- •Курсова робота
- •2. Розрахунок двоступеневої схеми очищення з горизонтальними відстіниками та фільтрами
- •2.1. Визначення повної продуктивності водоочисних споруд
- •2.2. Реагентне господарство очисних станцій
- •2.2.1. Коагулювання води
- •2.2.2. Флокулювання води
- •2.2.3. Додавання лугу
- •2.2.4. Знезараження води
- •2.3. Складання балансової схеми
- •2.4. Розрахунок швидкіх фільтрів
- •2.5. Розрахунок горизонтальних відстійників та камер утворення пластівців
- •2.5.1. Розрахунок відстійників
- •2.6. Розрахунок змішувачів
- •2.7. Розрахунок резервуара чистої води
- •2.8. Повторне використання промивних вод
- •2.8.1. Розрахунок піскоуловлювача
- •2.8.2. Розрахунок резервуара-усереднювача
- •2.9. Висотна схема розташування споруд для очищення води
2.1. Визначення повної продуктивності водоочисних споруд
Продуктивність водоочисних споруд можна визначити за формулою
,
м3/год,
(3.1)
де α - коефіцієнт витрат на власні потреби водоочисної станції: для станцій з повторним використанням промивних вод α=1,03-1,04, без повторного використання промивних вод α=1,1-1,14;
-
корисна продуктивність станції, м3/доб.;
- додаткова
витрата води на поповнення протипожежного
запасу, м3/год,
яка дорівнює
(2.2)
де
- витрата води для гасіння пожежі, м3/год;
і
- кількість одночасних пожеж відповідно
в населеному пункті та на підприємстві;
і
- норма витрати води на зовнішнє
пожежогасіння відповідно для населеного
пункту і підприємства, л/с;
і
- норма витрати води на внутрішнє
пожежогасіння відповідно для населеного
пункту і підприємства;
- час
відновлення пожежного запасу, год.
м3/год;
м3/год;
м3/діб;
л/с.
2.2. Реагентне господарство очисних станцій
Застосування реагентів (коагулянтів, флокулянтів, лужних реагентів) дозволяє інтенсифікувати процес очистки води. Найчастіше для коагуляції природної води використовують сірчанокислий алюміній (Аl2(SО4)3) та хлорне залізо (FеСl3). Для поліпшення умов коагуляції використовують флокулянти, найбільш поширеними з яких є поліакриламід (ПАА) та активована кремнієва кислота (АК). Для збільшення лужності застосовують вапно або (при обгрунтуванні) – соду.
2.2.1. Коагулювання води
Вибір дози коагулянту здійснюють згідно з 1 за кольоровістю вихідної води:
,
мг/дм3,
(2.3)
або мутністю по табл. 16 1 (Додаток 2). При одночасному вмісті у воді завислих речовин і кольоровості приймається найбільша з доз коагулянту.
При
кольоровості вихідної води 45 град.
п.к.ш.
мг/дм3.
Для мутності вихідної води 242 мг/дм3
доза коагулянту дорівнює 38 мг/дм3.
Таким чином, приймається доза коагулянту
38 мг/дм3.
Доза коагулянту за товарним продуктом зі вмістом безводної солі Al2(SO4)3 45,3% дорівнює 84, а загальна добова витрата
т/діб.
Добова витрата води на приготування 5%-ного розчину коагулянту
м3/діб.
Об'єм розчинних баків розрахований на прийом коагулянту від одного самоскида вантажопідйомністю 5 т з розрахунку 1,5 м3 на 1 т коагулянту.
Місткість бака 1,5.5=7,5 м3. Розміри бака приймаємо 2х2х1,9 м. До установки запроектовано 4 баки. Тривалість розчинення при температурі води взимку 3оС - 4 години. Для інтенсифікації процесу розчинення в баки подається стиснене повітря.
Місткість баків-сховищ визначаємо з розрахунку 15-30-добової витрати 10-17%-го розчину коагулянту за формулою
,
м3,
(2.4)
де
- доза коагулянту за безводним продуктом,
мг/дм3;
- повна
продуктивність очисних споруд, м3/доб;
-
розрахункова тривалість збереження
розчину коагулянту (15 діб);
-
концентрація розчину в баках-сховищах
(17%);
- щільність
розчину коагулянту (1150 кг/м3).
м3.
Місткість баків-сховищ може бути зменшена на сумарну ємність розчинних баків.
Приймаємо до проектування 4 баки. Робоча місткість одного бака 6х9х2,6 = 140,4 м3.
Місткість витратних баків визначаємо за формулою
,
(2.5)
де
- повна продуктивність очисних споруд,
м3/год;
- час
роботи станції, на який розраховується
кількість розчину коагулянту у витратних
баках, год., (приймається залежно від
продуктивності станції: до 10 тис. м3/доб
– 12-24 год., 10-50 тис. м3/доб
– 8-12 год., більше 50 тис. м3/доб
– 6-8 год., більше 100 тис. м3/доб
– 3 год.), приймаємо 6 год.;
-
концентрація розчину у витратних баках
(приймається 4-10%), 5%;
- щільність
розчину коагулянту (1050 кг/м3):
м3.
Приймаємо до проектування 4 витратні баки з розмірами 3х2,5х1,2 м.
Для перекачування розчину коагулянту з баків-сховищ у витратні баки використано насос марки1,5х-6Д-1-41 продуктивністю 8,64 м3/год, напором 17,8 м.
Для дозування розчину коагулянту приймаємо плунжерні насоси-дозатори НД-2500/10 у кислотостійкому виконанні. Подача насоса від 600 до 2500 л/год, тиск нагнітання 1 МПа, потужність електродвигуна 3 кВт (3 агрегати робочих, 1 резервний).
Трубопроводи реагентного господарства прокладають з поліетиленових труб. Швидкість руху розчину має бути не менше 0,8 м/с. Для витрати 2,1 л/с у напірному трубопроводі, що подає коагулянт у змішувач, діаметр трубопроводу 32 мм. Зовнішній діаметр 40 мм.
Визначення витрати повітря для коагулянтного відділення. Розрахункову витрату стиснутого повітря, подаваного в розчинні баки, визначаємо за формулою
,
м3/хв,
(2.6)
де
- інтенсивність подачі повітря, 10 л/с.м2;
- площа
розчинного бака, 2.2=4 м2.
м3/хв.
Кількість стиснутого повітря, подаваного у витратний бак для перемішування розчину:
,
м3/хв,
(2.7)
де
- інтенсивність подачі повітря, 4 л/с.м2;
- площа
витратного бака, 3.2,5=7,5 м2.
м3/хв.
Загальна витрата стиснутого повітря
м3/хв.
(2.8)
Приймаємо повітродувки марки ВК-3 – 2 робочі, 1 резервна.
Для рівномірного перемішування коагулянту з водою повітророзподільна система повинна бути максимально розгалужена і покладена на всю площу розчинних і витратних баків. Швидкість виходу повітря з отворів повітророзподільної системи 30 м/с. Діаметр труби 40 мм, отворів – 3 мм, крок отворів - 150 мм.
