- •Тема1: основи загальної терапії - 6 годин
- •Самостійна робота
- •Питання для закріплення та самоконтролю
- •Орієнтовний контроль знань, умінь і навичок
- •Тема1: Основи загальної терапії
- •Основи загальної терапії
- •Методи терапії
- •Самостійна робота
- •Картка диспансеризації
- •Тема2: Загальна профілактика внутрішніх хвороб тварин. Диспансеризація сільськогосподарських тварин, її теоретичні основи, етапи та завдання
- •Опис проб крові від корів контрольної групи
- •Опис проб сечі і молока від корів контрольної групи
- •Супровідна
- •Самостійна робота
- •Орієнтовний контроль знань, умінь і навичок
- •Тема1: Хвороби серцево-судинної системи
- •Саиостійна робота
- •1. Хвороби перикарда
- •1.1. Перикардит
- •1.2. Гідроперикард
- •2. Хвороби міокарда
- •2.1. Міокардит
- •2.3. Міокардіофіброз (міокардіосклероз )
- •2.4. Інфаркт міокарда
- •2.5. Розширення серця
- •3. Хвороби ендокарда.
- •3.1. Ендокардит
- •3.2. Пороки серця
- •4. Хвороби судин
- •4.1. Артеріосклероз
- •4.2. Тромбоз судин
- •Питання для закріплення та самоконтролю
- •Тема1: Хвороби серцево-судинної системи
- •Діагностика методи лікування і профілактика хвороб, верхніх дихальних шляхів
- •Фізіологічні коливання частоти дихання у тварин
- •Хвороби легень запального характеру
- •1. Теоретична основа заняття.
- •Аналіз перебігу хвороби тварини, хворої на бронхопневмонію
- •Практичні завдання
- •Питання для закріплення та самоконтролю
- •Хвороби легень незапального характеру
- •Хіміотерапевтики при бактеріальних ураженнях органів дихання
- •Хіміотерапевтики при бактеріальних ураженнях органів дихання
- •Відхаркувальні препарати
- •Практичні завдання
- •Питання для закріплення та самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Результати клінічного обстеження корів при диспансеризації
- •Результати лабораторних досліджень при диспансеризації
- •Диспансерна карта корови
- •Клінічний стан
- •Результати дослідження крові
- •Результати дослідження сечі, молока і калу
- •Зоогігієнічний паспорт тваринницького приміщення Ферма_______________________________________________________________
- •2.Надій на одну корову за _______ рік ________ кг ± _____ кг до _____ року.
- •3.Аналіз загибелі худоби за останній календарний piк (дані про причини загибелі, вимушеного забою тварин за віком)________________________
- •6. Благополучність господарства по інфекційних та інвазійних хворобах, коли і які щеплення проведені_______________________________________
- •Література
- •Внутрішні хвороби тварин Робочий зошит для лабораторно-практичних занять та самостійної роботи студентів
Практичні завдання
Завдання №1. Розробити схему лікування і профілактичні заходи при альвеолярній емфіземі у коня.
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання №2. Розробити схему лікування і профілактичні заходи при альвеолярній емфіземі у собаки.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання №3. Розробити схему лікування і профілактичні заходи при інтерстиціальній емфіземі у бичка.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання №4. Випишіть рецепт на атропін.
|
|
|
|
|
|
Завдання №5. Випишіть рецепт на ефедрин.
|
|
|
|
|
|
Завдання №6. Випишіть рецепт на еуфілін.
|
|
|
|
|
|
Завдання №7. Випишіть рецепт на хлорид кальцію.
|
|
|
|
|
|
Завдання №8. Випишіть рецепт на супрастин.
|
|
|
|
|
|
Завдання №9. Випишіть рецепт на бромід калію.
|
|
|
|
|
|
Завдання №9. Випишіть рецепт на супрастин.
|
|
|
|
|
|
Питання для закріплення та самоконтролю
1. Етіологія, патогенез, симптоми, лікування і профілактика емфіземи легень.
