1.1 Методика уроку компаративного аналізу.

Мета уроку компаративного аналізу або уроку з елементами компаративного аналізу полягає в тому, щоб підвести учнів до усвідомлення ідейно-художньої своєрідності кожного з порівнюваних творів, знайти історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств, сформувати уявлення про духовну єдність і національну своєрідність різних літератур у динамічному полікультурному світі. Такі уроки сприяють актуалізації необхідних для порівняння знань, умінь та навичок, набутих учнями на заняттях з української та зарубіжної літератур, допомагають учням усвідомити закономірності розвитку різних національних письменств, вчать розуміти генетичні зв’язки художнього твору з іншими творами та літературним розвитком у цілому, допомагають осмисленню національної самобутності літературного явища, впливають на формування гуманістичного світогляду учнів, на виховання загальнолюдських ціннісних орієнтацій та почуття національної гідності.

На думку сучасних методистів, компаративний шлях аналізу передбачає такі етапи: підготовчий, реалізації, узагальнення. На підготовчому етапі доцільно звернутися до визначення контактних та генетичних зв’язків двох художніх творів, які встановлюються під час вивчення епохи, коли були написані обидва літературні твори, знайомства учнів з тогочасними суспільно-історичними обставинами, з’ясування особливостей літературного напряму, біографії та творчого шляху письменника (зустрічі, листування, обмін мистецькими планами, впливи і взаємовпливи, обізнаність письменника з творчістю іншого автора, продовження традицій, історія перекладання, історія виникнення задуму твору, сюжету (запозичення сюжетів та образів, використання мандрівних сюжетів та образів).

Другий етап компаративного аналізу — реалізація — передбачає аналіз типологічних подібностей між двома творами різнонаціональних літератур. У процесі аналізу учні визначають подібне і відмінне у цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики і жанрової специфіки.

Останній етап компаративного аналізу — узагальнення служить для осмислення і систематизації результатів порівняльного аналізу. На основі проведеного дослідження старшокласники під керівництвом учителя роблять висновки про спорідненість світоглядних позицій, естетичних платформ та художніх засобів авторів порівнюваних творів. Це дає підстави для виявлення типологічних сходжень у творах і пояснює відмінності, зумовлені національною специфікою та самобутністю творчої манери митців.

Форми здійснення компаративного аналізу творів української і світової літератури різноманітні:

1. дослідження особистих зв’язків письменників (зустрічі, листування, критична оцінка діяльності, переклад, переказ, переспів, цитація);

2. ознайомлення з перекладацькою спадщиною корифеїв рідного слова;

3. дослідження особливостей творчої інтерпретації „вічних” тем, сюжетів, образів у вітчизняному письменстві;

4. осмислення типологічних паралелей у творчості українських і зарубіжних письменників;

5. використання історико-біографічних творів українських авторів про майстрів світової літератури;

Важливість і актуальність порівняльно-історичного підходу до інтерпретації творів красного письменства зумовлюється тим, що він допомагає школярам відчути духовну спільність людських прагнень до правди, щастя і добра, пошуків краси і смислу буття, виражених у творах українських і зарубіжних письменників, осмислити рідне українське слово як невід’ємну частину світового літературного процесу зі своїми національно-естетичними особливостями, зумовленими історичною долею народу.

Розділ 2. Застосування методу компаративного аналізу під час вивчення романів.

Мета такого уроку в системі даного педагогічного досвіду - глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур в культурно-історично­му розвитку суспільства.

Обравши форму порівняльного методу, тепер визначаємося з елементами  компаративного аналізу, що виокремлюються під час:

  порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;

  порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;

  розгляду творчих зв'язків між письменниками різних літератур тощо;

  аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур;

  вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики.

