукова робота, що має на меті поглибити знання студента з окремої важливої проблеми філософії, дати йому навики найпростіших форм наукового дослідження в галузі суспільних наук.
Підготовка реферату включає в себе такі етапи:
вибір теми;
збирання і обробка літератури;
складання плану та написання тексту;
оформлення роботи.
На першому етапі студент обирає тему дослідження, узгоджує її з викладачем, формує список літератури, оформлює план, визначає структуру роботи. План повинен мати 2-3 питання, передмову та висновок. В передмові мотивується вибір теми та її актуальність, формується мета і основні напрямки дослідження. В кінці роботи узагальнюються основні положена та висновки з проведеного дослідження. Список літератури та джерел повинен включати широке коло різноманітної літератури (підручників, наукових праць, статей наукових журналів, газет тощо).
Потім починається творча робота студента з літературою, йде знайомство з науковими працями та публікаціями по обраній темі, робляться відповідні виписки згідно плану. Наступне це узагальнення зібраного матеріалу, його компонування у відповідності зі структурою роботи, написання тексту. Студент повинен продемонструвати вміння підбирати матеріал, аналізувати, робити висновки з проведеного аналізу, виявити тенденції розвитку.
Кінцевий етап – оформлення виконаного реферату. Для написана використовується папір формату А-4, обсяг роботи 20-25 рукописного тексту, можна друкованого. В кінці подається список використаної літератури.