Зно 8 кл Топографічні карти 14 12 2014

Топографічні карти - загально географічні і відрізняються від інших карт насамперед масштабом. До топографічних карт відносять карти масштабу 1:200 000 і більше.

Як читати топографічну карту.

Рельєф на топографічних картах - горизонталями корич­невого кольору = ізолінії на карті,

короткі штри­хи на горизонталях (бергштрихи) - вказу­ють напрямок, у якому знижується схил.

Води — річки, канали — ліні­ями синього кольору, а водойми - озера, ставки, водосховища - забарвлюють у бла­китний колір.

Рослинний покрив = зеленим кольором, як-от ареали лісових масивів.

Спеціальними значками - дерева (навіть їхню породу, середню висоту і товщину), чагарники, луки.

Лініями різної товщини і кольору зображують шляхи сполучення (автомобільні, залізниці), а спеціальними знаками - їхню ширину і характер покриття.

дирекційний кут - кут між напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на обраний географічний об’єкт.

Зно 8 кл. Що вивчає фізична географія України

Загальна гео­графія вивчає властивості окремих оболонок Землі та географічної оболонки в цілому. Географія материків і океанів вивчає властивості природних об’єктів і природних комплексів у межах окремих мате­риків та океанів.

Фізична географія України є властивості природних компонентів і комплексів, зміни їх у часі та закономірності поширення їх територією України.

Географічні методи дослідження.

Метод спостереження та вимірювання = під час експедицій або на спеціально облаштованих майданчиках, як-от на метеорологічних станціях. за допомогою науково-дослідницьких суден, штучних супутників Землі, з літаків-лабораторій тощо.

Метод опису окремих характеристик географічних об’єктів, у тому числі засобами фото- та відеозйомки.

Метод аналізу та порівняння

Метод моделювання = створення моделей (формування циклонів або формування Українських Карпат)

Графічний метод = створення різноманітних графіків і діа­грам (графік зміни атмосферних опадів)

Метод таблиць = упорядкування географічної інформації використову­ють (геохронологічна шкала).

Палеогеографічний метод = про природні умови мину­лого на нашій території.

Геохімічний метод = вивчення поширення хімічних елементів у земній корі.

Геофізич­ний метод = вивчає фізичні властивості гірських порід та ін.

Картографічний = відобразити просторове розміщення і взаємозв’язки різних природ­них об’єктів, явищ.

Географічні інформаційні системи (ГІС) = спеціальні комп’ютерні програми, які завдяки регулярному оновленню через Інтернет дають змогу не лише відстежувати та аналізувати різні географічні явища і процеси, а й регулярно поповнювати інформацію про них.

Формування території України.

Назва «Україна» з’явилася в XII ст. у Київському, (XIII ст.) й у Галицько-Волинському літописах.

Із середини XIII ст. частина українських земель пере­бувала під владою Золотої Орди.

У XIV-XVI ст. за них змагалися Ве­лике князівство Литовське і Кримське ханство.

У XVI-XVIII ст. існувала Українська козацька держава - Запорізька Січ.

Історична довідка

Перша українська республіка. Січ (від слів «засіка», «сікти») - це дерев’яні укріплення, які споруджували для захисту від нападу кримських татар. Запорізькою її називали тому, що вона розташову­валася за дніпровими порогами. Центром Запорізької Січі був острів Мала Хортиця, що на Дніпрі.

Лівобережна Україна і Київ опинилися у складі Росії, Правобережна Україна належала Польщі,

Азово-Чорноморське узбережжя потрапило під владу Туреч­чини.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. українські землі в межах Російської та Австрійської імперій.

У 1917 році були утворені Українська Народна Республіка (УHP) і Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), до якої увійшли укра­їнські області Австро-Угорщини (Галичина, Буковина, Угорська Русь).

У 1919 році вони об’єдналися в єдину державу.