2. Структура та вимоги до структурних елементів курсової роботи Структура курсової роботи

Курсова робота включає такі структурні елементи, як:

1. Вступна частина, яка містить:

• титульний аркуш;

• зміст;

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

2. Основна частина, яка містить:

• вступ;

• основний текст роботи, який складається з розділів та підрозділів;

• висновки;

• список використаної літератури;

• додатки (в разі необхідності).

Вимоги до структурних елементів курсової роботи

Вступна частина. Вступна частина роботи складається з таких структурних елементів: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби). Кожен структурний елемент вступної частини починають з нової сторінки.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. Він дає керівникові перше уявлення про роботу. Титульний аркуш повинен мати реквізити:

– повне найменування навчального закладу;

– повну назву курсової роботи;

– шифр академічної групи та прізвище, ім’я, по батькові студента;

– шифр і найменування спеціальності;

– прізвище, ініціали керівника роботи;

– назва міста і рік виконання роботи.

Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

Повна назва роботи включає в себе слова “КУРСОВА РОБОТА” та її тему, які виконують посередині рядка (без лапок), слова “КУРСОВА РОБОТА” – великими літерами, тему – з великої літери напівжирним шрифтом.

Нижче праворуч вказують шифр академічної групи студента, номер та назву спеціальності. Дані про виконавця курсової роботи, керівника оформлюють таким чином: ліворуч вказують слова “Виконав” та нижче – “Керівник курсової роботи”, праворуч від них у відповідних рядках прізвище, ім’я, по батькові керівника роботи (науковий ступінь, звання).

Назву міста, рік виконання роботи проставляють посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р.”).

Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку А.

Зміст розміщують після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Він включає: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (якщо такий є); вступ до курсової роботи; послідовно перелічені найменування розділів, підрозділів, пунктів курсової роботи; висновки; список використаних джерел; найменування додатків, а також номери сторінок, на яких розміщено початок структурного елемента.

У змісті може бути перераховано номери та назви ілюстрацій і таблиць із зазначенням сторінок, на яких вони починаються.

Приклад оформлення змісту наведено у додатку Б.

Усі використані малопоширені умовні позначки, символи, одиниці, скорочення та специфічні терміни пояснюють у переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, який розміщують безпосередньо після змісту на новій сторінці. Незалежно від цього при першому використанні їх потрібно розшифрувати. Наприклад: “… Цивільний кодекс України (далі –ЦК України) …”.

Перелік друкують двома стовпцями: у лівому за алфавітом наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, у правому – їх розшифрування.

Якщо в курсовій роботі якісь окремі позначення, символи, скорочення, терміни і таке інше зустрічаються менше ніж тричі, то їх до такого переліку не включають, але при першому згадуванні в тексті (в дужках) наводять їх умовне позначення, символи тощо.

Приклад оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів наведено у додатку В.

Основна частина. Основна частина курсової роботи складається зі вступу, основного тексту роботи, списку використаних джерел.

Вступ розміщують на окремій сторінці курсової роботи. У ньому коротко викладають актуальність теми курсової роботи; мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, структуру роботи.

Актуальність теми чітко та аргументовано обґрунтовують, зазначаючи доцільність роботи для подальшого ефективного розвитку галузі права. Для цього дають загальну оцінку сучасного стану дослідження теми, зазначають практично розв’язані завдання, невирішені проблеми, що існують у даній сфері; наводять погляди провідних вчених і фахівців з питання, що розглядається; тенденції розв’язання поставлених завдань. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого й випливає актуальність теми.

Від доведення актуальності обраної теми курсового дослідження логічно перейти до формулювання мети дослідження і завдань, які необхідно вирішити для її досягнення. Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, зміст і стиль викладу. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми і чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор. Основні завдання студент має визначити на основі сформульованої мети. Завдання повинні конкретизувати мету роботи. Їх слід формулювати якомога ретельніше, оскільки опис їх розв’язання становитиме напрями дослідження, а отже, і зміст розділів та підрозділів курсової роботи. Визначення завдань пов’язане з назвами розділів та підрозділів.

Описуючи обрану для дослідження проблемну ситуацію, що визначає тему курсової роботи, зазначають об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, суспільні відносини, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це ті конкретні відносини, що міститься в межах об’єкта, й розглядаються дослідником. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. У об’єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього спрямовується увага студента, саме предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.

Дуже важливим етапом праці є вибір методів дослідження – інструменту отримання фактичного матеріалу і необхідної умови досягнення поставленої в роботі мети. Тому в курсовій роботі обов’язково наводять перелік використаних методів дослідження. Методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід описати, які саме проблеми досліджували за допомогою того чи іншого методу. При написанні курсової роботи бажано використовувати загальнонаукові (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо) та спеціальні (формально-юридичний, порівняльно-правовий) методи пізнання.

Зазначаючи структуру роботи, вказують на наявність вступу, висновків, списку використаних джерел; на кількість розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, джерел і додатків. Окремо зазначають загальний обсяг курсової роботи і кількість сторінок, на яких розташовано список використаних джерел і додатки.

