2. Екологічне законодавство
Законодавчі акти екологічного права:
Конституція України. – К., 1997.
Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– №41.– Ст.546.
Про охорону атмосферного повітря: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50.– Ст. 678.
Про природно-заповідний фонд: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – Ст.502.
Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №16. –Cт. 198; 1992. – №13.
Про тваринний світ: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №18. – Cт. 191.
Про екологічну експертизу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №8. – Ст. 54.
Про охорону здоров’я: Основи законодавства // Голос України. – 1992. – 15 груд.
Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – №10; 1992. – №25; 1993 – №23.
Про надра: Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №36. – Ст. 340.
Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №24. – Ст. 189.
Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №17. – Ст. 99.
Екологічна безпека як складова глобальної і національної безпеки — стан суспільних відносин у галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона природного навколишнього середовища, безпечного для життя і здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.
Види екологічної безпеки:
За територіальними ознаками:
глобальна (міжнародна);
національна (державна);
регіональна;
локальна.
За способами забезпечення:
техногенно-екологічна безпека;
соціо-екологічна безпека;
природна безпека;
економіко-екологічна безпека.
За об’єктами охорони:
екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів;
екологічна безпека суспільства та людини.
Екологічна експертиза — діяльність спеціально уповноважених державних органів, громадських та інших еколого-експертних формувань, спрямованих на забезпечення проведення дослідження, аналізу, оцінки об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації (застосування, впровадження тощо) негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей та підготовку висновків про їх відповідність екологічним вимогам
Стандартизація і нормування у галузі екології — врегульована екологічним правом діяльність спеціально уповноважених органів та їх організацій щодо розробки і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки.