4.2. Організація безготівкових розрахунків

4.2.1. Система безготівкових розрахунків та принципи безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки - система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки, тобто перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів або заліком взаємних вимог.

Безготівкові розрахунки сприяють:

• прискоренню обігу грошових коштів;

• зменшенню потреби в готівці;

• зменшенню витрат на касові операції, збереженню грошей;

• сприянню акумуляції тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунках у банках (вони є кредитними ре­сурсами).

Безготівкові розрахунки в народному господарстві організо­вані за певною системою, яка є сукупністю принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що висуваються до їх органі­зації й визначаються конкретними умовами господарювання, спо­собів і форм розрахунків, а також системи регулювання відносин (рис. 4.3).

Рис. 4.3.Система безготівкових розрахунків

Організаторами та основними виконавцями розрахункових операцій є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, здійснюються підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв'язку, розрахунки бюджетних організацій - через рахунки казначей­ства.

Безготівкові розрахунки організовують за такими принципами:

• правовий режим здійснення розрахунків і платежів (на під­ставі комерційних або фінансових угод і вимог відповідних нормативно-правових актів);

• здійснення платежів на підставі укладених договорів про розрахунково-касове обслуговування за дорученням клієнта, за його згодою (акцептом);

• здійснення платежів клієнтом на користь третіх осіб у випад­ках, передбачених законодавством;

• здійснення розрахунків тільки через установи банків і під їх контролем;

• обов'язкове зберігання коштів у банках, за винятком залишків готівки в касах клієнтів у межах встановлених лімітів;

• самостійний (вільний) вибір форм розрахунків та платіжних інструментів (клієнти банків для здійснення розрахунків са­мостійно обирають платіжні інструменти і вказують їх під час укладання договорів);

• доручення платників та розпорядження стягувачів про списан­ня коштів з рахунків повинні складатися на відповідних блан­ках розрахункових документів (виняток становлять розра­хункові документи в електронній формі);

• доручення підприємств про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наяв­них на цих рахунках коштів;

• розпорядження стягувачів про примусове списання коштів з рахунку платника приймаються банками незалежно від наяв­ності на них достатнього залишку коштів та виконуються част­ково в межах наявного залишку, а в невиконаній сумі повер­таються стягувачам;

• у разі відсутності коштів на рахунку платника банк не здійс­нює облік заборгованості платника, несплаченої вчасно, та не веде відповідного реєстру, за винятком здійснення банком та­ких операцій в межах укладених цивільно-правових договорів;

• відповідальність клієнтів за достовірність змісту платіжного документа, повноту і своєчасність сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ);

• банк, Який не може виконати розрахунковий документ на спи­сання коштів з рахунку клієнта в установлений чинним законодавством термін через відсутність коштів на коррахунку, зо­бов'язаний:

• взяти розрахунковий документ платника на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

• надіслати письмове повідомлення платнику про невико­нання його розрахункового документа із зазначенням причини.

Для проведення безготівкових розрахунків використовують­ся такі засоби платежу:

• гроші на банківських рахунках;

• кредит, оформлений документально;

• акцептовані або видані платниками розрахункові документи (вексель, акредитив);

• вільні кредитні ресурси банку.

Основним способом платежу є перерахування грошових кош­тів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відпо­відних записів по них. Залежно від характеру платежу, порядку кредитування та інших умов кошти перераховуються по різних видах рахунків.

Інший спосіб платежу - залік взаємних вимог, при якому за­раховуються взаємні борги підприємств і тільки різниця перера­ховується шляхом записів по рахунках.

Форма банківських безготівкових розрахунків визначається платіжним інструментом, за допомогою якого розрахунки здійс­нюються, а також участю банків у їх застосуванні. Платіжні інструменти поділяються на такі групи:

1. ті, що базуються на кредитовому переказі коштів, - платіжні інструменти рухаються в тому самому напрямку, що й сам платіж - від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту;

2. ті, що базуються на дебетовому переказі коштів, - платіжні інструменти рухаються у зворотному щодо платежу (руху гро­шей) напрямку. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту;

3. пластикові картки, що мають ознаки як кредитових, так і де­бетових інструментів.

В Україні спектр платіжних інструментів, що застосовується в безготівкових розрахунках, значно вужчий, ніж у світовій прак­тиці, і базується переважно на кредитовому переказі коштів. Так, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися із застосуванням таких видів платіжних інструментів:

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-д вручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

- акредитива;

• векселя;

• банківської платіжної картки;

• меморіального ордера (внутрішньобанківські перерахування).

Меморіальний ордер використовують при списанні коштів з рахунку платника для:

• часткової оплати розрахункових документів;

• документального підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів (фізич­них та юридичних осіб) внесених у касу банку коштів;

• перерахування коштів, зарахованих на рахунок «Кредитові суми до з'ясування»;

• перерахування банком коштів для вжиття заходів з виконан­ня рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором поста­нови слідчого, постанови державного виконавця про арешт ко­штів на рахунку;

• виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;

• перерахування банком коштів при закритті акредитива;

• списання банком коштів з рахунку свого клієнта відповідно до наказу про примусову сплату боргового зобов'язання в разі несвоєчасного погашення клієнтом кредиту або відсотків за його користування, якщо це передбачене в кредитному дого­ворі. У реквізиті «Призначення платежу» меморіального ор­дера, який банк складає для оформлення цієї операції, зазна­чаються назва, номер і дата наказу банку, номер і дата кредит­ного договору, за яким надавався кредит, а також назва і стат­тя закону, який передбачає таке списання;

• здійснення банком-кредитором договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його доручення про таке списання, зазначеного в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських по­слуг. У реквізиті меморіального ордера «Призначення плате­жу» банк зазначає номер, дату і пункт договору, яким перед­бачено можливість застосування договірного списання;

• документального оформлення внутрішньобанківських опе­рацій.

Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунку платника. Меморіальний ордер засвідчується підписами відповідального виконавця банку, який його оформив, і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

При проведенні безготівкових розрахунків участь банків з по­зиції зобов'язань та ступеня ризику є різною. За цими критерія­ми розрізняють такі форми участі банків у розрахунках:

• банківський переказ;

• інкасо (доручення на дебетування);

• акредитивна форма.

Наявність різноманітних форм безготівкових розрахунків зу­мовлює різні функції (права та обов'язки) банків. Крім того, у кожній формі використовуються різні інструменти для здійснен­ня платежів, їх склад у різних країнах визначається як рівнем господарського розвитку, так і традиціями, звичаями та стерео­типами, що історично склалися в платіжному обігу.

Для платіжного обороту використовують тільки ті рахунки, за якими суми, що знаходяться на них, або надані кредити мо­жуть бути задіяні негайно, тобто без попереднього повідомлення. Краще за все для цього підходять поточні рахунки. Використан­ня в платіжному обороті вкладних рахунків не дозволяється.