Парапроктит

Гнійне захворювання клітковини навколо прямої кишки. Причиною виникнення є інфекція.

Класифікація

1. За перебігом:

• гострий;

• хронічний.

2. За локалізацією:

• підшкірний;

• підслизовий;

• сіднично-ректальний;

• тазово-ректальний.

Клінічна картина

Хвороба починається раптово. Біль у промежині біля ануса або в прямій кишці, підвищення температури, інтоксикація. При підслизовому і тазово-прямокишковому парапроктиті відзначається біль, який посилюється при дефекації. При підшкірному і сіднично-прямокишковому спостерігаються біль, набряк і гіперемійоване утворення в ділянці промежини.

Лікування

Оперативне втручання: розкриття абсцесу з боку промежини або слизової оболонки прямої кишки; дренування. Антибіотики, сульфаніламіди, вітаміни.

Хронічний парапроктит

Характеризується повільним перебігом, періодичними загостреннями і наявністю нориць. Нориці при цьому бувають неповні (поверхневі, внутрішні) та повні (з'єднують просвіт прямої кишки з промежиною). Хвороба може переходити в хронічний стан.

Етіологія

1. Слабкий організм.

2. Погане загоєння рани.

3. Проникнення в рану калу і газів.

4. Обширний гнійний процес.

Клінічна картина

Біль, набряк м'яких тканин, гіперемія, підвищення температури тіла. Гнійник розкривається сам, утворюючи норицю. Із норицевого ходу виділяються гази, кал або гній.

Лікування

Оперативне (повне вирізання нориці) та консервативне (забезпечення стабільного перебігу ранового процесу, підвищення захисних сил організму).

Випадіння прямої кишки

Під цим розуміють вихід стінки прямої кишки із заднього проходу.

Причиною хвороби вважають недорозвинення (у дітей) або слабкість (у дорослих) м'язів тазового дна і сфінктера.

Класифікація

1. За обширністю:

• часткове;

• повне.

2. За локалізацією:

• приховане випадіння;

• випадіння тазового відділу;

• випадіння тазового і промежинного відділів;

• випадіння слизової оболонки ануса.

3. За ускладненнями:

• затискання стінки кишки;

• розриви;

• запалення;

• кишкова непрохідність;

• переродження в пухлину.

4. За клінічним перебігом:

• І стадія — кишка випадає тільки під час дефекації і самостійно вправляється;

• II стадія — кишка випадає після дефекації і потребує вправляння;

• III стадія — кишка випадає при незначному фізичному напруженні й утримується після вправлення;

• IV стадія — вправлена кишка випадає при вертикальному положенні хворого.

Лікування

І. Консервативне — виключається напруження під час дефекації, показана фізіотерапія: ультразвук, УВЧ, ЛФК, масаж м'язів промежини.

П. Оперативне — підшивання і фіксація прямої кишки.

Проктит

Гостре або хронічне запалення слизової оболонки прямої кишки.

Гострий проктит характеризується сильним пекучим болем і відчуттям переповнення прямої кишки, частими позивами на дефекацію, виділенням рідкого слизу, серозно-кров'яної рідині, інколи з домішкою гною.

Хворому призначають мікроклізми з 0,5 % коларголом або оливковою олією.