Соціальна організація.
Соціальна організація - це комплекс засобів, за допомогою яких спільнота підтримує внутрішню рівновагу, певний порядок у своєму середовищі.
Всі прояви соціальної організації в групі свідчать про те, що діяльність людей зумовлена нормами і певними вимогами до того, як повинен діяти член спільноти в тій чи іншій ситуації. Ці норми становлять систему, яка охоплює сферу права, моралі, звичаїв і регулює поведінку в соціальній групі і в суспільстві взагалі. Оскільки в своїх діях індивіди обмежені наявними соціальними відносинами, можна і соціальну організацію визначити як систему нормативне обумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим членом групи і груповими цінностями і, нарешті, між ним та представниками інших груп і їхніми цінностями.
Найвідомішою типологією соціальнийх організацій є їх поділ на формальні та неформальні організації.
Формальна організація - це система формалізованих приписів, статусів, ролей, яка встановлює раціональний поділ праці, а також забезпечує координацію дій індивідів, а неформальна організація - це спонтанне утворення зразків поведінки, які передаються за допомогою традиції, звичаїв. Неформальна організація упорядковує повсякденне життя поза межами формальних орга нізацій або ж доповнює і компенсує кодифіковані зразки поведінки; в ній функціонують переважно моральні санкції.
Одним з критеріїв, за якими формальну організацію відрізняють від неформальної, є принцип легальності. Формальним є все легальне, встановлене розпорядженнями чи за допомогою демократичних процедур волевиявлення.
Статус та роль особистості.
Статус (від лат status – стан) – соціальна позиція людини в суспільстві, яку вона посідає відповідно до свого фаху, економічного забезпечення, демографічних особливостей, політичних можливостей.
Уся сукупність статусів однієї людини – статусний набір.
Ролевий набір – сукупність ролей одного статусу. У результаті ролевий набір формує набір соціальних відносин.
Роль – певна модель поведінки, що відповідає даному статусу й характеризує його динаміку. Немає ролі без статусу і статусу без ролі. Кожна роль має низку прав і обов’язків, які розкривають зміст статусів і забезпечують їх функціональний зв’язок.
Найбільш характерний для конкретного індивіда статус, з яким його ототожнює оточення, називається головним статусом. Він визначає манеру поведінки, коло знайомих, стиль життя.
Особистий статус визначається тим місцем, яке посідає індвід у малій групі залежно від своїх індив якостей. Особистий статус має значення для знайомих. Водночас незнайомі насамперед цікавляться офіційним статусом, який визначається об’єктивними характеристиками індивіда.
Розрізняють також природний – людина отримує з народження (національність, стать, фізичні та психологічні дані) і набутий статус – людина набуває з часом, у процесі соціалізації.
Види соціальних статусів: економічні, професійні, політичні, релігійні, демографічні, сімейно-родинні.