Кінцева зупинка кровотечі

Для повної зупинки кровотечі використовують механічні, фізичні, хімічні і біологічні методи.

До механічних відносяться всі види операцій на судинах. Серед них найбільш відомою. Є перев'язка пошкодженої судини. Більш досконалими є операції. Які встановлюють прохідність судин: накладання судинного шва, вшивання на місці дефекту "заплати", повну заміну пошкодженої судини протезом.

Механічними методами є також пришивання тканин разом з кровоточивою судиною, накладання на кровоточиву судину за????, накладання шва на кровоточиву поверхню пошкодженого органа, а при неможливості зупинити кровотечу і відновити анатомічну цілісність органу – його видалення.

Кровотечу малих судин і капілярів в основному зупиняють на попередньому етапі засобами тимчасової допомоги – давлючою пов'язкою, наданню кінцівці припідняте положення – і тому не потребує додаткового втручання.

На противагу цьому, паренхіматозна кровотеча може бути більш у????. В таких випадках можливе використання одного з засобів тимчасової допомоги – тампонади, тобто введення в рану стерилізованої марлі – тампона (що в перекладі з франц. означ. пробка). Тампон видаляють з рани тільки через 3 – 5 доби). Однак залишення тампонів – небажане, так як може призвести до розвитку гнійного ускладнення в рані за рахунок занесення хвороботворни мікробів. Таких ускладнень практично не спостерігається при тампонаді з допомогою біологічних матеріалів. Які повністю розсмоктуються в ріні: фібринова або крохмальна губка, фібринова плівка, кров'яна вата, нітромарля.

Достатньо надійним способом зупинки кровотечі є оперативне втручання на судині з встановленням її прохідності. Це спеціальний розділ Климко розвиваючої судинної хірургії. При виконанні операції по перев'язці судини користуються вузько кінцевими кровоспинними затискачами і спеціальними нитками. за минулі 30 років асортимент ниток для перев'язки судин значно збільшився. Якщо в першій половині століття користувалися в основному шовком, кінським і жіночим волосом, то в останні роки стали широко використовувати нитки із більш міцних синтетичних матеріалів: поліамідні, капронові, лавсанові, силіконові. Для цієї мети ефективні нитки із хромованого кетгуту, а також металічна проволока із танталу або кобальтового сплаву.

Нитки для перев'язки судин повинні бути міцними, з гладкою поверхнею, легко стерилізуватися і тісно зав'язуватися у вузли які не повинні розтягуватися і розв'язуватися. Використовують шгатурні???? (ст.10) нитки поділяються на біологічні розсмоктуючі, виготовлені із кетгуту, синтетичні розсмоктуючі (з полівінілового спирту) і нерозсмоктуючі (шовкові і синтетичні). Широко поширені кетгутові нитки виготовляються з еластичних волокон кишок малих рогатих тварин. В останні роки обробка ниток хромом дозволила зробити їх більш міцнішими. Для перев'язки великих судин перевага віддається шовковим ниткам. Перед тим як приступити до перев'язки місця пошкодження судини захоплюють зажимами так, щоб взяти мінімальну кількість тканин. Якщо кровотеча зупинилася, то немає повної впевненості в ефективній її зупинці, зажим не знімають, а накладають ще один, попередньо звільняючи судину від тканин.

Роз’єднання тканин проведіть пошарово, дотримуючись правил користування хірургічним інструментарієм. Хірург на початку розтину фіксуйте шкіру вказівним і великим пальцями лівої руки. Між ними скальпелем перпендикулярно проколіть шкіру, підшкірну клітковину разом з поверхневою фасцією. Після цього лезом скальпеля під кутом 45о виконайте їх розріз. В кінці розтину скальпель виведіть з тканин знову перпендикулярно до поверхні шкіри.

З’єднання тканин проводиться у зворотній до роз’єднання послідовності, починаючи з глибоких тканин, не залишаючи сліпих кишень. Розшаровані м’язи з’єднайте вузловими кетгутовими швами. Розсічені м’язи - П-подібними кетгутовими швами або матрацним швом. Власну фасцію і апоневроз з’єднайте вузловими шовковими швами. При значній товщині підшкірної клітковини на її глибокий шар накладіть окремі кетгутові шви. Шкіру зашийте вузловими шовковими або фіксуйте скобками Мішеля. Вузлові шви і скобки повинні розміщуватись на віддалі 1 – 1,5 краю рани та один від одного.

