2.4. Технологія теплового сушіння

При конвективному сушінні зерно, залежно від типу зерносушар­ки, перебуває в нерухомому (камерні зерносушарки), малорухомому (шахтні) та падаючому (рециркуляційні) стані. Зерно в нерухомому стані сушать у жалюзійних, лоткових і стелажних сушарках або за допомогою установок активного вентилювання. Як правило, вико­ристовують теплоносій з температурою 35 — 40 °С при швидкості ви­сушування 0,5 — 1,5 % його за годину, тобто ці сушарки малопродук­тивні. Крім того, зерно у них не завжди рівномірно просихає.

Конвективним способом сушать зерно й насіння всіх культур, а також малосипучі матеріали — лляний ворох, насінники овочевих культур тощо.

2.4.1. Камерні зерносушарки

Найпростіша двокамерна установка для сушіння складається з припіднятої решітки-основи і тепловентиляційного пристрою, який забезпечує нагрівання і подачу агента сушіння в підрешітний прос­тір. Агент сушіння під тиском проникає крізь решето і проходить потім через зернову масу знизу вгору.

45

Розділ 2

Для сушіння кукурудзи використовують камерні сушарки з по­здовжнім (коридорного типу) і поперечним (секційно-блочного ти­пу) розміщенням камер. Залежно від потужності камерні сушарки бувають 12- і 24-камерні відповідно на 2500 і 5000 т кукурудзи за сезон.

Сушарка складається з корпуса й топкового відділення, від якого з обох боків підходять до корпуса цегляні канали, по яких надхо­дить гаряче повітря. Перед надходженням у розподільні коридори топкові гази змішуються (за допомогою всмоктувально-нагніталь­ного вентилятора) із зовнішнім повітрям, а потім подаються в каме­ри. Технологічний процес сушіння починається із завантаження в сушарку матеріалу (качани кукурудзи шаром 2 — 3 м, зерно інших культур — 0,6 — 0,8 м) через верхні завантажувальні вікна.

Камера — це закрите приміщення з люками для завантаження та розвантаження і похилим решітчастим днищем, що не допускає втрат зерна в результаті просипання. Днище оббивають металеви­ми решетами з отворами, які менші за розміри зерна, однак решіт­часте днище створює менший опір повітрю, що надходить в камеру знизу. Щоб насіння було високоякісним, його краще підсушувати в камерних сушарках, забезпечивши однакову товщину шару. Якщо під час сушіння кукурудзи в качанах повітря подають послідовно з камери в камеру, то при сушінні інших культур — паралельно. Су­шіння соняшнику вологістю від 20 до 9 % теплоносієм з температу­рою від 45 до 60 °С при висоті насипу 0,5 — 0,6 та 0,75 — 0,85 м три­ває відповідно 15 — 16 і 3 — 5 год.

Режими сушіння пшениці та ячменю однакові: при вологості 26 % початкова температура теплоносія 39 °С, шар насипу 0,8 м, тривалість сушіння 17 год, а при вологості 16 % — відповідно 55 °С, 0,8 м та 8 год. Для зерна гороху вологістю 26 % та 16 % для сушіння потрібні температура 33 °С, висота насипу 1 м, тривалість сушіння 24 — 30 год.

Перед початком роботи сушарки торцеві стальні двері коридорів, через які в камери надходить повітря, щільно зачиняють. Сушиль­ний агент подають почергово то зверху, то знизу, добиваючись рів­номірного висушування шару качанів або зерна висотою відповідно 1,5 — 2,5 м і 60 — 70 см. Після сушіння кукурудзи в качанах її зали­шають у сушарках на деякій час для перерозподілу вологи.

Недолік камерних сушарок — втрати агента сушіння, нерівномір­ність висушування: зверху та знизу зерно висушується краще, посе­редині — гірше.

Рухомий шар зерна сушать в шахтних, барабанних чи рецирку-ляційних сушарках.

46

Післязбиральна обробка зернових мас