4. Охарактеризуйте творчий доробок основоположника української класичної музики м.В. Лисенка

М. В. Лисенко – основоположник української класичної музики, засновник української музичної професійної освіти. Різнобічність діяльності (громадсько-політична, музично-просвітницька, виконавська, педагогічна, фольклористична, композиторська) як типове явище для українських митців і науковців цієї епохи (М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та ін.). Життєвий та творчий шлях. Навчання у київських пансіонах, Харківському та Київському університетах, Лейпцизькій консерваторії. Спрямованість різнобічної діяльності митця на пробудження національної свідомості народу, на розвиток усіх галузей культури (тісні контакти М. Лисенка з істориками, письменниками, етнографами, корифеями українського театру тощо). Участь у громадських акціях мистецько-культурних організацій (“Громади”, “Українського клубу”), в організації всенародних свят-вшанувань Т. Шевченка, І. Котляревського, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького. М. Лисенко як виконавець і популяризатор української музики в Україні та поза її межами. Художньо-естетичний, музично-просвітницький та політико-виховний вплив хорових концертів М. Лисенка на слухачів.

Фольклористична діяльність митця (збирання народних пісень, їх видання, композиторська обробка, теоретичне опрацювання у вигляді наукових робіт), її спрямованість на збереження українського фольклору, залучення його до виконавської практики, на осягнення його специфіки. Започаткування наукового запису і вивчення українського фольклору.

Педагогічна діяльність М. Лисенка, його робота у музичних школах Києва. Внесок Лисенка-педагога у справу виховання національних кадрів. Музично-драматична школа М. Лисенка як перший національно спрямований вищий музичний навчальний заклад.

Характеристика творчості.

Естетичні принципи М. Лисенка, їх відбиття в епістолярній спадщині, наукових працях, композиторській діяльності. Розвиток естетичних засад загальноєвропейського романтизму на українському національному ґрунті. Народність та національна самобутність як головні естетичні принципи творчості митця.

Стильові риси. Творчість М. Лисенка як новий етап розвитку національної музичної культури. Створення українського національного музичного стилю на народній основі з використанням традицій попередників та досягнень інших національних культур. Новаторство стилю: розширення кола образів, збагачення жанрів, глибоке проникнення у фольклорну образність та її стилістику, використання і розвиток різноманітних елементів фольклорної лексики (мелодичних зворотів, ладових, ритмічних формотворчих особливостей).

Огляд оперної творчості. Створення класичних зразків національної опери, її жанрових різновидів: історична героїко-епічна опера, лірико-комічна, лірико-побутова, дитяча, опера-сатира, опера-мініатюра. Творча співдружність з лібретистом М. Старицьким. Особливості втілення творів М. В. Гоголя в операх на М. В. Лисенка (“Різдвяна ніч”, “Утоплена”, “Тарас Бульба”). Актуалізація національних проблем в інтерпретації повістей письменника. Зміст кожної з опер, драматургічні особливості. Національна специфіка в музичній драматургії: поєднання вітчизняних традицій (театралізованих народних обрядів, українського музично-драматичного театру І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Кропивницького, М. Старицького та ін.) і загальноєвропейських. Центральне місце в операх народно-хорових, драматургічно активних масових сцен з персоніфікацією хорових груп. Засоби музичних характеристик оперних персонажів. Поєднання реалістичних рис у втіленні образу з романтичними. Внесок М. Лисенка у справу створення національного стилю речитативу (героїчного, ліричного, гумористичного), арії, аріозо, дуетів і т. д.

Дитячі опери “Коза дереза”, “Пан Коцький”, “Зима і Весна” як перші в українській музиці оперні твори, розраховані на дитяче виконання і сприйняття дитячою аудиторією. Зміст кожної з опер. Особливості музичної драматургії. Виховне значення. Музична мова. Засоби музичних характеристик. Використання українського музичного фольклору.

Опери на сюжети І. П. Котляревського: “Наталка Полтавка”, “Енеїда”. Зміст. Особливості музичної драматургії.

Хорова музика. Естетично-художня, політична, суспільно-виховна функції жанру. Музика до “Кобзаря” Т. Г. Шевченка – жанрове розмаїття, коло тем та образів. Нові риси у втіленні громадської тематики. Хори “Заповіт”, “Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі”. Кантати “Б’ють пороги”, “Радуйся, ниво неполитая”. Історична тематика у хоровій творчості М. Лисенка (“Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі”). Використання народного епосу у творах з історичною тематикою. Пейзажна лірика (“Ой діброво, темний гаю”, “Барвінок цвів”). Створення нових жанрів: хорової поеми (“Іван Гус” на слова Т. Шевченка), багаточастинної кантати, одночастинної кантати-поеми.

Хорові твори на тексти інших поетів: М. Старицького (“На прю”), І. Франка (“Вічний революціонер”).

Огляд творчого доробку М. Лисенка у жанрі камерно-вокальної музики. Розкриття внутрішнього світу людини. Особливості втілення народної образності у піснях-романсах на тексти Т. Г. Шевченка. Запровадження у камерно-вокальному жанрі історичної тематики. (“У неділю рано-вранці”, “Гомоніла Україна”, “Гетьмани, гетьмани”). Використання стильових особливостей дум та історичних пісень. Втілення громадянсько-патріотичної тематики (“Учітеся, брати мої”, “Мені однаково”). Стилістика романсів ліричної образної сфери (“Садок вишневий коло хати”, “Хусточка”). Еволюційні тенденції у втіленні жіночих образів: від романтичної поетизації до психологізму та реалізму; особливості стилістики та формотворення (“Ой люлі, люлі”, “Ой умер старий батько”, “Ой крикнули сірі гуси”, “Ой одна я, одна”) Формування нових жанрових різновидів: романсу-монологу (“Минають дні”, “Огні горять”), романсу-думи (“У неділю вранці рано”), романсу-балади (“У тієї Катерини”), драматичної сценки.

Солоспіви на тексти інших поетів. Вплив західноєвропейського романсу. Коло образів. Особливості індивідуального стилю. Музична стилістика (особливості формотворення, засоби розвитку тематизму, фактура). Романси на слова Г. Гейне (“Коли настав чудовий май”, “Коли розлучаються двоє”, “У мене був коханий рідний край”), І. Франка (“Безмежнеє поле”, “Місяцю-князю”, “Розвійтеся з вітром”).

Поєднання глибокої змістовності і музичного професіоналізму як основа всенародного визнання вокальних творів композитора.

Обробки українських народних пісень (хорові, камерно-вокальні). Роль жанру як лабораторії зі створення національного стилю. Місце жанру в музичній спадщині митця. Особливості творчого методу. Риси стилю (характер співвідношення фольклорного першоджерела і творчого методу композитора, особливості фактури, гармонії, форми, засобів розвитку тематизму, роль інструментального супроводу). Еволюція творчого методу М. Лисенка. Науковий характер дванадцяти десятків обробок українських народних пісень.

Інструментальні твори. Створення фортепіанного педагогічного та концертного репертуару. Жанри, коло образів. Характер музичної мови. Поєднання національних традицій і досягнень західноєвропейської музики у творах: Сюїта на теми українських народних пісень, “Елегія”, “Баркарола”, “Ноктюрн”, “Сумний спів”. Перетворення фольклорної музичної стилістики у жанрі рапсодії. Огляд ансамблевої творчості.

Значення творчості М. Лисенка для розвитку української професіональної музики. Застосування творів митця у шкільному навчально-виховному процесі.