2. Етіологія, патогенез, симптоми, лікування і профілактика гіперемії набряку легень.
3. Етіологія, патогенез, симптоми, лікування і профілактика легеневої кровотечі.
______________________
Оцінка
______________________ ________________ _____________________
дата підпис ПІБ викладача
Тестові завдання
1. Етіотропна терапія спрямована:
на усунення причини хвороби;
на механізм розвитку хвороби;
на підвищення неспецифічної резистентності;
на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. Патогенетична терапія спрямована:
на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;
на механізм розвитку хвороби;
на усунення причини хвороби;
на нормалізацію функцій нервової системи.
3. Замінна терапія спрямована:
на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;
на механізм розвитку хвороби;
на усунення причини хвороби;
на нормалізацію функцій нервової системи.
4. До етіотропної терапії відносять:
новокаїнові блокади;
протимікробну терапію;
пробіотикотерапію;
. протеїнотерапію.
5. До патогенетичної терапії відносять:
імуностимулювальну терапію;
інтерферонотерапію;
новокаїнові блокади;
жарознижувальні препарати.
6. До замінної терапії відносять:
гемотрансфузію;
протеїнотерапію;
вітамінотерапію;
пробіотикотерапію.
7. До жиророзчинних вітамінів відносяться:
тіамін;
токоферол;
ціанокобаламін;
ергокальциферол.
8. До водорозчинних вітамінів відносять:
ретинол;
рибофлавін;
філохінон;
нікотинову кислоту.
9. Протеїнотерапія включає:
гемотерапію;
тканинну терапію;
органотерапію;
серотерапію.
10. До протеїнотерапії не відноситься:
лізатотерапія;
органотерапія;
лактотерапія;
серотерапія.
11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:
загально;
комплексно;
локально;
вибірково.
12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:
зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;
підвищенням температури тіла;
гіпотонією передшлунків;
збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.
13. Протеїнотерапія протипоказана у разі:
пневмонії;
артриті;
інфекційних захворюваннях із гострим перебігом;
гіпопластичній анемії.
14. До гемотерапії відносять:
гемотрансфузію;
аутогемотерапію;
ізогемотерапію;
гетерогемотерапію
15. Суть аутогемотерапії:
Введення крові від однієї тварини;
введення крові різних тварин у межах одного виду;
введення крові тварин різних видів;
гемотрансфузія.
16. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:
введення крові від однієї тварини;
введення крові різних тварин у межах одного виду;
введення крові тварин різних видів;
гемотрансфузія.
17. Суть гетерогемотерапії:
введення крові від однієї тварини;
введення крові різних тварин у межах одного виду;
введення крові тварин різних видів;
гемотрансфузія.
18. Механізм дії тканинних препаратів полягає:
в утворенні біогенних стимуляторів;
у дії на біологічно активні точки;
в утворенні гістаміноподібних речовин;
у нормалізації функцій нервової системи.
19. До тканинних препаратів відносять:
Екстракт алое;
Катозал;
Алохол;
РБС.
20. До органопрепаратів відносять:
Камполон;
РБС;
Лідазу;
Катозал.
21. До лізатопрепаратів відносять:
Панкреатин;
АСД;
Гідролізин Л-130;
Сирепар.
22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:
у перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до
нервової системи;
стимуляції процесів збудження у ЦНС;
стимуляції процесів гальмування у ЦНС;
знеболювальному ефекті.
23. Протипоказано застосування новокаїнової терапії у разі:
плевриту;
бронхопневмонії;
гострих серозних, катаральних і гнійних маститах;
серцево-судинної недостатності.
24. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
бактеріостатичні препарати;
бактерицидні препарати;
препарати пролонгованої дії;
важкорозчинні препарати.
25. Введення якого лікарського препарату значно знижує знеболювальну властивість новокаїну:
Канаміцину;
Еритроміцину;
Сульфаніламідів;
Бензилпеніциліну.