Хірург і І асистент накладіть на тканину кровоспинні затискачі в місцях “кровотечі”. Кінцеву зупинку кровотечі виконайте способом накладання лігатур. При зав’язуванні їх асистент поверніть затискач так, щоб було видно його кінчик. Не захоплюйте лігатурою сам затискач. Затискач плавно зніміть в момент затягування першого вузла, потім зав’яжіть другий вузол. ІІ асистент надлишкові кінці лігатури відріжте ножицями. Зверніть увагу на те, що зупинку кровотечі зручніше робити на протилежній стінці рани.

Для номенклатури хірургічних операцій використовується переважно грецька, рідше латинська, термінологія. При користуванні грецькими термінами найменування хірургічної операції виражається зазвичай одним складним словом, складеним з назв органів, на яких проводиться оперативний прийом, і назви самого прийому: операція розсічення, розтину - томія (від грец. tome), операція накладення зовнішнього свища, якщо зазначений орган, або протоки, якщо вказані два органи - стомія (від грец. stoma), операція видалення, видалення - ектомія (від грач, ektome), операція скріплення, підшивки - пенсія (від грец. pexis) і т. п. При користуванні латинськими термінами найменування хірургічної операції дається в кількох окремих словах, причому вказівку оперативного прийому ставиться перед позначенням органу (наприклад, exstirpatio renis замість nephrectoinia). Є терміни, складені з грецьких і латинських слів (апендектомія, мезосигмопликация та ін). Деякі найменування стародавнього походження не розкривають сутності операції (кесарів розтин) або характеризують її неправильно (литотомия), але утримуються за традицією. Нарешті, операції іменуються по прізвищах розробили їх хірургів (операції Пирогова, Олбі, Грітті та ін).

Хірург і 1 асистент: фасцію підніміть хірургічними пінцетами у вигляді складки поперечно до осі рани. Розріжте складку скальпелем або ножицями. В першому випадку під фасцію введіть жолобуватий зонд і розріжте її скальпелем в положенні “лезо до гори”. В другому - зробіть під фасцією канал закритими ножицями, виведіть їх з отвору, а потім введіть в канал тупий кінець ножиць і розріжте фасцію.

II асистент розведіть краї рани гачками - ранорозширювачами. Хірург зверніть увагу на напрямок пучків м’язових волокон відносно осі рани. При повздовжньому їх напрямку роз’єднайте м’язи тупим способом за допомогою анатомічних пінцетів або затискачів Більрота. При поперечному - розріжте скальпелем.

4. Первинна хірургічна обробка рваної ранивиконується в наступній послідовності:

а) туалет шкіри навколо рани: хірург і І асистент накрийте рану марлевою серветкою, а потім тупфером, змоченим фурациліном чи мильним розчином в змийте бруд та кров з шкіри, поголіть волосся від країв до периферії. Обезжирте шкіру навколо рани кулькою змоченою нашатирним спиртом, ефіром чи бензином, а потім обробіть за Філончиковим (йодом, спиртом, йодонатом тощо).

б) обкладіть операційне поле та виконайте місцеве знеболення згідно інструкції до теми №1.

в) зробіть ревізію рани та видаліть сторонні тіла з рани.

г) висічення рани: хірург хірургічним пінцетом захопіть лівою рукою дальній від себе кут рани, а правою рукою за допомогою скальпеля видаліть нежиттєздатні тканини протилежного краю рани на всю її глибину на відстані від 0,5 до 2,0 см від краю. Іншим скальпелем повторіть таке висічення тканин на своїй стороні рани. В ідеалі рана набуде форми “човника”.

д) при потребі розсічіть та висічіть кишені; е) зупиніть кровотечу; є) при потребі рану дренуйте та ушийте.

5. З’єднання тканин проводиться у зворотній до роз’єднання послідовності, починаючи з глибоких тканин, не залишаючи сліпих кишень. Розшаровані м’язи з’єднайте вузловими кетгутовими швами. Розсічені м’язи - П-подібними кетгутовими швами або матрацним швом. Власну фасцію і апоневроз з’єднайте вузловими шовковими швами. При значній товщині підшкірної клітковини на її глибокий шар накладіть окремі кетгутові шви. Шкіру зашийте вузловими шовковими або фіксуйте скобками Мішеля. Вузлові шви і скобки повинні розміщуватись на віддалі 1 – 1,5 краю рани та один від одного.

