Список використаних джерел

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

2. Кодекс цивільного захисту України (№ 5403-VI від 02.10.2012, із змінами, внесеними згідно із Законами № 224-VII від 14.05.2013 та № 353-VII від 20.06.2013)

3. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua.

4. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua.

5. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua.

6. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р. : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua.

7. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 44, ст.416

8. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 27, ст.218

9. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 16, ст.200 )

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1198 ( 1198-98-п ) «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.98р. №174 «Про затвердження положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 «Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня»:[Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.01р. №1567 «Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня» : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. №415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/z1581-04

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.99р. №140 «Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.92р. №562 «Про Порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.01р. №308 «Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.01р. №1432 «Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.99р. №192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

20. Постанова КМУ від 24.03.04 р. № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру  за їх рівнями»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

21. Постанова КМУ від 15.02.03р. № 175 «Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

22. Постанова КМУ Про затвердження Порядку ведення обліку надзвичайних ситуацій від 9 жовтня 2013 р. № 738: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.kmu.gov.ua/

24. Національний класифікатор ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій» (КНС): [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/.

25. Наказ МНС України від 21.12.98 N 387 «Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ z 0092-99.

26. Наказ МНС України від 03.11.04р. № 145 «Про затвердження Порядку створення і функціонування територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1581-04

27. Наказ МНС України від15.08.2007 №558 « Про затвердження інструкції з перевірки та оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту»: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/

28. Наказ МНС України від 13.03.2012, № 575 Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: mns.gov.ua/

29. Наказ МНС України від 12.12.2012 N 1400 Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: mns.gov.ua/

30. Наказ ДСНС України 12.06.2013 № 403(з основної діяльності) Про оперативне інформування в системі ДСНС України: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: mns.gov.ua/

31. Наказ ДСНС України 14.11.2013 № 698(з основної діяльності) Про впорядкування ведення обліку надзвичайних ситуацій : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: mns.gov.ua/

32. МНС України «Методичні рекомендації керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по практичному застосуванню законодавства України у сфері цивільного захисту при організації дій у випадку загрози та виникнення найбільш характерних для території України надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

1. Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах:

1) повсякденного функціонування;

2) підвищеної готовності;

3) надзвичайної ситуації;

4) надзвичайного стану.

2. Положенням про єдину державну систему цивільного захисту визначається перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування зазначеної системи у відповідному режимі.(2, 23)

Розділ 2

Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

1. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами під час виникнення будь-якої надзвичайної ситуації.

2. Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначається:

1) Кабінетом Міністрів України у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня - Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр чи керівник одного з центральних органів виконавчої влади або його перший заступник (заступник);

2) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня - перший заступник або один із заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій;

3) районною державною адміністрацією у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня - один із заступників голови районної державної адміністрації;

4) виконавчим органом міської ради у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня - один із заступників міського голови;

5) сільською, селищною радою у разі виникнення надзвичайної ситуації об’єктового рівня - сільський, селищний голова;

6) керівником суб’єкта господарювання у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного об’єктового рівня - керівник або один із керівників суб’єкта господарювання відповідно до затвердженого розподілу обов’язків.

3. До прибуття керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації його обов’язки виконує керівник підрозділу (служби, формування) сил цивільного захисту або оперативної групи (представник центру управління в надзвичайних ситуаціях), який прибув до зони надзвичайної ситуації першим. Якщо надзвичайна ситуація трапилася на потенційно небезпечному об’єкті або об’єкті підвищеної небезпеки, до прибуття керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації його обов’язки виконує диспетчер об’єкта або особа старшого інженерно-технічного персоналу, яка перебуває на зміні.

4. У разі ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує спеціального призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, обов’язки такого керівника забезпечує керівник аварійно-рятувальної служби, що виконує ліквідацію наслідків цієї надзвичайної ситуації.

5. На час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби, що залучаються до ліквідації таких наслідків.

6. Ніхто не має права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

7. Залежно від обставин, що склалися у зоні надзвичайної ситуації, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо:

1) здійснення заходів з евакуації;

2) зупинення діяльності суб’єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу населення до такої зони;

3) залучення в установленому порядку до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна суб’єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб, а також громадян за їх згодою;

4) зупинення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, якщо виникла підвищена загроза життю або здоров’ю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

5) інші рішення, необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих.

8. Рішення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації оформляється розпорядженням. Підготовка розпоряджень керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, їх реєстрація в установленому порядку після підписання та доведення до виконавців здійснюється штабом з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб’єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.

9. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб мають право на повну та достовірну інформацію про надзвичайну ситуацію для організації робіт з ліквідації її наслідків і зобов’язані інформувати відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними заходи.

10. Після ліквідації наслідків надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації подає органові, що його призначив, звіт про прийняті рішення і перебіг подій під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

11. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації несе персональну відповідальність за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.(2)

Розділ 3

До сил цивільного захисту належать:

1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

2) аварійно-рятувальні служби;

3) формування цивільного захисту;

4) спеціалізовані служби цивільного захисту;

5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

6) добровільні формування цивільного захисту. (2,23)

2. Основними завданнями сил цивільного захисту є:

1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

3) гасіння пожеж;

4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

5) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;

8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;

9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.(2)

Радіаційний і хімічний захист населення і територій

1. Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

6) проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

2. Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

3. Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

4. Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.(2)