26. Новокаїнові блокади, що застосовують для лікування хвороб органів дихання:
надплевральну;
зірчастого вузла;
паранефральну;
інтраплевральну.
27. Суть пробіотикотерапії:
застосування протимікробних препаратів;
застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;
застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;
застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.
28. Штами мікроорганізмів, що використовують для виготовлення пробіотиків:
лактобактерії;
сальмонели;
біфідумбактерії;
ешерихії.
29. Солі мікроелементів, якими збагачують корми у разі хвороб кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):
кобальту, міді, заліза;
фосфору, заліза, фтору;
натрію, магнію, заліза;
цинку, натрію, міді.
30. Дієтотерапія – це:
метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;
лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;
лікування тварин за допомогою спеціальних умов утримання;
метод лікування за допомогою дієтичного режиму.
31. Фізіотерапія відноситься до:
симптоматичної терапії;
патогенетичної терапії;
терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;
рефлексотерапії.
32. Методи фізіотерапії, які відносяться до електротерапії:
гальванотерапія;
фарадизація;
. ультразвукотерапія;
дарсонвалізація.
33. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:
лампи інфраруж;
еритемно-увіолеві лампи;
ртутно-кварцеві лампи;
лампи солюкс.
34. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:
довгохвильових;
короткохвильових;
середньохвильових;
змішаних.
35. Ультрафіолетове опромінення протипоказане у разі:
Д-гіповітамінозу;
екземи;
бронхітів;
кахексії.
36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:
тепловому ефекті;
стимуляції синтезу вітаміну D;
бактерицидному ефекті;
стимуляції еритроцитопоезу.
37. Інфрачервоні промені застосовують під час:
лікування мокрих екзем;
гнійно-гнильних процесів;
геморагічних діатезів;
гострої стадії запальних процесів.
38. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:
ергокальциферол;
25 (ОН) D3
холекальциферол;
токоферол.
39. Метод, що відноситься до механотерапії:
масаж;
ультразвук;
моціон;
електростимуляція.
40. Етапи диспансеризації:
діагностичний;
проведення протиепізоотичних заходів;
профілактичний;
проведення лабораторних досліджень крові.
41. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:
щомісячно;
один раз у 6 місяців;
щоквартально;
за необхідністю.
42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:
забезпеченість цукром;
забезпеченість кормовими одиницями;
забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;
цукро-протеїнове співвідношення.
43. Структура раціону це:
співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;
співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;
співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;
співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.
44. рН якісного силосу має бути:
3,8 – 4,2;
3,5 – 3,7;
4,3 – 4,5;
3,9 – 4,1.
45. Індикатором гниття силосу є;
оцтова кислота;
молочна кислата;
масляна кислота;
валеріанова кислота.
46. Міокардит – це:
запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
запалення серцевого м’яза;
запалення серцевої сумки;
дистрофічні зміни міокарда.
47. Етіологія міокардиту:
інфекційні та інвазійні хвороби;
отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
алергічні, аутоімунні ураження;
всі перераховані фактори.
48. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
не змінюється;
підвищується;
знижується;
розвивається екстрасистолія.
49. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
не змінюється;
підвищується;
знижується;
виникають блокади серця.
50. За міокардиту у першу стадію АКТ:
підвищується систолічний;
підвищується систолічний і діастолічний;
знижується систолічний;
підвищується діастолічний.
51. Тони серця за міокардиту у першу стадію:
посилюються;
не змінюються;
акцентується перший тон;
акцентується другий тон.
52. частота пульсу за міокардиту у першу стадію у коней становить (уд/хв):
24 – 42;
50 – 80;
Більше 100;
20 – 30.
53. За гострого перебігу міокардиту застосування серцевих глікозидів:
протипоказане;
показане разом з антибіотиками та заспокійливими засобами;
бажане разом із кортикостероїдами;
небажане.