Хірургічний інструментарій

Розрізняють власне інструменти та хірургічні лікувальні апарати. До власне інструментів відносять в основному одно - або двухдетальные або кілька більш складні вироби, переважно металеві, якими хірург працює вручну, а також більш складні, але невеликі і компактні напівавтоматичні апарати (див. Зшиваючі апарати). Ці апарати краще називати «механізованими інструментами».

До хірургічних лікувальних апаратів відносять вироби, які діють механічно (наприклад, дерматит), а також безпосередньо електрострумом (наприклад, електроніж). Апарати діють від ножного, електричного або пневматичного приводу, який може бути вилучений від операційного поля. При наявності електроприводу фреза впливає на оперованих частина механічно, тоді як електроніж впливає на оперовані тканини безпосередньо електрострумом через електроди. В хірургії користуються апаратами, заснованими на застосуванні високої і низької температури (наприклад, термокаутер, офтальмологічні криоэкстракторы для екстракції катаракти, нейрохірургічні інструменти для локального заморожування підкіркових структур (рис.1) при операціях з приводу паркінсонізму та ін]. Розробляється хірургічний інструментарій на засадах ультразвукової та лазерної техніки. Рис. 1. Інструмент для локального заморожування підкіркових структур, застосовуваний при стереотаксичних операціях (схема):

1 - оболонка;

2 - холодопровод;

3 - вугільний абсорбер;

4 - трубка відкачування;

5 - рідкий азот.

Сучасний хірургічний інструментарій складається з дотриманням таких правил: матеріал, з якого зроблений інструмент, повинен бути твердим, гладким, краще полірованим; не повинен змінюватися під впливом впливів, застосовуваних для його стерилізації, наприклад при нагріванні до 180-200°, тобто до робочої температури сухожарного стерилізатора; не повинен піддаватися корозії; повинен складатися з одного шматка або з малого числа деталей і розбиратися без додаткових інструментів (викруток, ключів, лещат тощо). По можливості треба уникати прихованих гвинтів, шарнірів та інших важко очищаються деталей. У Х.и. не повинно бути травмують тканини гострих країв, кутів і т. п.

Розробкою нового хірургічного інструментарію в СРСР займаються інженери-конструктори і хірурги, переважно у ВНИИХАИ.

Хірургічний інструментарій виготовляють на багатьох заводах, з яких найбільш відомі такі: Горьковський завод імені в. І. Леніна (марка «Л»), Ленінградське об'єднання «Червоногвардієць» (марка «К»), Можайський завод (марка «М»), Казанський завод (марка «КМИЗ»), Нижньо-Тагільський завод (марка «НТ»), Завод электромедицинской апаратури («ЕММІ») та ін Хірургічний інструментарій виготовляють за технічними умовами, затверджуваним Міністерством охорони здоров'я СРСР, після розгляду нових виробів в Комітеті з нової медичної техніки.

Класифікація хірургічного інструментарію будується за функціональним, або інженерного принципом або за медичними спеціальностями.

