- •1.1. Предмет економічної теорії
- •1.2. Методологія економічної теорії
- •1.3. Економічні дослідження і політика
- •1.4. Еволюційний розвиток економічної теорії
- •2.1. Безмежні потреби й обмеженість ресурсів
- •2.2. Ефективність економіки
- •2.3. Перспективи економічного зростання
- •2.4. Основні моделі економічної системи
- •3.1. Суть ринку та основні умови його ефективного функціонування
- •3.2. Принципи чисто ринкової економіки
- •3.3. Кругопотік ресурсів і продуктів
- •4.1. Закон попиту
- •4.2. Закон пропозиції
- •4.3. Рівновага попиту і пропозиції
- •5.1. Фундаментальні проблеми економіки
- •5.2. Ринкова інфраструктура
- •5.3. Наслідки дії ринкової системи
- •6.1. Сукупний попит
- •6.2. Сукупна пропозиція
- •6.3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції
- •7.1. Валовий внутрішній продукт
- •7.2. Вплив ціни на валовий національний продукт
- •8.1. Економічні функції держави
- •8.2. Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави
- •9.1. Суть та основні чинники економічного зростання
- •9.2. Споживання і нагромадження
- •9.3. Циклічний характер економічного розвитку
- •10.1. Інфляція та її наслідки
- •10.2. Ринок праці та безробіття
- •11.1. Суть та функції грошей
- •11.2. Банківська справа
- •11.3. Кредитно-грошова політика
- •12.1. Еластичність попиту
- •12.2. Цінова еластичність пропозиції
- •12.3. Державне регулювання цін
- •13.1. Суть підприємницької діяльності
- •13.2. Форми організації підприємницької діяльності в країнах з ринковою економікою
- •13.3. Становлення нових форм господарювання в Україні
- •14.1. Основні види витрат виробництва
- •14.2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •4.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
- •15.1. Чиста конкуренція
- •15.2. Чиста монополія
- •15.3. Антимонопольна діяльність
- •15.4. Монополістична конкуренція та олігополія
- •16.1. Особливості формування цін на чинники виробництва
- •16.2. Зміни попиту на ресурс
- •16.3. Співвідношення ресурсів і максимізація прибутку
- •17.1. Суть заробітної плати
- •17.2. Заробітна плата на конкретних ринках праці
- •17.3. Оплата праці в економіці перехідного періоду України
- •18.1. Економічна рента
- •18.2. Відсоток
- •18.3. Економічний прибуток
- •18.4. Удосконалення розподілу доходів
- •19.1. Суть платіжного балансу
- •19.2. Платіжний баланс і національна економіка країни
- •19.3. Валюта і валютні курси
- •20.1. Економічна основа міжнародної торгівлі
- •20.2. Протекціонізм і вільна торгівля
- •20.3. Стан зовнішньої торгівлі України
14.1. Основні види витрат виробництва
Економічні і бухгалтерські витрати.
Більшість економістів користуються положенням про те, що люди роблять здебільшого раціональний вибір, систематично зіставляючи рівень задоволення потреб з тими "жертвами", які вони мають принести. Таким чином, вважається, що і підприємства систематично намагаються зважувати доходи і видатки, щоб максималізувати свій прибуток.
Витрати в економіці пов'язані безпосередньо з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Це означає, що економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу дорівнюють його вартості, або цінності, за найкращого з усіх можливих варіантів його використання. Ця концепція витрат знайшла відображення у кривій виробничих можливостей на рис. 2.1. Метал, використаний для виробництва зброї, втрачений для виготовлення літаків цивільної авіації, автомобілів або будівництва житлових будинків.
Для окремої фірми економічні витрати — це платежі, які вона зобов'язана зробити, або ті доходи, які ця фірма зобов'язана забезпечити постачальникові ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Ці витрати можуть бути або явними, або неявними. Грошові виплати чи видатки, які підприємство несе на користь постачальників сировини, палива, транспортних послуг, енергії тощо, називаються явними витратами" Тобто явні витрати являють собою плату за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.
Однак кожна фірма може використовувати певні ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні і самостійно використовувані ресурси являють собою неоплачувані, або неявні витрати. Для фірми ці неявні витрати рівні грошовим платежам, які могли б бути отримані за самостійно використані (найефективнішим чином) ресурси.
