9.7. Хеджування

Пошук шляхів мінімізації ризиків на фінансових ринках має багатовікову історію. Зростання ризиковості діяльності внаслідок інтенсифікації операцій та необхідність забезпечення належної ліквідності зумовили зародження та швидкий розвиток сучасних стратегій хеджування фінансових ризиків, що передбачають ви­користання різних інструментів, які дають змогу перерозподіля­ти та обмежувати наявні ризики, переносити їх на інших учасни­ків ринку і в такий спосіб виконувати функцію страхування.

Хеджування - застосування одного чи кількох інструментів хеджування з метою повної або часткової компенсації змін спра­ведливої вартості об'єкта хеджування або пов'язаного з ним гро­шового потоку.

Інструмент хеджування - це призначений похідний фінан­совий інструмент або призначений непохідний (лише для хеджу­вання валютного ризику) фінансовий актив чи зобов'язання, спра­ведлива вартість якого або грошові потоки від якого, за очікуван­ням, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або грошо­вих потоків об'єкта хеджування.

Об'єкт хеджування ~ це актив, зобов'язання, тверда угода, високоймовірна прогнозована операція або чиста інвестиція в господарську одиницю за межами України, що створює для банку ризик зміни справедливої вартості або майбутніх грошових пото­ків і визначається як хеджування.

Ефективність хеджування - це ступінь, до якого зміни спра­ведливої вартості або грошових потоків від об'єкта хеджування, які можна віднести до хеджування ризику, згортаються внаслі­док змін справедливої вартості або грошових потоків інструменту хеджування.

Суб'єкт господарювання окремо для кожного типу хеджуван­ня, описаного в МСБО 39 (тобто хеджування справедливої вар­тості, хеджування грошових потоків та хеджування чистих інве­стицій в іноземні господарські одиниці) має надавати таку інфор­мацію:

а) опис кожного типу хеджування;

б) опис фінансових інструментів, призначених інструментами хеджування, та їхню справедливу вартість на звітну дату;

в) характер ризиків, які хеджують.

Загальні принципи обліку хеджування. Облік хеджування ві­дображає вплив згортання змін справедливої вартості інструмен­ту хеджування та об'єкта хеджування на прибутки/збитки.

Відносини хеджування можуть бути трьох типів:

1. хеджування справедливої вартості;

2. хеджування грошових потоків;

3. хеджування чистих інвестицій.

Облік хеджування застосовується лише в тому разі, якщо від­носини хеджування відповідають усім таким вимогам (МСБО 39):

1. На початку хеджування існує офіційне призначення та документація про відносини хеджування.

2. Очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні згортання змін справедливої вартості або грошових потоків, які належать до хеджованого ризику.

3. У разі хеджування грошових потоків імовірність прогнозова­ної операції, яка є об'єктом хеджування, має бути високою і відображати доступність змінам грошових потоків, які можуть зрештою впливати на прибуток або збиток.

4. Ефективність хеджування можна достовірно оцінити, тобто можна достовірно оцінити справедливу вартість або грошові потоки від об'єкта хеджування, які належать до хеджування ризику, та справедливу вартість інструменту хеджування.

5. Хеджування оцінюється на безперервній основі, і визначається, що воно було високоефективним протягом тих звітних періодів, на які призначалося.

Офіційне призначення та документація про відносини хеджу­вання мають містити:

• мету і стратегію банку щодо управління ризиком;

• ідентифікацію інструменту хеджування;

• відповідні об'єкти хеджування;

• характер ризику, що підлягає хеджуванню;

• метод оцінювання ефективності хеджування.

Облік хеджування можна застосовувати лише починаючи з дати, коли банк підготував усю необхідну документацію стосовно відносин хеджування.

Хеджування має бути пов'язане з конкретним ідентифікова­ним і визначеним ризиком, який можна достовірно оцінити.

Облік хеджування загальних ризиків бізнесу не здійснюється.

Облік хеджування між учасниками однієї групи консолідова­ної фінансової звітності не здійснюється.

Ефективність хеджування оцінюється шляхом порівняння зміни справедливої вартості або грошового потоку від інструмен­ту хеджування та об'єкта хеджування.

Оцінка ефективності хеджування здійснюється як перспек­тивно, так і ретроспективне. Перспективну оцінку ефектив­ності хеджування банк здійснює на початку хеджування та на кожну подальшу звітну дату впродовж періоду хеджування. Ре­троспективну оцінку ефективності хеджування банк здійснює на кожну звітну дату впродовж періоду хеджування відповідно до методики, визначеної банком у документації щодо хеджу­вання.

