2. Кровопостачання печінки.
Печінка отримує кров з двох великих судин, які входять в її ворота. Це ворітна вена (vеnа рогtа), яка збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і приносить у печінку речовини, що всмокталися в кишках; і печінкова артерія (а. hераtіса), яка несе від аорти кров, багату на кисень.
Ці дві судини розташовані поруч і в паренхімі печінки розгалужуються на більш дрібні судини: часткові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасткові.
Міжчасткові і навколочасткові судини дають початок гемокапілярам. Венозні і артеріальні гемокапіляри зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров від периферії до центру часточок.
Синусоїдні капіляри йдуть радіально між тяжами печінкових клітин-печінковими балками - і зливаються в центральну вену. Кров виходить із часточок і впадає у збірні або пйдчастйові вени, які зливаясь між собою, формують гілки печінкових вен, які у кількості трьох-чотирьох виходять із печінки і впадають в нижню порожнисту вену (vеnа саvа іnfeгіог).
З.Жовчний міхур.
Жовчний міхур (vеzіса fel1еа) має грушоподібну форму і розташований на вісцеральній поверхні печінки. Має довжину 7-8 см, а об'єм - 40-60 см3.
У жовчному міхурі виділяють дно, тіло і шийку. Шийка переходить у міхурову протоку (ductus cysticus) завдовжки 3-5 см, який зливається з загальною печінковою протокою (ductus hepaticus communis складається з ductus hepaticus dextra et ductus hepaticus sinistra), утворюючи загальну жовчну протоку (ductus choledochus). Довжина ductus choledochus 7-8 см. Він об'єднується з протокою підшлункової залози і відкривається в низхідну частину дванадцятипалої кишки, де утворюється розширення — печінково-підшлункова ампула, яка відкривається у великий сосочок дванадцятипалої кишки. У ділянці ампули є м'яз стискач (сфінктер Одді), який перешкоджає затіканню вмісту кишки в протоку підшлункової залози та спільну жовчну протоку.
Жовчний міхур — порожнистий орган, його стінка утворена слизовою оболонкою, яка містить численні складки і покрита одношаровим циліндричним епітелієм. Через епітелій слизової оболонки можуть усмоктуватися вода та деякі інші речовини, тому міхурова жовч має густішу консистенцію і темніший колір (порівняно з печінковою). -
М'язова оболонка складається з гладкої м'язової тканини. У ділянці шийки жовчного міхура циркулярні м'язові елементи утворюють сфінктери.
Серозна оболонка вкриває жовчний міхур з трьох боків (орган розташован мезоперитонеально), а стінка, яка прилягає до печінки, вкрита адветиційною оболонкою.
Дно міхура прилягає до передньої черевної стінки в ділянці стискання правого прямого м'яза живота і реберної дуги.
(Дивіться схему №2)
У товщі великого сосочка у стінці дванадцятипалої кишки є сфінктер Одді, який перешкоджає затіканню вмісту дванадцятипалої кишки у жовчну та панкреатичну протоку. Вище сфінктера, під місцем злиття протоки підшлункової залози з загальною жовчною протокою, розташован сфінктер загальної жовчної протоки, який регулює приток жовчі у кишку.
В період між травленням сфінктер Одді закрит і жовч накопичується у жовчному міхуру, де вона концентрирується. Під час травлення сфінктер Одді відчиняється і пропускає жовч у дванадцятипалу кишку.