- •1.4. Мета, завдання, значення та функції бухгалтерського обліку
- •1.2. Господарські засоби, джерела утворення та їх класифікація
- •1.3. Поняття та сутність бухгалтерського обліку
- •1.4. Мета, завдання, значення та функції бухгалтерського обліку
- •1.5. Базові принципи та вимоги до бухгалтерського обліку
- •1.6. Основні нормативно-правові акти, що регламентують організацію бухгалтерського обліку в Україні.
- •1.7. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
- •Перелік національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності
1.5. Базові принципи та вимоги до бухгалтерського обліку
Побудова бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств здійснюється з урахуванням низки принципів, визначених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Законом визначено необхідність використання підприємствами таких основних принципів:
– автономності;
– безперервності діяльності;
– періодичності;
– історичної (фактичної) собівартості;
– обачності;
– нарахування та відповідності доходів та витрат;
– повного висвітлення;
– послідовності;
– превалювання сутності над формою;
– єдиного грошового вимірника.
Принцип автономнocтi передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від своїх власників. У зв’язку з цим особисте майно та зобов’язання не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Одночасно юридична особа розглядається як суб’єкт господарювання, що здійснює організацію діяльності та керування нею, контролює наявні ресурси та залучає за потреби нові, відповідає за борги та результати діяльності (наявність прибутків чи збитків). Юридична особа може розглядатись як окреме підприємство, його частина або група підприємств, що входять до складу юридичної особи (філії, відокремлені підрозділи).
Принцип безперервності діяльності підприємства, за яким підприємство вважається створеним на невизначений термін, означає, що підприємство буде працювати досить довго, щоб виконати очікувану ціль його створення та усі наявні поточні зобов’язання, а також такі, що виникатимуть протягом усього періоду його діяльності. Для того щоб користувачі облікової інформації могли прийняти обґрунтовані рішення на базі складеної фінансової звітності, вони повинні мати інформацію за кілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспективи діяльності підприємства. Принцип безперервності діяльності підтримує принцип історичної собівартості, за яким активи на балансі повинні оцінюватися за сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю.
Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Використання цього принципу дозволяє визначати результати операцій після того, як вони були завершені (на кінець облікового періоду), що значно спрощує облікову роботу. Значно складніше визначити результат за операціями, які ще не відбулися.
Принцип вторинної (фактичної) собівартості. При оцінці активів підприємства, створеного на невизначений період, перевага надається історичній собівартості. Вона формується виходячи з витрат на виробництво та придбання активів i найточнішої їх оцінки на момент придбання. Вважається, що активи купуються підприємством за найнижчою з вартостей, що є на ринку на даний вид активів при відповідних властивостях. Подальше значне зниження їх вартості порівняно з ринковою свідчить або про значний рівень науково-технічного прогресу, або про недалекоглядність менеджерів, що здійснили це придбання.
За П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” до собівартості придбання активів включаються:
– ціна придбання (за мінусом отриманих торговельних знижок);
– мито, непрямі податки (за винятком тих, що не підлягають відшкодуванню);
– витрати на перевезення активів, навантаження і розвантаження;
– витрати на доведення активів до стану придатного для використання;
– інші витрати, пов’язані з придбанням цих активів (комісійні, послуги брокерів тощо).
За принципом обачності підприємство повинно використовувати в бухгалтерському обліку оцінки, що запобігають завищенню активів i доходів та заниженню зобов’язань i витрат підприємства. При цьому витрати слід відобразити якомога швидше, а доходи – як найпізніше. Якщо підприємство очікує отримання додаткових затрат або збитків, їх слід відобразити в примітках до фінансової звітності, тоді як очікувані, але не отримані доходи відображати не слід.
Зміст принципів нарахування та відповідності доходів i витрат полягає в тому, що доходи i відповідно пов’язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи i здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.
Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, передбачає реєстрацію операції лише тоді, коли відбулася сплата грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загальноприйнятим бухгалтерським принципам i не дає точного відображення активів, зобов’язань, доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки господарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.
Принцип єдиного грошового вимірника потребує вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій формі. Окремі операції відображаються в бухгалтерському обліку з використанням різних вимірників, однак для потреб узагальнення облікової інформації використання грошового вимірника є необхідним.
Вимоги до бухгалтерського обліку в Україні передбачені Законом “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, прийнятому в 1999р. та Програмою реформування системи бухг.обліку з використанням міжнародних стандартів, затвердженою Постановою КМУ №1706 від 28.10.1998р.
1.Раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку
( кадри,знання стандартів).
2.Ясність і зрозумілість.
3.Простота, чіткість, точність і повнота поточних та звітних даних.
4.Дійовість і достовірність поточних даних (ст. 6 Виправлення помилок)
5.Порівняння звітних даних останнього періоду з даними минулого звітнього періоду.
