6.4. Пожежобезпечність при виробництві та експлуатації ультразвукового приладу

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

Пожежна безпека забезпечується системою запобігання пожежі і системою пожежного захисту. У всіх службових приміщеннях обов'язково має бути «План евакуації людей при пожежі», що регламентує дії персоналу у разі виникнення вогнища загоряння і вказує місця розташування пожежної техніки.

Небезпечний фактор пожежі (НФП) - фактор пожежі, вплив якого призводить до травми, отруєння або загибелі людини, а також до матеріального збитку (ГОСТ 12.1.003-81).

Згідно ГОСТ 12.1.004-91 встановлені наступні НФП:

• дим;

• відкрите полум'я та іскри;

• токсичні продукти горіння;

• знижена концентрація кисню;

• підвищена температура навколишнього середовища;

• небезпечні фактори, які проявляються в результаті вибуху (ударна хвиля, полум'я, обвалення і розліт осколків, утворення шкідливих речовин з концентрацією в повітрі вище ГДК);

• наслідки: руйнування та пошкодження об'єкта.

Пожежі представляють особливу небезпеку, тому що пов'язані з великими матеріальними втратами. Як відомо пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин, окислення і джерел запалювання.

Для оцінки пожежної небезпеки проведених робіт необхідно знати, які вогненебезпечні речовини або суміші і в якій кількості використовуються.

Тривалість пожежі та її температурний режим обумовлюються кількістю горючих матеріалів у приміщенні, їх пожежо- та вибухонебезпечними властивостями. Особливо різноманітні кількісні та якісні показники небезпеки пожежі у виробничих будівлях і приміщеннях, які поділяються за вибухонебезпечної і пожежної небезпеки на категорії (А, Б, В, Г, Д) згідно СниП 2.09.02-85. Згідно цим категоріям виробниче приміщення, де виготовляється прилад, відноситься до категорії В. У таких приміщеннях горючими компонентами є: будівельні матеріали для акустичної і естетичної обробки, перегородки, двері, підлоги, ізоляція кабелів і ін.

При включенні різних приладів (у тому числі і ПЕОМ) в електричну мережу можливою стає пожежа з наступних причин:

- Перевантаження електричної мережі внаслідок підключення до неї надмірно великої кількості споживачів енергії;

- Коротке замикання проводів;

- Велике перехідний опір в розетках електричного кола і в роз'ємах, службовців для підключення шнура електричного живлення до приладу.

Шнури живлення електричних приладів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.206-75, який визначає перетин шнурів і їх електричну міцність залежно від потужності споживаної приладами.

У сучасних ЕОМ дуже висока щільність розміщення елементів електронних схем. У безпосередній близькості один від одного розташовуються сполучні дроти, кабелі. При протіканні по них електричного струму виділяється значна кількість теплоти. При цьому можливо оплавлення ізоляції. Для відводу надлишкової теплоти від ЕОМ служать системи вентиляції та кондиціонування повітря. При постійному дії ці системи представляють собою додаткову пожежну небезпеку.

До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належать пожежні стволи, внутрішні пожежні водопроводи, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри і тому подібне.

У будинках пожежні крани встановлюються в коридорах, на майданчиках сходових клітин та входів. Вода використовується для гасіння пожеж у приміщеннях програмістів, бібліотеках, допоміжних і службових приміщеннях. Застосування води в машинних залах ЕОМ, сховищах носіїв інформації, приміщеннях контрольно-вимірювальних приладів зважаючи на небезпеку пошкодження або повного виходу з ладу дорогого устаткування можливо у виняткових випадках, коли пожежа приймає загрозливо великі розміри. При цьому кількість води має бути мінімальною, а пристрої ЕОМ необхідно захистити від попадання води, накриваючи їх брезентом або полотном.

Для гасіння пожеж на початкових стадіях широко застосовуються вогнегасники. По виду застосування вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на такі основні групи:

• Пінні вогнегасники, застосовуються для гасіння палаючих рідин, різних матеріалів, конструктивних елементів і устаткування, крім електрообладнання, що знаходиться під напругою.

• Газові вогнегасники застосовуються для гасіння рідких і твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.

• У виробничих приміщеннях, де встановлені ЕОМ, застосовуються головним чином вуглекислотні вогнегасники, перевагою яких є висока ефективність гасіння пожежі, схоронність електронного устаткування, діелектричні властивості вуглекислого газу, що дозволяє використовувати ці вогнегасники навіть у тому випадку, коли не вдається знеструмити електроустановку відразу.