5.Системи автоматичного регулювання скорості
Системи автоматичного регулювання скорості застосовують для механізмів з приводом від електродвигуна, діючи при цьому на режим живлення двигуна тобто на роботу рухаючи сил. Використовують системи неперервного регулювання яке являє собою слідкуючий привід з тахогенератором, і релейні системи з електроконтактним регулятором, керуючий напругою в ланцюгу якоря електродвигуна або котушки збудження включенням і виключенням додаткового опору в залежності від зміни скорості.
Нерівномірність скорості в перших системах знаходиться в межах 0,5…1%, в інших-0,12…4%.
Схема приводу по скорості показана на рис. 12.8. Напруга Uзс заданого сигналу, відповідає заданій скорості, порівнюється з напругою Uтг, що створюється тахогенератором ТГ. Різновид ∆U цих напруг являється сигналом різноголосся, який, підсилюється в підсилювачі У, відробляється з допомогою двигуна Д і механізму М, вихідним валом зв’язаним з загрузкою Н. Для збільшення крутизни характеристики і підвищення точності відпрацювання тахогенератора повинен мати високу частоту обертання (1000об/хв.), тому його включають в кінематичний ланцюг зразу після двигуна (рис. 12.9).
Електроконтактний регулятор встановлюють на валу електродвигуна. Його дію засновано на використанні центрових сил, діючих на рухомі контакти регулятора. Для вмикання в ланцюг двигуна останній постачається з контактними кільцями.
Після конструктивного використання електроконтактні регулятори діляться на два типа: радіальної і осьової дії.
Електроконтактні регулятори радіальної дії отримали більш широке застосування зберігаючи більш високу точність регулювання і більш високу чутливість.
На рис. 12.10(а), показано конструкцію електроконтактного регулятора двигуна постійного живлення серії ДПН. Він складається з рухомих 1 і не рухомих 9 контактів. Рухомі контакти закріплені на кільцях плоских консольних пружин 2, над якими встановлені пластини 3, що обмежують переміщення контакту 1. Пластинки
і пружини круплять гвинтами 4 до пластмасової втулки 6. Зазор між контактами може регулюватись закрученням або викрученням нерухомого контакту 9 з втулки 6 з подальшим штопоренням гайки 7. Переміщенням нерухомого контакту 9 створюється також різне зусилля пружини 2, чим забезпечується розімкнення контактів при заданій скорості. Контакти з’єднані з кільцями 8 провідниками 5.
Якщо скорість не перевищує задану, контакти 1 і 9 замкнені. При збільшенні скорості вище допустимого значення
рухомий контакт, преодолевая зусилля пружини 2 під дією центрової сили, розмикає ланцюг (рис. 12.10, б) і напруга протікає через додатковий резистор Rд. Внаслідок цього швидкість обертання вала двигуна зменшиться, центрова сила зменшиться і контакти замкнуться знову. Таким чином буде автоматично підтримуватися середня кутова швидкість обертання вала електродвигуна.
Електроконтактний регулятор радіальної дії показаний на рис. 12.11(а), використовується в електродвигунах типу ДКС, призначеним для роботи в переносних магнітофонах. В ньому, окрім плоскої пружини 1, встановлена гвинтова пружина 5, натяг якої регулюється гвинтом 6. Принцип дії цього регулятора аналогічний регулятору двигуна ДПН. В схемі вмикання регулятора (рис. 12.11, б) маємо транзистор, завдяки цьому через контакти регулятора проходить лише частина струму якоря, що забезпечує більш сприятливі умови роботи контактів.
Конструкція електроконтактного регулятора двигуна типу УМ-21-С (рис. 12.12,а) дозволяє змінювати середню швидкість обертання вала електродвигуна на ходу переміщенням регульованого гвинта 1 в гайці 2, встановленій на валу регулятора на шарикових підшипниках 3. Гвинт 1, переміщуючись, повертає важіль 5, що призводить до зміни натягу пружини 4 і відповідно середньої швидкості. Електрична схема регулятора показана на рис. 12.12,б.