2. Принципи раціональної організації виробничого процесу

Вивчивши в першому блоці питань сутність, взаємозв’язок і класифікаційні особливості технологічних та виробничих процесів (операцій), студенти повинні акцентувати увагу на методах їх організації, а саме на сполученні всіх елементів системи у просторі й часі з метою їх ефективного використання.

Для правильної організації виробничих процесів в просторі і часі необхідно знати і постійно застосовувати принципи їх раціональної організації, такі як спеціалізація, пропорційність, прямоточність, паралельність, безперервність, ритмічність, автоматичність, профілактика, гнучкість, електронізація. Дотримання зазначених принципів особливо важливе при проектуванні виробничого процесу або виробничої системи загалом. Рішення повинні бути обґрунтовані розрахунками порівняльної економічної ефективності різних варіантів врахування принципів раціональної організації виробничих процесів.

Раціональна організація виробничого процесу повинна відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

Розглянувши детальніше зазначені принципи на прикладі процесів, що відбуваються в житті, можна побачити, як вони тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного та різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання цих принципів з урахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу та підвищення його ефективності.

Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.

3. Планування виробничого процесу

З’ясувавши принципи раціональної організації виробничих процесів, переходимо до вивчення їх планування та проектування. Відомо, що результативність на виході будь-якої системи залежить від рівня організації виробничих, трудових, творчих та управлінських процесів у цілому. Тому варто дотримуватися принципу пропорційності за якістю, кількістю, ресурсами й термінами.

Відповідно до закону найменших (потужність, продуктивність тощо) якість процесу в цілому визначається його компонентом (підсистемою, ланкою, цехом, дільницею, бригадою, виконавцем та ін.), де даний показник найгірший. В основу кожного виробничого процесу покладається оптимальний варіант технологічного процесу.

Розробка технологічного процесу полягає в плануванні економічного методу або кількох методів виготовлення деталі чи виробу. При цьому метою розробки технологічного процесу є забезпечення якості продукції (деталі), яка відповідає кресленням або специфікаціям.

Для встановлення послідовності операцій технологічного процесу необхідні такі дані: обсяг виробництва; матеріал; допуски, що зазначені в кресленнях; вимоги до устаткування; завантаження; креслення; уніфікація термінології.

Під час установлення необхідних операцій кожен етап виробничого процесу підлягає ретельному осмисленню та аналізу. Довідковими матеріалами є: карти виробничих операцій; маршрутні карти виробничого процесу; поопераційні карти виробничого процесу; карти завантаження устаткування; карти наявності устаткування; карти технічних характеристик устаткування; ескізи планувань устаткування дільниць, цеху; нормативи часу; установлені накладні витрати по цеху; карти величин подач і швидкостей різання; відомості про наявність робочої сили певної кваліфікації.

Для майбутньої професійної діяльності студентам необхідно опанувати порядок розробки технологічного процесу. Попередньо слід ретельно вивчити креслення, специфікації та роздивитися кожну деталь, щоб з’ясувати: що робити? яким чином? чому і де? Потім обмірковується логічна послідовність операцій.

Послідовність дій на поопераційних картах показується відповідним розміщенням символів на вертикальних лініях, що відображають хід виробничого процесу.

Маршрутна карта виробничого процесу деталізує поопераційну карту та включає відомості про операції транспортування, збереження, затримки в русі матеріалу, а також додаткові дані, необхідні для аналізу, наприклад необхідний час та відстань.

Існують два різновиди маршрутних карт виробничого процесу:

1. карта, що характеризує виробничий процес як ряд дій, які здійснюються над матеріалом;

2. карта роботи оператора, що характеризує виробничий процес як дії, що ним виконуються.

Маршрутна карта також може використовуватися для зіставлення спроектованого та існуючого методів роботи.

У всіх випадках, коли транспортування має велике значення в додаток до маршрутної карти виробничого процесу, складається маршрутна схема виробничого процесу, котра являє собою ескіз планування площ та будівель, що показує, де відбуваються всі дії, відмічені на маршрутній карті виробничого процесу. Використання схеми дає змогу поліпшити планування устаткування та виробничих площ.

На основі поопераційної карти виробничого процесу розробляється маршрутна операційна карта, яка дає наочне уявлення про послідовність усіх технологічних операцій, транспортування, контрольних операцій, перерв та збереження, що виникають протягом даного виробничого процесу.