За функціональним принципом розрізняють наступні групи хірургічного інструментарію. 1. Апарати та інструменти для наркозу (див.) та інших видів хірургічної анестезії. 2. Апарати для штучного кровообігу (див.), регіонарної перфузії (див. Перфузія ізольованих органів), гіпотермії. 3. Апарати для масивного парэнтерального введення рідин (див. Вливання, Переливання крові) і боротьби з термінальними станами (див. Штучне дихання). 4. Хірургічний інструментарій для завершення (і видалення) тканин (рис. 2-18) - скальпелі, ножі, ножиці, троакар, комиссуротомы, уретротомы, электроножи (див. Электрохирургические методи лікування), долота, остеотомы, пили, распаторы, дерматомы. Ножі, у яких клинок в 2-3 рази коротше черешка, називають скальпелями. Ножі і скальпелі виготовляють з хромованої сталі У12А або з нержавіючої - ЭИ515. Для ножиць користуються нержавіючої сталлю 4X13 або вуглецевої (У8А) з гальванічним покриттям - хром по нікелю. 5. Хірургічний інструментарій для зупинки кровотечі: артеріальні затискачі (типу Пеана, Кохера, Більрота та ін) для остаточної зупинки кровотечі (рис. 19-24) і для тимчасової зупинки кровотечі при операціях судинної хірургії (рис. 25-30); інструменти для накладання металевих кліпс (див. Кліпування судин) на мозкові судини. 6. Хірургічний інструментарій для фіксації тканин, відмежування і розширення країв ран - пінцети, шпателі, лопатки, зонди (рис. 31-37), гачки, дзеркала, ранорасширители (рис. 38-44) та ін До цієї ж групи належать затискачі і щипці різного призначення (рис. 45-49). 7. Хірургічний інструментарій для нагнітання та аспірації (рис. 50-57): найпростіші - общемедицинского призначення шприци ємністю від 1 до 20 мл з металу і скла (типу «Рекорд»), скляні (типу Люера), подовжені для точного дозування інсуліну і туберкуліну, шприци з трійниками безперервної дії для місцевої новокаїнової анестезії, великі ємністю 100-150 мл для промивання порожнин (Жане типу «Рекорд»), Зараз також виготовляють шприци з пластмаси (макролону) для багаторазового застосування і з дешевих полімерних матеріалів для одноразового користування. Одним з видів шприців одноразового користування є шприци-тюбики, які на заводі заповнюються лікарською речовиною (в основному для потреб швидкої допомоги). Для аспірації і нагнітання рідин служать апарати для плевроаспирации типу Потена, электроаспираторы з набором аспіраційних трубок. 8. Хірургічний інструментарій для з'єднання тканин - голки з иглодержателями, дужки типу скобок Мішеля (див. Шви хірургічні), пристосування для дротяних металевих швів, зшиваючі апарати. 9. Спеціальні інструменти для здійснення якого-небудь одного оперативного прийому (наприклад, літотриптор для дроблення каменів сечового міхура), розширювач для клапанів серця (рис. 58). 10. Хірургічний інструментарій допоміжний, не входить у безпосереднє зіткнення з що оперуються тканинами, наприклад хірургічний молоток, операційний мікроскоп, электрогипсорез для розрізання великих гіпсових пов'язок, електрогідравлічний апарат («УРАТ-1») для дроблення каменів у сечовому міхурі.

Рис. 2-18. Інструменти для роз'єднання і висічення тканин. Рис. 2. Ніж ампутаційний. Рис. 3. Скальпель зі знімним лезом. Рис. 4. Скальпель радіусний. Рис. 5. Скальпель черевцевий. Рис. 6. Скальпель гострокінцевий. Рис. 7. Скальпель прямій. Рис. 8. Ножиці, вигнуті по осі (за Ріхтером). Рис. 9. Ножиці прямі загострені. Рис. 10. Ножиці тупокінцеві прямі. Рис. 11. Ножиці, вигнуті по площині (по Куперу). Рис. 12-15. Ножиці судинні. Рис. 16. Ножиці реберні. Рис. 17. Троакар в розібраному (а і б) і в зібраному (в) вигляді. Рис. 18. Дерматом в робочому положенні. Рис. 19-24. Артеріальні затискачі. Рис. 19. Типу Пеана (без зубчиків). Рис. 20. Типу Кохера (з зубчиками). Рис. 21. Типу Більрота. Рис. 22. Затискач нейрохірургічний типу «москіт». Рис. 23 і 24. Затискачі для зупинки кровотечі в глибоких ранах: прямий (рис. 23) і вигнутий (рис. 24).

Р ис 25-30. Судинні затискачі для тимчасової зупинки кровотечі. Рис. 25. Гнучкий турнікет. Рис 26 і 27. Затискачі парні для часткового бічного передавлення судин Дольотти - А. А. Вишневського правий (рис. 26) і лівий (рис. 27). Рис. 28. Пружинний затискач для тимчасового повного передавлення судин в зібраному і розібраному (б і в) вигляді. Рис. 29. Клема м'яка судинна вигнута. Рис. 30. Клема типу «бульдог».

