Гемоторакс.

Крововилив в плевральну порожнину є неминучим супутником розриву легкого з ушкодженням плеври. Причому у порожнину плеври найчастіше одночасно проникають повітря і кров, зумовлюючи картину гемопневмоторакса. Рентгенологическая діагностика гемопневмоторакса полягає в виявленні в плевральної порожнини газу та рідини (кров), зберігає горизонтальний рівень за зміни становища тіла постраждалого. Проте за звичайному обстеженні пораненого вагітною лежачи на спині чи животі рідина (кров) рівномірно розтікається по плевральної порожнини на тлі газу то, можливо нераспознана. При важких травмах грудях для найкращого виявлення гемопневмоторакса необхідно прагнути виконувати знімки в латеропозиции на здоровому боці чи латерограммы з піднесеною ураженої половиною грудної клітини .

Гемоторакс при травмі грудях може утворитися як внаслідок розриву легкого, а й за ушкодженні судин грудної стінки, і навіть органів средостения. У цьому швидко прогресуюче збільшення кількості крові в плевральної порожнини зазвичай свідчить про розрив межреберных чи внутрішній грудній артерії або великих судин средостения. Завданням рентгенологічного дослідження не лише виявлення гемоторакса, а й оцінка наступної його динаміки.

Діагностика гемоторакса залежить головним чином кількості крові в плевральної порожнини і спільного стану постраждалого. Прийнято розрізняти малий, середній, великий і тотальний гемоторакс. При малому гемотораксе кров накопичується не більше реберно-диафрагмального синуса, за середнього — сягає кута лопатки (рівень задніх відділів VI— VII ребер), при большом—уровня IV ребра і за тотальном—заполняет майже всю плевральну порожнину (рис. 166). Труднощі виникатимуть лише за рентгенодиагностике малого гемоторакса, у якому відзначаються заокруглення дна реберно-диафрагмального синуса й поява тіні рідини як вузької смужки, що прилягає до поверхні ребер. Найбільшим скупченням крові в плевральної порожнини найкраще визначається для дослідження постраждалого в латеропозиции на «хворому» боці.

 Види гемоторакса (схема).

1—малый (la—вертикальное становище хворого; 16—латеропозиция на «хворому» боці): 2—средний; 3—большой; 4—тотальный.

Середній і великий гемоторакс характеризується інтенсивним однорідним затемненням нижненаружного відділу легеневого половіючі жита із косою верхньої кордоном (лінія Демуазо). Під час обстеження хворого на горизонтальному становищі визначається рівномірний затемнення всієї пошкодженій половини грудної клітини, обумовлене растеканием рідини по плевральної порожнини. Тінь серця зазвичай зміщується на здорову бік.