2.4. Особливості проголошення промови.
Існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою, тобто за своїм знаковим оформленням промови, є різні.
1. Промови, що читаються за конспектом.
У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.
2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять.
Виступи тривалістю 1−2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.
Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.
3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять
Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.
4. Імпровізовані промови (експромти)
Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.
Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.
Прийоми встановлення контакту з аудиторією.
Хоч би якою цікавою була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Її необхідно підтримувати з допомогою таких ораторських прийомів:
Питально-відповідальний прийом. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків.
Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє залучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати цим їх інтерес.
Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: " Чому? " , що стимулює їх пізнавальну активність.
Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, розмірковувати.
Покладання на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.
Показ практичної значимості інформації.
Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.
Короткий відступ від теми дає можливість слухачам " відпочити " .
Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до окремих фрагментів виступу (прийом " тихий голос " ).
Прийом градації - наростання значеннєвої й емоційної значимості слова. Градація дозволяє посилити, надати емоційну промовистість фразі, сформульованій думці.
Прийом інверсії - мовний зворот, який нібито розгортає звичний, загальноприйнятий хід думок та висловів на діаметрально протилежний.
Прийом апеляції до власних думок.
Перелічені мовні засоби контакту допомагають подолати " бар'єр " , сприяють об'єднанню промовця зі слухачами.
Поради до складання публічного виступу
Текст виступу – головний елемент мовця. Він має бути бездоганним - нормативним і грамотним.
Мова виступу має бути простою, зрозумілою; точно передавати реальні думки, явища, факти, події.
Текст виступу поділяється на абзаци. Кожен абзац розпочинає нову думку і створює певну паузу. Нормативними вважаються абзаци з трьох чи п’яти речень. Бажано, щоб речення були різні: довгі й короткі.
Створюючи текст виступу, не бажано захоплюватися іншомовними словами, якщо є українські відповідники.
Для активізації уваги слухачів використовуються голосові прийоми (інтонація, тон).
Знання правил орфоепії.
Дотримання морфологічних норм, зокрема, правил відмінкових закінчень іменників, прикметників, числівників: межею, кручею, площею, статей, доповідей.
Використання у публічному виступі числівників у Називному відмінку: Звернення до прокурора області підписало вісімдесят сім мешканців села.
Використання у тексті виступу прислів’я, афоризми, цитати.
«Є три причини, які збуджують довір’я до мовця, тому що є рівно стільки речей, в силу яких ми віримо без доказів, - це розум, добро, чесність…» (Арістотель).
ДОДАТОК
Цікаво знати!!!
НАПОЛЕОН під час свого першого виступу у парламенті Франції втратив свідомість, хоча зараз він вважається одним з найбільш успішних ораторів в історії.
А чи знаєте Ви, що...
РИТОРИКА – це одна із самих древніх наук. Вона склалася у IV віці до Р.Х. в Греції. Слово риторика (rhetorike) походить від древньогрецького rheo – «говорю, течу».
СТРАХ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ стоїть на другому місці після страху смерті, який є базовим і найсильнішим серед усіх страхів, адже всі інші походять від нього.
АВТОРОМ першого античного підручника з риторики називають сіцілійця Корака із Сиракуз, який разом зі своїм учнем Тісієм почав викладання ораторської майстерності у відкритих їм спеціальних школах.
ВІССАРІОН БЄЛІНСЬКИЙ (літературний критик) та його послідовники домоглися виключення риторики із гімназійних програм. Потім в Радянському Союзі риторика також була виключена зі шкільних програм. Тодішній системі було не вигідно, щоб хтось виступав публічно, тому сьогодні в країнах СНД ці наслідки гостро відчуваються.
БРІТНІ СПІРС, ВІКТОРІЯ БЕКХЕМ, НІКОЛЬ КІДМАН ТА КІМ БЕССІНДЖЕР дуже бояться публічних виступів на сцені. Про це пишуть відкриті інтернет-джерела.
МОНОТОННІСТЬ є одним з найбільших ворогів оратора, і навпаки, управління інтонацією є одним з найсильніших союзників того, хто виступає.
ПЕРШЕ ВРАЖЕННЯ про оратора формується в перші хвилини, а найбільш особливими є перші секунди. Тому є великою помилкою вважати, що головне хоч якось розпочати виступ, а там далі вже і хвилювання зникає і виступ піде більш-менш гладко.
ДЕМОСФЕН на своїх перших промовах був неодноразово осміяний публікою. 8 років він працював над собою - виходив до моря і декламував, намагаючись перекричати шум хвиль, виступав перед дзеркалом, закладаючи при цьому в рот камінці; щоб позбутися нервового смикання плеча, вішав над ним меч і так тренувався у виступах. Таким чином він став видатним оратором.
НАПОЛЕОН під час свого першого виступу у парламенті Франції втратив свідомість, хоча зараз він вважається одним з найбільш успішних ораторів в історії.
ЗОРОВИЙ КОНТАКТ під час виступу є однією з найбільш важливих складових успіху. Помиляються ті, хто вважає, що варто обрати декілька пар очей в аудиторії і виступати тільки для них. Аудиторія такого не вибачає і сприймає це як ігнорування більшості слухачів. Треба дивитися на публіку так, щоб кожен відчував погляд і увагу оратора!
КЕННЕДІ, будучи одним з найуспішніших ораторів серед американських президентів, нічого не міг вдіяти з тремтінням в колінах під час публічних виступів.
ГЕНЕРАЛ РОКОСОВСЬКИЙ мав власного репетитора, у якого брав уроки з ораторського мистецтва.
СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС звичайної людини в середньому за життя становить 4-5 тисяч слів. Шекспір використовував 14 тисяч слів, Пушкін - 27 тисяч слів.
МАРТІН ЛЮТЕР КІНГ 28 серпня 1963 року проголосив промову під заголовком "У мене є мрія", яка вважається одним із найбільш успішних публічних виступів у ХХ столітті.