Основний текст роботи – це виклад відомостей про об’єкт і предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття мети курсової роботи.

Основний текст роботи складається з двох-трьох розділів, які у свою чергу можуть поділятися на два-три підрозділи і за змістом мають відповідати спрямованості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язаними, мати приблизно однаковий обсяг.

Кожен розділ починають з нової сторінки.

Розділи, пункти і підпункти повинні містити завершену інформацію з питання, викладену послідовно, логічно, аргументовано.

Якщо з проблеми, що досліджується, у літературі існують різні точки зору, їх слід навести, проаналізувати, позначити власну точку зору і викласти власну позицію.

Викладаючи основний текст роботи, необхідно посилатися на джерела інформації, що містяться в списку використаних джерел.

Основний текст роботи, у разі потреби, можна ілюструвати схемами, оформлювати у вигляді таблиць, підтверджувати прикладами із судової практики, всі зазначені дані доцільно розміщувати в додатках до курсової роботи.

Висновки розміщують безпосередньо після основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи, у тому числі й негативних, або її окремого етапу з урахуванням тенденцій вирішення поставленого завдання; можливі сфери використання результатів роботи; її значущість.

Список використаної літератури, на яку є посилання в тексті курсової роботи, наводять наприкінці основної частини роботи, починаючи з нової сторінки. Це обов’язкова складова, важливий елемент курсової роботи. Бібліографічний апарат є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Література, використана при виконанні курсової роботи, але на яку немає посилань у роботі, до зазначеного списку не включають.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Монографії (один, два або три автори)	Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект) / Володимир Михайлович Коссак. – Львів: Центр Європи, 1996. – 216с.
Монографії (чотири автори)	Реорганізація та реструктуризація комерційних банків: Навч. посіб. / [Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Салтинський В.В., Вядрова І.М.]. – К.: Т-во «Знання» КОО, 2002. – 216с.
п'ять і більше авторів	Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С. та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528с.
Колектив авторів	Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / [Бек Ю.Б., Верес І.Я., Герц А.А. та ін.]; за ред. Коссака В.М. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672с.
Багатотомні видання	Іван Франко: Зібрання творів. Том 45. – К.: «Наукова думка». 1986. – 570 с.
Книги і частини	Гаврилюк О.В. Південна Корея // Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В., Арагау Б.С. Малий бізнес у США, Канаді та країнах Західної Європи. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1993. - С.44-50.
Збірника наукових праць	Спасибо-Фатєєва І.В., Спасибо В.В. Проблематика організаційно-правових форм юридичних осіб (на прикладі спільних підприємств) / І.В. Спасибо-Фатєєва, В.В. Спасибо // Університетські наукові записки. - 2006. - № 1 (17). – С. 71-78
Журналу	Спасибо-Фатєєва І. Припинення юридичних осіб / Інна Спасибо-Фатєєва // Юридичний радник. – 2005. - № 1. – С. 29-36
Енциклопедії	Альпарі // Банківська енциклопедія / За ред. А.М. Мороза. - К.: Слід, 1993.-С.15.
Тез доповідей	Шама Н. П. Момент виникнення права власності на майно за спадковим договором / Н. П. Шама // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 23-24 квітня 2009 року). – Івано-Франківськ, 2009. – С. 100-101
Автореферати дисертацій	Черевко П.П. Створення юридичних осіб приватного права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / П.П. Черевко. – Київ, 2009. – 16с.
Ресурси мережі Internet	Постанова Вищого господарського суду України від 25.04.2007 у справі № 9/144-2022// Єдиний державний реєстр судових рішень України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua

Літературу в списку використаних джерел слід розміщувати за порядком використання. Відомості про джерела, включені до списку, слід подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим зазначенням назв праць. Наукові праці у списку літературних джерел подають мовою, якою їх видано.

Список використаних джерел має включати, виходячи із загальноприйнятої практики, не менше 25 найменувань. Порядкові номери бібліографічних описів джерел у списку є номерами, якими позначають у квадратних дужках посилання в курсовій роботі.

Курсова робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них.

За необхідності джерела, на які є посилання тільки в додатку, наводять окремим списком, який розміщують наприкінці цього додатка. Приклад оформлення списку використаних джерел наведено у додатку.

Додатки. У додатках вміщують матеріал, який необхідний для повноти дослідження, але включення якого до основної частини курсової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про неї.

У додатках можуть бути вміщені: додаткові ілюстрації або таблиці; матеріали, які через специфіку викладу або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (фотографії, розрахунки, протоколи, копії правничих матеріалів, договори, інструкції, методики, додаткові ілюстрації і таблиці тощо), а також додатковий список використаних джерел, посилання на які були лише в додатках.

Додатки розташовують після списку використаних джерел, починаючи з нової сторінки. Кожен додаток починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток___» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Додаток повинен мати заголовок, який розташовується справа рядка, виконується великими літерами без крапки в кінці. Додатки повинні мати спільну з рештою курсової роботи наскрізну нумерацію сторінок. Приклад оформлення додатків наводиться в додатку Д.