3. Інформаційне забезпечення охорони навколишнього середовища

Головними елементами єдиної інформаційної системи є кадастри природних ресурсів і моніторинг навколишнього середовища.

Кадастр – це спеціальний нормативно-екологічний документ для певної території. Кадастр містить певні кількісні та якісні показники фізичних обсягів природних ресурсів та їх використання, екологічну оцінку території в сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього середовища.

4. Фінансування природоохоронних заходів

Схема формування бюджетних коштів природоохоронного призначення:

а) плата за використання надр;

б) плата за використання природних ресурсів

в) плата за використання водних ресурсів

г) плата за забруднення навколишнього середовища.

ДЗ: Записати (6-7) прикладів, як стимулювати (заохочувати) природоохоронну діяльність?

Лекція 6 Правове регулювання навколишнього природного середовища

Основною метою природоохоронної діяльності є не тільки збереження нормального екологічного стану екосистем, раціональне природокористування, що забезпечує відновлення потенціалу природи, але й природоохоронні заходи по запобіганню негативних впливів на природне середовище. До даного часу екологічна політика полягала в основному в ліквідації наслідків та в обліку збитків, що задіяні природі. В даний час відбувається заміна традиційних підходів на політику запобігання завдання шкоди навколишньому середовищу. Все це обумовило зростання ролі економічних важелів управління природоохоронною діяльністю (ЧИТАТИ).

Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини щодо природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими нормами права для виконання та дотримання, що забезпечується державним примусом у разі їх невиконання (ЧИТАТИ)..

1. Методи управління природокористування

Управління природокористування – це виконавчо-розпорядча діяльність державних органів, спрямована на забезпечення раціонального природокористування і ефективної природо охорони.

Розрізняють економічні та адміністративні методи управління.

1. Адміністративні методи (методи прямого регулювання):

Адміністративні методи, зокрема адміністративно-правові включають норми права, екостандарти, дозволи, ліцензії, екологічну експертизу і адміністративно - попереджувальні – це перевірка діяльності певних об'єктів, що викликають занепокоєння, як джерело можливого зараження, екологічний аудит та інші.

Адміністративне регулювання природокористування передбачає запровадження відповідних нормативів, стандартів, і обмежень, прямий контроль і ліцензування природокористування, вказують виробнику рамки, які він має дотримуватися. Головне значення мають нормативи і стандарти.

Екологічний контроль – це діяльність відповідних суб'єктів, спрямована на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями, громадянами. В залежності від системи органів, які здійснюють екологічний контроль, можна розрізняти такі його види: державний, виробничий, відомчий, самоврядний, громадський.

Стандарти якості регламентують дозволений вплив на водні, повітряні, лісові, грунтові ресурси, тваринний і рослинний світ і т.д. Розрізняють:

Якість атмосфери - це сукупність властивостей атмосфери, по визначенню ступеню впливу фізичних, хі­мічних та біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також: на матеріали, конструкції і довкілля в цілому.

Якість води - це характеристика її складу і властивостей, яка визначає придатність для конкретних видів використання.

Стандарти якості продукції – це, наприклад, стандарт змісту шкідливих речовин (домішок) у продукти та предмети користування.

Прямі заборони – використання токсичних препаратів (пестицидів, високотоксичних матеріалів тощо.). Наприклад з 1.01.96р. запроваджені заборони виробництва фторхлорвуглеводороду, що руйнує озоновий шар.

Сертифікати (дозволу, ліцензії) – документи використання природних ресурсів для ранжирування (послідовне розміщення чогось) потенційно конкуруючих користувачів з метою забезпечення максимального ефекту природокористування.