Хеджування вважається високоефективним за таких умов:

• якщо на початку хеджування і протягом подальших періодів (перспективна перевірка) очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні змін справедливої вартості або грошових потоків, які належать до хеджованого ризику, про­тягом періоду, для якого призначено хеджування;

• якщо фактичні результати хеджування (ретроспективна пере­вірка) становлять 80-125 відсотків.

Метод оцінювання ефективності хеджування банк обирає самостійно залежно від його стратегії управління ризиками.

Відсотковий елемент за форвардним контрактом або часова вартість за опціоном можуть виключатися з оцінки ефективності хеджування.

Хеджування справедливої вартості - це хеджування доступності змінам справедливої вартості визнаного активу чи Зобов'язання або невизнаної твердої угоди (або ідентифікованої Частини такого активу, зобов'язання чи твердої угоди), що належать до конкретного ризику і можуть впливати на прибуток або збиток.

Хеджування справедливої вартості обліковується таким чином:

а) результат переоцінки інструменту хеджування до його справедливої вартості визнається в прибутку або збитку;

б) результат переоцінки об'єкта хеджування, що оцінюється банком за собівартістю, коригує балансову вартість цього об'єкта щодо хеджованого ризику і визнається в прибутку або збитку.

Результат переоцінки об'єкта хеджування, що обліковується банком у портфелі на продаж, також визнається в прибутку або збитку.

Результат переоцінки об'єкта хеджування щодо хеджованого ,ризику відображається на рахунку 6391.

Аналітичний облік за цим рахунком здійснюється щодо реалізованого та нереалізованого результатів та за типами хеджу­вання.

Хеджування грошових потоків — це хеджування доступності змінам грошових потоків за визнаним активом чи зобо­в'язанням або за високоймовірною прогнозованою операцією, що належать до конкретного ризику і можуть впливати на при­буток або збиток.

Хеджування грошових потоків, обліковується таким чином:

а) частина результату переоцінки інструменту хеджування, яка визначена як ефективне хеджування, визнається безпосеред­ньо у власному капіталі банку;

б) неефективна частина результату переоцінки інструменту хеджування визнається в прибутках/збитках банку.

Якщо хеджування прогнозованої операції надалі спричиняє визнання фінансового активу чи фінансового зобов'язання, то сума, накопичена в капіталі на рахунку 5104, вилучається з капі­талу і визнається в прибутках/збитках того періоду чи періодів, протягом якого (яких) придбаний актив або прийняте зобов'язан­ня впливає на прибутки/збитки.

Хеджування чистих інвестицій — це хеджування валютних ризиків чистих інвестицій у господарську одиницю за межами України, у т.ч. монетарну статтю, яка є його довгостроковою де­біторською або кредиторською заборгованістю щодо цієї господар­ської одиниці.

Хеджування чистих інвестицій обліковується аналогічно до хеджування грошових потоків.

У разі вибуття господарської одиниці за межами України сума прибутку або збитку, накопичена в капіталі на рахунку 5104, ви­лучається з капіталу і визнається в прибутках/збитках банку.

Наразі фондовий ринок та ринок похідних фінансових інстру­ментів України переживає період корекції. Світовий досвід пока­зує, що саме на такі періоди здебільшого припадають структурні та інституційні зміни ринку. Пояснюється це досить просто: у пе­ріод зростання ринку всіх учасників влаштовує і його інфраструк­тура, і набір інструментів, і схеми їх використання. За таких пе­ріодів збільшувати прибутки можна екстенсивним шляхом - за рахунок збільшення обсягів інвестицій та портфелів. Натомість на падінні ринку, коли норма прибутковості знижується, з'являє­ться чіткий стимул до інтенсифікації роботи - вироблення нових продуктів, зміни та вдосконалення інфраструктури тощо. Більш того, похідні фінансові інструменти саме й створені для мінімі­зації ризиків та збитків від падіння ринку в діяльності банків та підвищення ефективності і фінансової стабільності банківської системи.

Таким чином, для розвитку ринку деривативів в Україні не­обхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи, існуючі проблеми та недоліки розвитку похід­них інструментів в Україні і максимально врахувати їх при здійс­ненні подальшої підтримки розвитку ринку похідних інструмен­тів, а саме: ліквідувати законодавчі, інфраструктурні бар'єри, організовувати консультації, круглі столи з професійними учас­никами ринку. Широке запровадження деривативів в Україні буде доцільним у середньостроковій перспективі після вирішення всіх проблем та при забезпеченні відповідних умов розвитку валютно­го, фондового ринків та економіки України в цілому.