Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsiya_do_temi_1_4.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
40 Кб
Скачать
☆

2.4. Особливості проголошення промови.

Існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою, тобто за своїм знаковим оформленням промови, є різні.

1. Промови, що читаються за конспектом.

У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.

2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять.

Виступи тривалістю 1−2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.

Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.

3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.

4. Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.

Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.

Прийоми встановлення контакту з аудиторією.

Хоч би якою цікавою була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Її необхідно підтримувати з допомогою таких ораторських прийомів:

  • Питально-відповідальний прийом. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків.

  • Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє залучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати цим їх інтерес.

  • Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: " Чому? " , що стимулює їх пізнавальну активність.

  • Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, розмірковувати.

  • Покладання на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.

  • Показ практичної значимості інформації.

  • Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

  • Короткий відступ від теми дає можливість слухачам " відпочити " .

  • Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до окремих фрагментів виступу (прийом " тихий голос " ).

  • Прийом градації - наростання значеннєвої й емоційної значимості слова. Градація дозволяє посилити, надати емоційну промовистість фразі, сформульованій думці.

  • Прийом інверсії - мовний зворот, який нібито розгортає звичний, загальноприйнятий хід думок та висловів на діаметрально протилежний.

  • Прийом апеляції до власних думок.

Перелічені мовні засоби контакту допомагають подолати " бар'єр " , сприяють об'єднанню промовця зі слухачами.

Поради до складання публічного виступу

  1. Текст виступу – головний елемент мовця. Він має бути бездоганним - нормативним і грамотним.

  2. Мова виступу має бути простою, зрозумілою; точно передавати реальні думки, явища, факти, події.

  3. Текст виступу поділяється на абзаци. Кожен абзац розпочинає нову думку і створює певну паузу. Нормативними вважаються абзаци з трьох чи п’яти речень. Бажано, щоб речення були різні: довгі й короткі.

  4. Створюючи текст виступу, не бажано захоплюватися іншомовними словами, якщо є українські відповідники.

  5. Для активізації уваги слухачів використовуються голосові прийоми (інтонація, тон).

  6. Знання правил орфоепії.

  7. Дотримання морфологічних норм, зокрема, правил відмінкових закінчень іменників, прикметників, числівників: межею, кручею, площею, статей, доповідей.

  8. Використання у публічному виступі числівників у Називному відмінку: Звернення до прокурора області підписало вісімдесят сім мешканців села.

  9. Використання у тексті виступу прислів’я, афоризми, цитати.

  10. «Є три причини, які збуджують довір’я до мовця, тому що є рівно стільки речей, в силу яких ми віримо без доказів, - це розум, добро, чесність…» (Арістотель).

ДОДАТОК

Цікаво знати!!!

НАПОЛЕОН під час свого першого виступу у парламенті Франції втратив свідомість, хоча зараз він вважається одним з найбільш успішних ораторів в історії.

А чи знаєте Ви, що...

РИТОРИКА – це одна із самих древніх наук. Вона склалася у IV віці до Р.Х. в Греції. Слово риторика (rhetorike) походить від древньогрецького rheo – «говорю, течу».

СТРАХ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ стоїть на другому місці після страху смерті, який є базовим і найсильнішим серед усіх страхів, адже всі інші походять від нього.

АВТОРОМ першого античного підручника з риторики називають сіцілійця Корака із Сиракуз, який разом зі своїм учнем Тісієм почав викладання ораторської майстерності у відкритих їм спеціальних школах.

ВІССАРІОН БЄЛІНСЬКИЙ (літературний критик) та його послідовники домоглися виключення риторики із гімназійних програм. Потім в Радянському Союзі риторика також була виключена зі шкільних програм. Тодішній системі було не вигідно, щоб хтось виступав публічно, тому сьогодні в країнах СНД ці наслідки гостро відчуваються.

БРІТНІ СПІРС, ВІКТОРІЯ БЕКХЕМ, НІКОЛЬ КІДМАН ТА КІМ БЕССІНДЖЕР дуже бояться публічних виступів на сцені. Про це пишуть відкриті інтернет-джерела.

МОНОТОННІСТЬ є одним з найбільших ворогів оратора, і навпаки, управління інтонацією є одним з найсильніших союзників того, хто виступає.

ПЕРШЕ ВРАЖЕННЯ про оратора формується в перші хвилини, а найбільш особливими є перші секунди. Тому є великою помилкою вважати, що головне хоч якось розпочати виступ, а там далі вже і хвилювання зникає і виступ піде більш-менш гладко.

ДЕМОСФЕН на своїх перших промовах був неодноразово осміяний публікою. 8 років він працював над собою - виходив до моря і декламував, намагаючись перекричати шум хвиль, виступав перед дзеркалом, закладаючи при цьому в рот камінці; щоб позбутися нервового смикання плеча, вішав над ним меч і так тренувався у виступах. Таким чином він став видатним оратором.

НАПОЛЕОН під час свого першого виступу у парламенті Франції втратив свідомість, хоча зараз він вважається одним з найбільш успішних ораторів в історії.

ЗОРОВИЙ КОНТАКТ під час виступу є однією з найбільш важливих складових успіху. Помиляються ті, хто вважає, що варто обрати декілька пар очей в аудиторії і виступати тільки для них. Аудиторія такого не вибачає і сприймає це як ігнорування більшості слухачів. Треба дивитися на публіку так, щоб кожен відчував погляд і увагу оратора!

КЕННЕДІ, будучи одним з найуспішніших ораторів серед американських президентів, нічого не міг вдіяти з тремтінням в колінах під час публічних виступів.

ГЕНЕРАЛ РОКОСОВСЬКИЙ мав власного репетитора, у якого брав уроки з ораторського мистецтва.

СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС звичайної людини в середньому за життя становить 4-5 тисяч слів. Шекспір використовував 14 тисяч слів, Пушкін - 27 тисяч слів.

МАРТІН ЛЮТЕР КІНГ 28 серпня 1963 року проголосив промову під заголовком "У мене є мрія", яка вважається одним із найбільш успішних публічних виступів у ХХ столітті.

9

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]