54. До основних лікарських засобів під час лікування міокардиту відносять:
антибіотики і кортикостероїди;
заспокійливі засоби;
кисень, глюкозу, препарати камфори;
всі перераховані засоби.
55. Міокардоз – це:
захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;
захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;
захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;
захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.
56. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):
порушення обміну речовин;
гострі інфекційні хвороби;
сепсис;
гіпоксія.
57. Збудливість серця за міокардозу:
не змінюється;
підвищується;
знижується;
виникають блокади серця.
58. За міокардозу АКТ:
підвищується систолічний;
підвищується систолічний і діастолічний;
знижується систолічний;
підвищується діастолічний.
59. Тони серця за міокардозу:
посилюються;
послаблюються;
не змінюються;
акцентується другий тон;
60. У разі міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:
показане (особливо разом із препаратами, що стимулюють обмінні процеcи в міокарді);
протипоказане;
не бажане (призначають тільки в випадках некомпенсованої серцевої недостатності);
призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.
61. За морфологічною ознакою ендокардит буває:
бородавчастим;
гнійним;
ерозивним;
виразковим.
62. За локалізацією ендокардит буває:
клапанним;
судинним;
пристінковим;
перфоративним.
63. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:
міокардит;
уроджені пороки серця;
панкардит;
набуті пороки серця.
64. Діастолічний шум у разі пороків серця чути за:
недостатності двостулкового клапана;
недостатності клапанів аорти;
недостатності клапанів легеневої артерії;
недостатності тристулкового клапана.
65. Діастолічний шум у разі пороків серця чути за:
звуження правого атріовентрикулярного отвору;
звуження отвору аорти;
звуження отвору легеневої артерії;
звуження лівого атріовентрикулярного отвору.
66. Систолічний шум у разі пороків серця чути за:
недостатності двостулкового клапана;
недостатності клапанів аорти;
недостатності клапанів легеневої артерії;
недостатності тристулкового клапана.
67. Систолічний шум у разі пороків серця чути за:
звуження правого атріовентрикулярного отвору;
звуження отвору аорти;
звуження отвору легеневої артерії;
звуження лівого атріовентрикулярного отвору.
68. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:
інфекційні хвороби;
порушення обміну речовин;
зниження резистентності організму;
простуда.
69. Вторинний травматичний перикардит виникає:
як ускладнення інфекційних хвороб;
внаслідок ендокардиту;
у разі зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;
внаслідок травматичного ретикуліту
70. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:
перикардіальні шуми тертя;
перикардіальні шуми плескоту;
збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;
переповнення яремних вен.
71. Для випітного перикардиту характерно:
перикардіальні шуми плескоту,
болісність серцевої ділянки;
переповнення і напруження яремних вен;
посилення серцевого поштовху.
72. За травматичного перикардиту АКТ:
підвищується систолічний;
підвищується систолічний і діастолічний;
знижується систолічний;
підвищується діастолічний.
73. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить(ударів):
100 – 120;
80 – 90;
50 – 80;
40 – 60.
74. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:
позитивний венний пульс;
зміни тонів серця;
підвищена температура;
наявність перикардіальних шумів.
75. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:
промивання рубця;
магнітні зонди і ловушки;
профілактику порушень вітамінно-мінерального обміну;
відновлюють структуру раціону.
76. Відмічають болісність у ділянці серця у разі хвороб серця:
гідроперикард;
міокардіофіброз;
міокардит;
міокардоз.
77. Основними симптомами серцевої недостатності є:
набряки;
наявність шумів серця
венозний застій;
болісність ділянки серця.
78. Лікарські препарати, що показані для лікування кровотечі з носа, це:
Кальцію хлорид;
Антибіотики;
Адреналін;
Вікасол.
79. За макробронхіту хрипи:
високого тембру;
низького тембру;
крепітуючі;
не постійні.
80. За мікробронхіту хрипи:
високого тембру;
низького тембру;
крепітуючі;
не постійні.