Важливо відзначити, що плата за підприємницьку діяльність виступає як елемент витрат. Мінімальна плата, необхідна, щоб втримати "підприємницький хист" на такому підприємстві, називається нормальним прибутком. Отже, нормальна винагорода за виконання підприємницьких функцій є таким же елементом неявних витрат, як неявна рента і неявна заробітна плата. Якщо ці мінімальні винагороди не забезпечуються, підприємець може переорієнтуватися і змінити напрям діяльності на інший, привабливіший, або й відмовитися від ролі підприємця задля отримання заробітної плати. Тобто економісти вважають витратами всі платежі — неявні та явні, включаючи до перших і нормальний прибуток, — необхідні для того, щоб залучити й утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності.
Проте економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення поняття "прибуток". Бухгалтерський прибуток — то загальний виторг підприємства за вирахуванням явних витрат.
Дещо по-іншому визначають прибуток економісти. Вони розглядають економічний прибуток як загальний виторг за вирахуванням усіх витрат (явних і неявних, включаючи до останніх і нормальний прибуток підприємця).
Тому, коли економіст говорить, що підприємство ледве покриває затрати, це означає, що всі явні і внутрішні витрати відшкодовуються, а підприємець отримує такий дохід, якого ледве вистачає, щоб утримати його або його талант у межах цього напрямку діяльності. Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати підприємства, це перевищення нагромаджується в руках підприємця і воно називається економічним, або чистим, прибутком. Тобто економічний прибуток дорівнює загальному виторгу за вирахуванням економічних витрат (явних і неявних) на всі ресурси.
Таким чином, економічний прибуток не включається у витрати, оскільки за визначенням — це дохід, отриманий зверх нормального прибутку, необхідний для збереження зацікавленості підприємця у цьому напрямку діяльності. Він пов'язаний з прийняттям на себе ризику, а також з монопольною владою.
Короткостроковий і довгостроковий періоди.
Витрати, які підприємство або галузь несе в процесі виробництва певного обсягу продукції, залежать від можливості зміни кількості зайнятих ресурсів. Чимало ресурсів, зокрема більша частина праці, сировини, палива, енергії тощо, можуть бути змінені легко і швидко. Інші ресурси вимагають багато часу на залучення. Так, потужність обробного підприємства, тобто площа його виробничих приміщень і кількість машин та устаткування в ньому може бути змінена лише протягом значного відрізку часу. У деяких галузях важкої промисловості зміна виробничих потужностей може забрати кілька років.
Оскільки на зміну кількості необхідних для виробничого процесу ресурсів затрачається різний час, слід розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди. Короткостроковий період — це період часу, якого замало, щоб підприємство встигло змінити свої виробничі потужності, але достатньо для зміни інтенсивності використання цих фіксованих потужностей.
У межах короткострокового періоду виробничі потужності підприємства залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості праці, сировини та інших ресурсів. У межах короткострокового періоду існуючі виробничі потужності можуть використовуватися дещо інтенсивніше.
Для підприємства довгостроковий період — це період часу, достатній для зміни кількості всіх зайнятих ресурсів, включаючи і виробничі потужності. З точки зору галузі довгостроковий період також включає в себе достатньо часу, щоб діючі в ній підприємства змогли розформуватися і покинути галузь, а нові підприємства — виникнути і вступити до галузі. Якщо короткостроковий період являє собою період фіксованих потужностей, то довгостроковий період — період змінних потужностей.
Наприклад, якщо фабриці "Світоч" потрібно найняти ще 50 робітників або навіть набрати цілу робочу зміну, то це було б короткостроковим коригуванням. Та якби виникла потреба прибудувати ще одне крило до фабричного цеху і встановити там додаткове устаткування — це було б уже довгостроковим коригуванням.
Важливо відзначити, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються один від одного швидше концептуально, ніж за тривалістю. У галузях легкої промисловості зміна виробничих потужностей може відбутися і за одну добу. Часто малі підприємства можуть збільшити свої виробничі потужності за декілька днів. Але у важкій промисловості для цього потрібні місяці, а то і роки.