Рис 31-44. Інструменти для фіксації тканин та розширення ран. Рис. 31. Пінцет анатомічний Рис 32 Пінцет хірургічний. Рис. 33. Пінцет зубчасто-лапчатая Отта. Рис. 34. Лопатка Буяльського Рис. 35. Лопатка Петровського. Рис. 36. Шпатель нейрохірургічний двосторонній. Рис 37. Зонд проктологічний жолобчастим. Рис. 38. Гачок гострий тризубий. Рис. 39. Гачок тупий четирехзубие. Рис. 40. Лопатка двостороння Фарабефа. Рис. 41. Дзеркало черевне Рис 42 Дзеркало ректальне. Рис. 43. Ранорасширитель гвинтовий общехирургический.

Рис. 44. Ранорасширитель рейковий (за Финокьетто).

Рис. 45-49. Затискачі. Рис. 45. Зажим для вушка серця (за Сатинскому). Рис. 46. Затискач голчастий для операцій на серці та легенях. Рис. 47. Затискач вигнутий для клиноподібної резекції легені. Рис. 48. Затискач окончатый для жовчного міхура. Рис. 49. Зажим для кишкової стінки.

Рис. 50-57. Інструменти для нагнітання і відсмоктування. Рис. 50 і 51. Шприц типу «Рекорд». Рис. 52. Скляний Шприц типу Люера. Рис. 53. Шприц подовжений для інсуліну. Рис. 54. Шприц з трійником безперервної дії для місцевої анестезії. Рис. 55. Шприц Жане типу «Рекорд». Рис. 56. Шприци-тюбики різних моделей. Рис. 57. Плевроаспиратор. Рис. 58. Розширювач для двох-планочний клапанів серця (за Броку).

При операціях, вироблених в порожнині плеври (эндоплевральных), всередині бронхів (эндобронхиальных), в порожнині сечового міхура (эндовезикальных) і т. п., користуються ендоскопічним хірургічним інструментарієм, забезпеченим оптичними системами і пристроями для виробництва оперативного прийому, що вводяться через канал у корпусі ендоскопа. До цього роду хірургічного інструментарію належать операційні цістоскопи, бронхоскопы, торакоскопы, эзофагоскопы.

До хірургічного інструментарію відносять також допоміжні інструменти, необхідні при лікуванні радіоактивними ізотопами: шприци з захистом від бета-випромінювання від гамма-випромінення, пістолети для впровадження радіоактивних голок в тканини, аплікатори, інструменти для введення радіоактивних препаратів у корінь язика та ін.

Найменування хірургічних інструментів вказують на їх функціональне призначення. Часто користуються загальноприйнятими в практиці хірургів усіх країн запозиченнями з латинської чи давньогрецької мови: дерматит, скарифікатор, трепан, ретрактор і Багато ін. інструменти називають і російськими, і іноземними словами: дилататор, або розширювач; клема, або затискач; елеватор, або підйомник. В хірургії прийнято доповнювати найменування інструментів прізвищами винахідників, наприклад артеріальний затискач Пеана, нирковий затискач Федорова, лопатка Буяльського. В СРСР до найменування приєднують прізвище винахідника інструменту, якщо авторське право захищено авторським свідоцтвом (патент), виданих Комітетом у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР.

Зважаючи на те, що в різних областях хірургії застосовують понад 2000 типорозмірів інструментів, способи полегшення запам'ятовування назв інструментів виправдані, в тому числі за прізвищем авторів, подібні, наприклад, «собачки», або «бульдоги» (м'які судинні затискачі), «москіти» (малі нейрохірургічні артеріальні затискачі) і т. д. Іноді до назв інструментів приєднують назва установи або фірми, наприклад «реберні ножиці Коллена», «апарат ВНИИХАИ». За кордоном зубчасто-лапчатая пінцет, запропонований російським гінекологом Д. О. Оттом, називають «російським пінцетом».

Металеві хірургічні інструменти, як правило, виготовляють з нержавіючої сталі марок 2X13, 3X13, 4X13 та ін., поверхня якої полірується. Застосовують також для деталей хірургічних інструментів вуглецеві сталі, які містять від 0,2 до 0,5% вуглецю, а для основних частин, де від якості сталі залежать їх основні властивості, високоякісні інструментальні сталі з вмістом вуглецю від 0,6% до 1,25% (У7А-У12А). За останній час деякі інструменти стали виготовляти з титану.

Хірургічний інструментарій повинен володіти певною твердістю, яка вказується в технічних умовах в одиницях твердості по Роквеллу. Зважаючи на те, що вуглецеві сталі схильні до корозії, їх покривають плівкою нікелю, хрому або цинку.