81. До лобулярних пневмоній відносять:
катаральну бронхопневмонію;
крупозну пневмонію;
пастерельозну пневмонію;
ателектатичну пневмонію.
82. До лобарних пневмоній відносять:
аспіраційну пневмонію
крупозну пневмонію;
пастерельозну пневмонію;
метастатичну пневмонію.
83. Для крупозної пневмонії характерно:
катаральне запалення;
стадійність розвитку;
фібринозне запалення;
лобулярне поширення.
84. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:
тимпанічним;
не змінюється;
притупленим;
тупим.
85. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:
тимпанічним;
не змінюється;
притупленим;
тупим
86. Причинами катаральної бронхопневмонії є:
пастерельоз;
асоціації мікроорганізмів;
парагрип;
низька резистентність.
87. Причинами аспіраційної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин у легені;
інфекційні хвороби;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
88. Причинами метастатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин у легені;
інфекційні хвороби;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
89. Причинами ателектатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин у легені;
інфекційні хвороби;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
90. Причинами гіпостатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин в легені;
серцева недостатність;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
91. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:
респіраторний ацидоз;
киснева недостатність;
серцева недостатність;
диспротеїнемія.
92. Задишка за катаральної бронхопневмонії:
відсутня;
інспіраторна;
експіраторна;
змішана.
93. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії, це:
шуми тертя;
патологічне бронхіальне дихання;
хрипи;
шуми плескоту.
94. Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:
черевний;
грудо-черевний;
грудний;
діафрагмальний.
95. Під час призначення антибіотиків для лікування пневмоній враховують:
розчинність препарату;
чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів;
токсичність;
синергізм дії.
96. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
бактеріостатичні препарати;
бактерицидні препарати;
препарати пролонгованої дії;
важкорозчинні препарати.
97. Симптоматична терапія під час лікування тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:
новокаїнових блокад;
відхаркувальних препаратів;
вітамінів;
серцевих препаратів.
98. Патогенетична терапія під час лікування тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:
новокаїнових блокад;
відхаркувальних препаратів;
вітамінів;
імуностимулювальних препаратів.
99. Концентрація аміаку для телят 1-2-місячного віку має бути:
не більше 10 мг/м3;
не більше 15 мг/м3;
не більше 20 мг/м3;
не більше 5 мг/м3.
100. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:
неспецифічний імуноглобулін;
ізогемотерапію;
інтерферонотерапію;
сироватку крові тварин-реконвалесцентів.
101. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук
під час перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.
гідроторакс;
інтерстиціальна емфізема легень;
альвеолярна емфізема легень;
бронхіт.
102. Причинами альвеолярної емфіземи є:
тривале надмірне фізичне навантаження;
пневмоторакс;
серцева недостатність;
бронхіт.
103. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:
не змінюється;
зменшується;
збільшується;
утворюються ателектази.
104. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:
патологічне бронхіальне дихання;
коробковий звук під час перкусії грудної клітки;
збільшення задньої межі легень;
зменшення задньої межі легень.
105. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень,застосовують:
протимікробні препарати;
бронхолітики;
протиалергічні препарати
новокаїнові блокади.
106. Основна причина виникнення плевриту в тварин, це:
ускладнення перикардиту
попадання в дихальні шляхи сторонніх речовин
некваліфіковане введення лікарських речовин
ускладнення пневмонії
107. Типові симптоми плевриту:
грудний тип дихання;
шуми тертя або плескоту;
хрипи;
горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку.
108. Плеврит відрізняється від перикардиту за наступними симптомами:
шуми за плевриту співпадають із вдихом і видихом;
шуми за плевриту співпадають із систолою або діастолою;
шуми за плевриту однобічні;
шуми за плевриту двобічні.
109. Стоматит:
запалення слизової оболонки ротової порожнини;
запалення слизової оболонки глотки;
запалення навкологлоткових мигдаликів;
виразки язика.
