2. Основні етапи розвитку охорони праці.

Питання, щодо забезпечення безпечних умов праці супроводжували розвиток цивілізації людства.

Умови праці розглядалися в працях Аристотеля (387 – 322 рр. до н. є .), Гіппократа (400 – 377 рр. до н. є.). Ще за 379 років до н. є. Гіппократ звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів, який утворюється при добуванні руди.

Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали важкі умови праці підприємства того часу.

В 1700 р. вийшла книга Бернардино Рамацині „Роздуми про хвороби ремісників”, в котрій детально розглянуті питання гігієни праці та паталогічних змін, які виникають в осіб різних професій.

М. В. Ломоносов (1711 – 1765 рр.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

Питання гігієни були висвітлені Ф. Ф. Ерисманом (1842 – 1915 рр.) книга „Професійна гігієна фізичної та розумової праці” (1877 р.)

Значний вклад про розвиток гігієни праці вніс І. М. Сеченов (1829 -1905) праці „Нарис робочих рухів людини” (1907 р.) науково обґрунтував питання ролі ЦНС та органів чуття, людини в процесі праці.

Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни та безпеки праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вчені Д. П. Ні кольський, О. О. Прес, В. О. Левицький.

Науково – технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери сучасного виробництва, при цьому змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що в свою чергу змінює умови праці.

В Україні питаннями вдосконалення охорони праці в сучасних умовах займаються:

- Національний науково - дослідницький інститут охорони праці.

- Державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв.

- Інститут медицини праці.

- Українська НДІ пожежної безпеки.

3. Стан охорони праці в Україні та в інших країнах.

За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків на виробництві зросла і становить 125 млн чол. щорічно, з них 220 тис. гине.

Рівень травматизму і профзахворюваності вищий у країнах, що розвиваються, ніж у розвинених державах. В Україні у 1998 році на виробництві травмовано 47 тис. чол. (з них 1551 – смертельно)з отримали професійні захворювання – 3,7 тис. чол..

Статистичні дані свідчать, що:

• кожні 3 хв. Внаслідок виробничої травми, чи проф.. захворювань в світі помирає 1 людина;

• в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає 1 людина;

• кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;

• в Україні кожні 8 хвилин травмується 1 людина;

• кожно7о місяця в світі на роботі травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижу.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому на 100 тис. працюючих припадає 6 нещасних випадків зі смерте6льними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі більший (11 загиблих на 100 тис. працюючих) і є найвищим серед країн СНД. У Франції рівень виробничого травматизму у 10 разів нижчий ніж у нас. Однак, слід зазначити, що показники стану охорони праці суттєво відрізняються по окремих галузях промисловості. Найбільш травмонебезпечною в нашій країні є вугільна промисловість. Так, на кожний млн. тон видобутого вугілля гине 5 шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий.

На думку іноземних фахівців, в Україні велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п’ятьма основними причинами:

1. Незадовільна підготовка робітників і роботодавців з питань охорони праці.

2. Відсутність належного контролю за станом безпеки на робочих місцях, та виконання встановлених норм.

3. Недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту.

4. Повільне впровадження засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах.

5. Спрацьованість засобів виробництва (у деяких галузях до 80 %).

За даними журналу „Охорона праці” (різних років) можна скласти статистику травматизму в Україні. Зміна показників пов’язана з падінням обсягів виробництва, зменшенням несприятливих виробничих факторів, які впливають на працівників, та скорочення чисельності працівників.

Витрати пов’язані з нещасними випадками складають значну суму. Так кожний випадок виробничого травматизму в країні Європи обходиться приблизно 500 – 1000 швейцарських франків на день.

У яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні поки що невідомо (немає статичного обліку усіх витрат). Однак відомо, що у 1996 році в Україні на заходи охорони праці було витрачено 52 грн. На одного працюючого. А витрати на відшкодування шкоди постраждалим на виробництві та ліквідацію наслідків нещасних випадків становили 268,3 млн грн.

У 1998 році виплати у зв’язку з відшкодуванням шкоди заподіяної життю і здоров’ю працюючих досягли 400 млн грн.

За кордоном підприємці підрахували і прийшли до висновку, що більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці, ніж на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.

Збереження життя і здоров’я не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення для сучасного розвитку нашої держави.

Так, за період 1991 – 1998 рр. в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло 567,5 тис. чол., що в 38 разів перевищує кількість загиблих на виробництві, сотні тисяч людей стали інвалідами. На транспорті смертельно травмовані – 76 тис. чол.., від отруєнь загинули – 82 тис. чол.., 108 тис. чол. Покінчили життя самогубством, 12,7 тис. чол.. загинули при пожежах.

Найбільше смертельних випадків на 1 тис. жителів зареєстровано в :

• Дніпропетровській (1,69);

• Донецькій (1,69);

• Запорізькій (1,66);

• Херсонській (1,64);

• Кіровоградській (1,61);

• Чернігівській (1,60);

• Луганській, Харківській (1,57) областях.

У цих регіонах загинуло понад 37,2 тис. чоловік, що становить більше половини від загальної кількості травмованих зі смертельними наслідками в Україні.