Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpory_ustatkuvannya_2 (1).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
236 Кб
Скачать
☆

31.Клас закладу.

Клас закладу - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного господарства певного типу, що характеризує рівень вимог до продукції власного виробництва і закупівельних товарів, умов їх споживання, організування обслуговування та дозвілля споживачів.

На класи підрозділяють тільки ресторани і бари. За ступенем комфорту, рівнем обслуговування і обсягом надаваних послуг ресторани і бари поділяють на три класи: люкс, вищий і перший.

“Люкс - вишуканість інтерєру, високий рівень комфортності, широкий вибір послуг, асортимент оригінальних, вишуканих заказних і фірмових страв, виробів для ресторанів, широкий вибір заказних і фірмових напоїв, коктейлів - для барів;

“Вищий” - оригінальність інтерєру, вибір послуг, комфортність, різноманітний асортимент оригінальних, вишуканих заказних і фірмових страв і виробів для ресторанів, широкий вибір фірмових і заказних напоїв і коктейлів - для барів;

“Перший” - гармонічність, комфортність і вибір послуг, різноманітний асортимент фірмових страв, виробів і напоїв, коктейлів нескладного приготування, в т.ч. заказних і фірмових - для барів.

32.Осеовні ознаки класифікації закладів ресторанного господарства.

Заклади ресторанного господарства класифікуються за видами економічної діяльності, торговельно-виробничими ознаками, класами, комплексом продукції і послуг, сезонністю, потужністю, характером контингенту, використовуваними методами обслуговування.

За видами економічної діяльності заклади ресторанного господарства поділяються на:

- заклади, які здійснюють продаж їжі та напоїв, як правило, призначених для споживання на місці, з показом розважальних вистав або без них;

- заклади, які здійснюють продаж напоїв та обмеженого асортименту страв до них, як правило, призначених для споживання на місці, з показом розважальних вистав або без них;

- заклади, в яких здійснюється продаж їжі та напоїв, переважно за зниженими цінами, для споживачів, об'єднаних за професійними ознаками;

- заклади, які постачають їжу, приготовлену централізовано, для споживання в інших місцях.

За торговельною ознакою заклади ресторанного господарства поділяються на дві групи:

- заклади, що продають продукцію і організовують її споживання в торговельному залі (ресторани, бари, кафе тощо);

- заклади, що продають продукцію для споживання поза межами торговельного залу (фабрика-заготівельня, фабрика-кухня, домова кухня тощо).

За виробничою ознакою заклади ресторанного господарства поділяються на такі, що мають власне виробництво, і такі, що не мають його.

За ознакою комплексу продукції та послуг розрізняють заклади основного типу, спеціалізовані, комбіновані, комплексні

За сезонністю розрізняють постійно діючі заклади ресторанного господарства, які працюють цілий рік, та сезонні, які працюють у весняно-літній період. Вони можуть бути стаціонарними та пересувними - автоїдальні, автобуфети, вагони-ресторани тощо.

33.Основні ознаки концептуальних ресторанів.

Для концептуального ресторану характерним є взаємозалежність між усіма елементами, починаючи з назви ресторану і завершуючи атмосферою, що підсилює значення всіх його характеристик. Концептуальні ресторани поділяються на тематичні і національні (етнічні) Ідеї, як правило, буває недостатньо для того, щоб приступити до створення ресторану. У будь-якому випадку, в процесі організації доведеться взаємодіяти з досить великою кількістю людей і компаній, які будуть допомагати і брати участь у подальшому становленні бізнесу. Серед них:

• дизайнери;

• постачальники обладнання;

• будівельники;

• шеф-кухар;

• кадрові агентства;

• рекламні агентства;

• засоби масової інформації.

Для того щоб сформулювати всі вимоги до ресторану і створити цілісне заклад, існує поняття концепції.

Концепція розкриває ресторанну ідею, описує всі складові діяльності ресторану, фактично є технічним завданням на розробку технологічних ланцюжків, дизайнерських рішень, торгової марки, стратегії позиціонування, меню, маркетингових та рекламних програм із залучення й утримання клієнтів та інших складових діяльності.

34.Мета теплового обробляння продуктів.Традиційні способи теплового обробляння.

Деякі види плодоовочевої сировини перед різанням і подрібнен¬ням потребують теплової обробки, яку проводять різними способами: у гарячій воді; водних розчинах солі, лугу, кислоти;, гарячих рослин¬них чи тваринних жирах; парою. В результаті теплової обробки інак-тивуються ферменти, підвищується харчова цінність, поліпшуються органолептичні показники продукції, змінюються її структурно-механічні властивості (розм'якшуються тканини, збільшуються чи зменшуються об'єм і маса, збільшується проникність клітин).

Залежно від мети теплової обробки її здійснюють бланшуванням, розварюванням, підігріванням, обжарюванням, пасеруванням.

Бланшування. Цей термін походить від франц. бланшир — бі¬лити, мити, поливати окропом. Його здійснюють парою або кипля¬чою водою. Основна мета бланшування — руйнування ферментів, збільшення проникності протоплазми клітин, що необхідно для ва¬ріння варення та поліпшення смаку, зменшення кількості мікро¬флори, часткового видалення із сировини повітря, а з ним і кисню.

Підігрівання чи прогрівання продукту мають за мету: ви¬далення повітря; інактивацію ферментів; розм'якшення тканин і полегшення видалення неїстівних частин сировини (шкірки, насіння) під час виробництва томатопродуктів; збереження пектину в продукті, оскільки без підігрівання значна частина його видаляєть¬ся з шкіркою при протиранні (пектин у продукції поліпшує її ви¬гляд, надаючи однорідності та запобігаючи розшаруванню); поліп¬шення санітарного стану сировини (протерту масу перед уварюван¬ням нагрівають до 125 °С і витримують близько 30 с, а потім охоло¬джують до 75 - 80 °С); підігрівання соків, соусів та іншої продукції при застосуванні стерилізації способом гарячого розливання.

Обжарювання і пасерування. Обжарювання — надання певних смакових якостей овочам тепловою обробкою у жирі при зменшенні маси більш як на 30 %, а пасерування — обжарювання овочів у жирах при зменшенні маси менш як на 30 %. Для обжарювання чи пасеру¬вання використовують обжарювальні печі або плити Крапивіна. Тва¬ринний жир чи олія у процесі обжарювання виконують роль як скла¬дових рецептури, так і теплоносія. Тривалість обжарювання (в кож¬ному випадку визначають дослідно) залежить від виду овочів, ступе¬ня їх подрібнення, температури активного шару жиру і становить 5 — 16 хв. Для обжарювання застосовують рафіновані рослинні олії чи тваринні жири. Останні повинні мати певні температуру плавлення і тверднення, коефіцієнт заломлення, в'язкість, густину, йодне і кисло¬тне число та число омилення, органолептичні показники.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]