110. Фарингіт:
запалення слизової оболонки ротової порожнини;
запалення слизової оболонки глотки;
запалення глотки, навкологлоткових мигдаликів і м’якого піднебіння;
запалення м’якого піднебіння.
111. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:
зонд Черкасова;
зонд з мандреном і оливою;
ЗМВ-1;
двопетлевидний зонд Хохлова.
112. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:
молочна кислота;
хлоридна кислота;
ЛЖК (КЖК);
оцтова кислота.
113. рН вмісту рубця в нормі становить:
6,8 – 7,2
6,0 – 6,5;
7,5 – 8,0;
5,5 – 6,0.
114. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:
3 –5;
5 – 8;
8 – 12;
12 –16.
115. Один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби, це:
тимпанічний звук у ділянці рубця;
розлади відрижки;
пригнічення загального стану;
розлади жуйки.
116. Румінаторні препарати, що застосовують для лікування гіпотонії рубця:
Атропіну сульфат;
Настойка кореневища білої чемериці;
Аміридину гідрохлорид;
Натрію сульфат.
117. Причини ацидозу вмісту рубця:
згодовування великої кількості бобових концентратів;
згодовування великої кількості злакових концентратів;
згодовування карбаміду;
згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
118. Причини алкалозу вмісту рубця:
згодовування великої кількості бобових концентратів;
згодовування великої кількості злакових концентратів;
згодовування карбаміду;
згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
119. Причини травматичного ретикуліту:
травми сітки з боку грудної клітки;
попадання гострих металевих предметів у сітку;
згодовування грубих, жорстких кормів;
згодовування мучнистих кормів.
120. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:
гіподинамія;
гіпотонія передшлунків;
спотворення смаку;
тривале голодування.
121. Для визначення болісності сітки використовують:
надавлювання на мечоподібний хрящ;
перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;
збирання шкіри в складку на задньому схилі холки;
проводку тварини.
122. Гастрит за характером ексудату буває:
гіперацидний
катаральний
гіпоацидний
фібринозний.
123. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту, це:
зниження активності пепсиногену;
посилення перистальтики кишечнику;
пілороспазм;
збільшення кількості вільної соляної кислоти.
124. Причини первинної тимпанії:
згодовування зеленої маси бобових;
закупорення стравоходу;
напування тварин холодною водою після годівлі;
гіпотонія передшлунків.
125. За характером газоутворення тимпанія буває:
простою;
пінявою;
комбінованою;
- вуглекислою.
126. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:
серцева недостатність;
асфіксія;
розрив діафрагми;
перитоніт.
127. Протибродильні препарати, що застосовують за тимпанії, це:
Іхтіол;
свіже молоко;
Тимпанол;
молочну кислоту.
128. До хвороб із синдромом колік та явищами перитоніту відносять:
розширення шлунка;
інвагінацію кишечнику;
катаральну ентералгію;
тромбоемболічні коліки.
129. До хвороб із синдромом колік без явищ перитоніту відносять:
метеоризм кишечнику;
заворот кишечнику;
хімостаз;
інвагінацію кишечнику.
130. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік
під час зондування виділяються гази, перистальтика тонкого кишечника відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз:
копростаз;
заворот товстих кишок;
хімостаз;
катаральна ентералгія.
131. Лікарські препарати, що є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії, це
Глауберова сіль;
Атропіну сульфат;
Гексаметилентетрамін;
Но-шпа.
132. Основним ланцюгом патогенезу первинного розширення шлунка є:
зменшення виділення соляної кислоти;
пілороспазм;
посилене газоутворення;
серцева недостатність.
133. Для лікування розширення шлунка застосовують:
зондування;
ферменти;
спазмолітики;
очисні клізми.
134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:
Анальгін;
Атропіну сульфат;
зондування;
молочну кислоту.
