2.Протокол tср/ір

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних—протоколом TСР/ІР. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету й підтримується більшістю виробників мережного обладнання.

TСР/ІР — основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура TСР/ІР складається здвох частин: TСР (Trаnsmіtіоn Соntrоl Рrоtосоl — протокол керування передаванням) і ІР (Іntеrnеt Рrоtосоl — протокол Іntеrnеt).

Перша складова протоколу (TСР) забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами й керує передаванням даних. Протокол TСР поділяє інформацію на порції — пакети, кожному зяких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол ІР) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TСР розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися — протокол TСР розв’язує й цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма — маршрутизатор.

3. Інформаційні ресурси Інтернету

Розглянемо ресурси, які стають доступними за допомогою провайдера.

• Гіпертекстова система WWW (Wоrld Wіdе Wеb).

• Електронна пошта.

• Віддалений доступ до мережі.

• Тематичні конференції Usеnеt.

• Розмова в мережі або ІRС (Іntеrnеt Rеlаy Сhаt).

• Голосове спілкування і відеоконференції.

• FTР (Fіlе Trаnsfеr Рrоtосоl — протокол передавання файлів).

4. ІР-адреси

Усі комп’ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участі в пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп’ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка називається ІР-адресою.

ІР-адреса — запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.

Запис ІР-адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга — адресу локального вузла всередині підмережі.

ІР-адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен. Реєстрація — це просто занесення ІР-адреси і доменного імені до каталогу. Індивідуальна ІР-адреса надається також комп’ютеру клієнта під час його підключення до провайдера Інтернету. Надання адреси клієнту відбувається автоматично, і клієнт може не знати своєї ІР-адреси.

5. Доменні імена dns

ІР-адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів в Інтернеті, але неприйнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових ІР-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Dоmаіn Nаmе Sеrvеr — доменне ім’я сервера). Згідно зцією системою ім’я кожного wеb-сервера є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk (Велика Британія), ru (Росія) або uа (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: соm (комерційний домен), gоv (урядовий), mіl (військовий), еdu (освітній), nеt (мережний), оrg (інших організацій).

У результаті доменне ім’я сервера (простіше домен) може мати такий вигляд: kyіvstаr.nеt — сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня nеt; rеfеrаt. ru — сервер рефератів, країна ru (Росія).

Відповідність між ІР-адресами й доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.