 Готуючись до уроку компаративного аналізу, завжди пам’ятаємо про психолого-педагогічні та методичні умови проведення такого уроку, що їх виокремлено О.М. Куцевол:

       достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, який вивчається, що стане основою для порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;

       актуалізація необхідних для порівняння знань і опора на вміння та навички, набуті учнями на уроках зарубіжної та української літератур;

       встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивченим;

       активне залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;

       орієнтація школярів на розв'язання проблемних та дослідницьких завдань;

       урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних особливостей їхнього читацького сприйняття;

       оптимальний добір методів, прийомів, видів та форм роботи, які сприяють розвитку розумової діяльності шко­лярів і забезпечують емоційне сприйняття ними художнього твору;

       систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур, а не епізодичне звернення до зіставлення деяких творів.

З метою всебічного вивчення учнями позатекстової сфери обох літературних творів, що дає змогу усвідомити взаємозв'язок і взаємодію національних літератур, готує до аналізу та порівняння художніх явищ, використовуються індивідуальні, групові пошукові завдання, проводиться «вслуховування» в оригінальний текст твору (створюється плюрилінгвальна ситуація).

Саме на другому етапі встановлюються і розглядаються типологічні зв'язки між двома творами різнонаціональних літератур, наприклад, «Повією» Мирного та «Воскресіння» Толстого. Учні аналізують подібності та відмінності в цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики та жанрової специфіки. Вони не роблять докладний аналіз, а зосереджують увагу на розгляді окремих, найсуттєвіших елементів, розкриваючи причинно-наслідкові зв'язки виявлених паралелей та відмінностей двох художніх явищ. Учні вчаться бачити зумовленість зовнішньої форми твору внутрішньо-контактними та психологічними сферами літературної творчості представників різних національних культур.

Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу в школі вважаємо складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм (діаграм Венна - відображення областей перекриття елементів), в яких систематизується вся необхідна інформація про компоненти двох порівнюваних елементів..

Найдоцільнішим на уроках компаративного аналізу визначаємо використання методів творчого читання, евристичного та досл­ідницького, перекладу; прийомів індивідуального й коментованого читання типологічно близьких текстів, проблемної ситуації, проблемних пізнавальних завдань, пов'язаних з необхідним орієнтуванням учнів у різних художніх системах, порівняння художніх творів, зіставлення твору з його генетичним джерелом, евристичної бесіди, диспуту, діалогутощо. Саме вони допомагають розкрити творчий потенціал особистості кожного учня, сформувати навички аналітичного мислення, полікультурної компетентності, виховати толерантне ставлення один до одного.

На третьому етапі доводимо спорідненість світоглядних позицій та художньої манери ав­торів порівнюваних творів. З'ясувавши причини взаємодії різнонаціональних літератур, учні визначають специфіку кожного з художніх творів. Обов’язково звертається увага школярів на типологію і причину її появи, а також пояснюються відмінності, які є виявом національної самобутності та індивідуального стилю митців.

Одним із видів компаративного аналізу є аналіз перекладу літературного твору. Першим кроком в аналізі перекла­ду вважаємо усвідомлення першотвору в його зв'язках із суспільним життям тієї країни і тієї епохи, які його породили і які в ньому відображені. Саме тому невід’ємним компонентом аналізу перекладу стає «вслуховування» в оригінальний текст художнього твору. Другий крок – осмислення літературного твору як мистецького явища. На цьому етапі учням пропонується зробити підрядковий переклад тексту. При подальшому аналізі художній переклад розглядається на всіх рівнях структури — лексико-семантичному, мор­фологічному, синтаксичному, ритміко-інтонаційному, фонетичному. Для цього разом з учнями добираємо матеріал для створення «тла»; визначаємо рівні структури та елементів художнього твору, на які варто звернути увагу; встановлюємо факти спільності та відмінності оригіналу та перекладу тощо.

Як результат впровадження досвіду можна вважати такі досягнення учнів:

     підвищення рівня загального культурного розвитку (від 3% до 5% щорічно);

     підвищення рівня розвитку  процесів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення (в межах 0,2-0,8%);

     підвищення рівня бажаної мотивації до навчання (до 13%);

     стабільно високий рівень літературної компетентності  (75-82%)