135. Характерними для патології печінки є синдроми:
жовтяниця;
анемія;
холестаз;
лейкоцитопенія.
136. Ліпотропну дію мають лікарські препарати:
Ліпомід;
Дипромоній;
Метіонін;
Гексаметилентетрамін.
137. Захворювання печінки, що може ускладнюватись розвитком асциту:
гнійний гепатит;
цироз;
гепатодистрофія;
амілоїдоз.
138. Жовчогінну дію мають:
аскорбінова кислота;
алохол;
глюкоза 40% розчин;
атропіну сульфат.
139. Препарати, що застосовують як гепатопротектори під час патології печінки, це:
Папаверин;
Есенціале;
Вітогепат;
Піпольфен.
140. Захворювання печінки, що перебігають із підвищеною температурою тіла, це:
цироз печінки;
гепатодистрофія;
гострий паренхіматозний гепатит;
амілоїдоз печінки.
141. У разі механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:
непроведеного через печінку білірубіну;
проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
проведеного через печінку білірубіну;
вміст білірубіну не змінюється.
142. У разі гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:
непроведеного через печінку білірубіну;
проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
проведеного через печінку білірубіну;
вміст білірубіну не змінюється.
143. У разі паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:
непроведеного через печінку білірубіну;
проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
проведеного через печінку білірубіну;
вміст білірубіну не змінюється.
144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:
гострі інфекційні хвороби;
хронічні інтоксикації;
анемії;
гострі отруєння.
145. Причиною жирового гепатозу у корів є:
висококонцентратний тип годівлі;
згодовування неякісних кормів;
отруєння пестицидами;
гострі інфекційні захворювання.
146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризуються:
гіперальбумінемією;
диспротеїнемією;
гіпоальбумінемією;
гіпопротеїнемією.
147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:
аспарагінову амінотрансферазу;
альфа-амілазу;
каталазу;
аланінову амінотрансферазу.
Додаток А
Аналіз годівлі і утримання тварин
Ферма (відділення) ______________________________________________
Господарство ______________________________________________________________
(назва господарства)
Раціон годівлі тварин
-
№
п/п
К.од. (кг)
Кількість (кг)
Перетравний прот. (г)
Цукор (г)
Кальцій (г)
Фосфор (г)
Каротин (мг)
Всього: ______________________________________________________
Норми ВИЖа _________________________________________________
Збалансованість раціону ________________________________________
Цукрово-протеїнове відношення раціону__________________________
2. Структура раціону (у % по живності):
грубих __________ , соковитих _________ , концентрованих __________ .
Дані лабораторних досліджень кислих кормів
№п /п |
Вид корма |
Загальна кислотність |
Абсолютне співвідношення кислот, % |
||
молочна |
оцтова |
масляна |
|||
1. |
силос |
|
|
|
|
2. |
сінаж |
|
|
|
|
3. |
жом |
|
|
|
|
4. Загальна санітарно-гігієнічна оцінка ферми __________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаток Б
Схема клінічних показників великої рогатої худоби
Да та |
Кіль кість |
Температура,% |
Пульс / хв |
Дихання / хв |
Тони серця |
Румінація за 2хв |
Печінка |
Хвостові хребці |
|||||||
37,5-39,5 |
Вище 39,5 |
50-80 |
Вище 80 |
12-25 |
Вище 25 |
Норма |
Глухі, розщ. |
2 - 5 |
Меньше 3 |
Норма. |
Збільшена
|
Норма. |
Остеоліз 1, 2, 3 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інші клінічні зміни ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Додаток С
С
Дата |
Кількість |
Загальний білок, г % |
Резервна лужність, мг % |
Кальцій, мг % |
Неорганічний фосфор, мг % |
Каротин, мг % |
8,60 – нижче 7,35 7,25 |
460 – нижче 540 460 |
10,0 – нижче 12,0 10,0 |
4,5 – нижче 6,0 4,5 |
0,375 – нижче 2,28 0,375 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Додаток Д