Катетери, дилататоры, зонди, бужі, стерилізатори виготовляють з латуні (Л62 і ЛС59-1), тобто сплаву міді з цинком з антикорозійним покриттям. З такого сплаву, званого нейзильбером, доцільно виготовляти трахеотомические трубки, канюлі, зонди в. І. Воячека та ін. В офтальмології користуються іноді виробами з срібла. Тантал застосовують (у вигляді дроту або дужок) в якості шовного матеріалу. Сплав з кобальту (К40НХМ) набуває поширення також в якості шовного матеріалу, цвяхів для внутрішньокісткового штифтования, пластинок і гвинтів для остеосинтезу та ін. Тантал і кобальт є інертними металами та не викликають у тканинах організму вираженої реакції.

Починають виготовляти синтетичний хірургічний інструментарій. З пластмас виготовляють шпателі, лопатки, щипці, бужі, шприци, трахеотомические трубки та ін Іноді робочу частину інструменту роблять з металу, а ручки з пластмас (капрону). Великий асортимент гумових виробів (наприклад, дренажні трубки) також замінюють пластмасовими (з поліхлорвінілу, поліетилену). У зв'язку з дешевизною хірургічного інструментарію з пластмаси останнім часом за кордоном отримують деяке поширення стерилізовані пластмасові вироби для одноразового застосування в поліетиленових чохлах: пінцети, скальпелі з металевими лезами для зняття шкірних швів, шприци, ін'єкційні голки, шпателі, катетери.

Залежно від спеціалізації хірургічних відділень і їх операційно-перев'язувальних блоків вони забезпечуються різним асортиментом хірургічного інструментарію. Але, крім того, існують набори хірургічних інструментів, скомплектовані заздалегідь і відпускаються торговими організаціями в укладках. Набори особливо необхідні для військово-польової хірургії.

Московський завод «Меднабор» комплектує для цивільного охорони здоров'я набори: анестезіологічний, операційний, поліклінічний, нейрохірургічний, для грудної хірургії та ін. В будь-якому випадку кожен з містяться в наборах інструмент повинен відпускатися в магазинах також поштучно.

Хоча хірургічний інструментарій має антикорозійне покриття, заходи проти можливості коррозирования є обов'язковими. Перед тим як покласти на тривале зберігання хірургічні інструменти, їх необхідно знежирити в органічному розчиннику, в розчині мила або соди, прополоскати водою і насухо протерти. Після цього хірургічні інструменти змащують вазеліном або вазеліновою олією При зберіганні звичайного набору хірургічних інструментів на полицях інструментальних шаф його укладають від одного операційного дня до іншого протертим і просушеним; замки і гвинтові частини при цьому слід змащувати вазеліновою олією. Інструменти з замками і пружинами укладають в розімкнутому стані. Хірургічний інструментарій зберігається в довільному, але завжди певному порядку, звичному для персоналу, щоб потрібний інструмент можна було швидко знайти, попередньо розглянувши його через засклені стінки, не відкриваючи дверцят.

Стан усього хірургічного інструментарію треба періодично перевіряти, щоб у процесі роботи в операційній інструмент або апарат несподівано не відмовив з-за несправності.

Кожен працюючий з хірургічним інструментарієм. зобов'язаний перед застосуванням освоїти функціональне призначення інструментів, правила вибору їх, знати оптимальні позиції кожного інструменту в руці, можливі помилки при користуванні.

См. також Акушерсько-гінекологічний інструментарій, Бужі, Ортопедичний інструментарій, Оториноларингологічний інструментарій, Офтальмологічний інструментарій, Стерилізація, Стоматологічний інструментарій, Урологічний інструментарій.

У хірургії використовують різні за формою, розмірами, матеріалом, з якого виготовляють, інструменти. Якщо за основу класифікації хірургічних інструментів взяти послідовність виконання операції, інструменти можна розділити на такі групи:

1. для роз’єднання тканин;

2. для фіксації тканин;

3. для зупинки кровотечі;

4. для з’єднання тканин;

5. спеціального призначення. Останню групу інструментів, найбільш численну, використовують лише під час виконання оперативного прийому на певних органах (мозок, серце, легені, шлунок, судини тощо).