Висновки

У продовж багатьох століть в Белзі мирно співіснували представники трьох культур — української, єврейської, польської. Про це свідчать пам’ятки архітектури: монументальний костел, неповторна за архітектурою та внутрішнім оздобленням церква, будівлі синагог.

Наші дослідження переконують у тому, що минуле нерозривно пов’язане з сучасним, але без нього не може бути майбутнього. Це стосується не тільки матеріальних цінностей, але й цінностей духовного життя людства.

Серед складових духовного життя важливе місце посідають історичні пам’ятки – все те, що створене розумом і працею людини. Історичні джерела дуже різноманітні: від давніх примітивних засобів праці до збірників законів і до літературних творів. Всі вони потребують бережливого до себе відношення.

Поряд з розбудовою нових міст, промислових гігантів, іде знищення старих поселень, городищ, населених пунктів минулого. Особливо це стосується тих пам’яток історії і культури, залишки яких знаходяться в землі.

Тому чи не головним завданням науки є збереження і вивчення того, що залишилось. Не можна зупинити будівництво міст та інших промислових об’єктів, але не можна і зруйнувати те, що було зроблене працею багатьох поколінь. Тому важливо, щоб плани соціального і економічного розвитку регіонів включали археологічні дослідження.

Ми з'ясували, що історико-культурна спадщина Белза відображена в численних пам’ятках історії, археології, архітектури та мистецтва. З поміж них – 5 пам’яток архітектури та містобудування національного значення, нововиявлені пам'ятки архітектури, містобудування та цінна історична забудова, 14 пам’яток археології, 15 пам’яток історії, 8 пам’яток монументального мистецтва, 2 історико-меморіальні цвинтарі.

Ми дізналися, що у 2001 році Постановою Кабінету Міністрів України утворений Державний історико-культурний заповідник. Його територія обіймає 38 га і складається з чотирьох окремих заповідних зон: 1) Урочище "Замочок" – колишній княжий город із підгороддям; 2) Середмістя, де знаходиться низка пам'яток архітектури XVII ст.: ансамбль церкви св. Миколая із монастирськими будівлями (колишній монастир сестер Домініканок), ратуша з руїнами колишнього парафіяльного костелу (монастир Домініканців), вежа-каплиця 1606 р., а також Ринкова площа XVI ст., цінна історична забудова; 3) Християнський цвинтар з церквою Св. Параскеви XVI-XVIII ст.; 4) Єврейський цвинтар XVII-XX ст. та залишки оборонного валу XVII ст. За час роботи заповідника проведено комплекс науково-дослідних та проектних робіт, зокрема – археологічні дослідження Церкви Св. Параскеви, каплиці - "вежі" XVII ст., монастиря Домініканців, решток синагог та житлової забудови Середмістя.

20 січня 2005 р. Верховна Рада України прийняла постанову "Про святкування 1000-ліття м. Белза", а в грудні у Белзі відбулись урочистості з нагоди тисячоліття. За короткий строк вдалося відновити фрагменти історичного середовища міста, розпочались реставраційні роботи на пам'ятках архітектури, зокрема відреставрована каплиця на "Замочку", у якій в часі святкувань встановлена копія Белзької (Ченстоховської) Богородиці, привезена з Польщі. У 2007 р. Белзький історико-культурний заповідник перейшов у підпорядкування Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, до складу заповідника ввійшли унікальні пам'ятки сакральної архітектури XVII ст.: Успенський костел в Угневі та костел Св. Марка з монастирем Піярів у Варяжі.

На об’єктах заповідника сьогодні працюють відомі науково-реставраційні проектні та виробничі організації: інститут «Укрзахідпроектреставрація», Національний університет «Львівська політехніка», ЗАТ «Львівреставрація». Заповідник виступає державним замовником на проведення реставраційних робіт, що дозволяє скоординувати процеси наукових досліджень, проектування та проведення реставрації з дотриманням наукових методик та нормативних і законодавчих вимог до збереження нашого культурного надбання.

На жаль, Україна все ще значно поступається багатьом своїм сусідам щодо вивчення проблем рідної історії. Сьогодні цілу низку вагомих досліджень середньовічних міст проведено у Польщі, Росії та Білорусі. На цьому тлі білою плямою виглядає історія міст давньої Галицько-Волинської держави, землі якої від початку епохи державотворення у Східній Європі були предметом запеклих суперечок між сусідніми країнами. З цієї причини вивчення давньої історії наших земель сприймалося загарбниками як пряма загроза збереженню їх панування.

Донедавна середньовічний період історії галицько-волинських земель, в тому числі і Белза, не досліджували в повному обсязі. Масштабні розкопки відбулися лише наприкінці 1980-х років у зв’язку з розпадом СРСР та пов’язаним із цим національно-культурним відродженням незалежної України