Висновки

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_



_______________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Питання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику українського бароко ?

2. Які особливості козацтва визначили його роль у культурній розбудові України ?

3. У чому полягала реформа церкви та освіти в ХVІІ ст . ?

4. Назвіть найважливіші козацькі літописи кінця ХVІІ - середини ХVІІІ ст?

5. Назвіть основні літературні жанри цієї доби ?

6. Що таке панегірики?

7. Яким був образ козака в добу українського бароко ?



ТЕМА 6. Культура України в часи пробудження української національної свідомості

( к. ХVІІІ – ХІХ ст..)

План лекції:

1. Особливості розвитку української культури в умовах російсько-австрійської експансії. Формування української національної свідомості.

2. Архітектура та образотворче мистецтво.

3. Громадсько-просвітницька діяльність українських товариств.

Основна література: 1,2,4,5.

Додаткова: 15,16,20,33 .

1, 2, 3, 4, 5

Міні – лексикон: українське національне відродження, політична й культурна автономія, романтизм, археографічні комісії, фольклористика, народна жива мова, натуралізм, ідеологія новітнього українства, народно-месіанська ідея.

1. Особливості розвитку української культури в умовах російсько-австрійської експансії. Формування української національної свідомості.

Наприкінці XVIII ст., коли почався процес національного відродження, українська етнолінгвістична територія, тобто ті землі, де жили українці, перебувала в межах двох багатонаціональних імперій: Російської та Австрійської. Цей політичний поділ залишився до Першої світової війни.

Національне відродження -

• це процес пробудження та формування свідомості народу, який проявляється у розвитку духовної культури, прагненні відтворити власне історичне минуле, захисті мови і врешті-решт виникненні і розвитку руху за відновлення своєї державності. Воно ґрунтується на ідеї національної ідентичності

Сутність відродження виявляється в модернізації нації, її оновленні у системі реалій сучасного життя, поступі загальнолюдської цивілізації.

В підході до з'ясування сутності та періодизації національного відродження в наукових публікаціях простежуються два протилежні погляди:

• це однобічний процес утвердження національної свідомості в середовищі інтелігенції та поширення її в масах.

це достатньо складний і тривалий процес із різними стадіями розвитку, хронологічні межі яких неоднакові.



національна свідомість – це

У сучасних наукових дослідженнях з проблем духовної культури під поняттям "національне відродження" розуміють етапи розвитку конкретного етносу:

Академічний етап (з кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст.) У цей період невелика група вчених-інтелектуалів займалася в основному збиранням історичних документів, фольклору (народних казок, пісень, прислів’їв), предметів старовини і ознайомленням з ними українського народу.

Культурний етап несподіваного відродження національної мови, її дедалі ширшого використання в літературі та освіті. У цей період у народу виникає потреба в національних театрах, музеях, бібліотеках, виданні книг та газет (середина ХІХ ст.).

Політичний етап характеризується появою масового національного руху, утворенням політичних організацій, які поряд з «культурницькими» вимогами починають висувати й політичні вимоги щодо місцевого самоврядування. (середина ХІХ — початок ХХ ст.)

У вітчизняній історико-культурологічній літературі утвердилась думка, згідно з якою початок українського національного відродження пов'язується з виходом у світ "Енеїди" І.Котляревського (1798 p.), який першим увів українську народну мову до літератури, а також з його послідовниками — Г.Квіткою-Основ'яненком та Харківським гуртком літераторів. Науковою основою, що стимулювала їх зусилля, став Харківський університет, навколо якого згуртувалися кращі представники української науки та культури.

Національно-культурне відродження у Галичині пов'язувалося з іменем М.Шашкевича який майже через 40 років після появи "Енеїди" видав разом з однодумцями з гуртка "Руська Трійця" альманах "Русалка Дністровая", започаткувавши західноукраїнський літературний, а згодом і національний ренесанс.

На думку визначного українського історика Д.Дорошенка, джерела українського національно-культурного відродження потрібно шукати насамперед у пробудженні української народності та збереженні історичної традиції. Ця традиція збереглася передусім на Гетьманщині та у Слобідській Україні. Саме тут відроджувалась національна культура, зокрема література і народна поезія.

історичні традиції - це

Важливим чинником українського національного відродження була ідея народності:

• зародилася у другій половині XVIII ст. на Заході

• Першими серед слов'янських народів, які захопилися ідеями народності, були чехи, сербита поляки.

• Саме в їх середовищі були опубліковані праці з етнографії та фольклору.

• Зацікавлення історичним минулим народу стали вагомою причиною появи українського романтизму

Романтизм як художній метод склався наприкінці XVIII — початку XIX ст. і поширився як напрям (течія) у літературі та мистецтві

Поети-романтики Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М.Костомаров, А.Метлинський, М.Шашкевич, Т.Шевченко

Характерними ознаками романтизму є

За ідейним спрямуванням і суспільними ідеалами в романтизмі склалося дві течії — прогресивна та революційна.

Прогресивні революційні романтики України (Т.Шевченко, М.Шашкевич та інші) поширювали ідеї народності, гуманізму, розвивали національну мову, оспівували народно-визвольні рухи.

І.Лисяк-Рудницький

Він виділив три етапи на шляху українського національно-культурного відродження:

• шляхетський (дворянський, 1780—1840 pp.), як рушійна сила виступило українське дворянство козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського шляхетства на Правобережжі. В його надрах продовжував жевріти український територіальний патріотизм і деякі автономістичні тенденції. Найвиразніше ці ідеї прозвучали в книзі "Історія Русів". Головним девізом цього періоду національного відродження було гасло: "повернутися до козаччини".

• народницький (1846—1880 pp.), провіднрю його силою виступила демократично налаштована інтелігенція України, з-поміж якої вирізняється Т.Шевченко. Головним гаслом цього періоду національного відродження став заклик "повернутися лицем до народу". В той час в середовищі української еліти викристалізовувалася концепція про Україну "як етнічну національність", котру не зумів знищити російський імперський шовінізм.

• модерністський (1890—1914 pp.). український національно-культурний рух проник у середовище народних мас і тривав аж до Першої світової війни. Саме у той час формувалися політичні партії. Вони очолили національне відродження, стали провідниками української національної ідеї, а в програмних документах чітко формулювали кінцеву мету національно-визвольного руху — проголошення незалежної Української держави.

На думку видатного історика України Івана Крип'якевича (1886—1967 pp.), українська національна ідея в останні десятиліття XVIII ст. почала життя з історичних розвідок історії народу, історії козацтва.

Це засвідчують праці О.Рігельмана "Летопісне повіствування про Малу Росію, її народ і козаків взагалі", В.Рубана "Короткий літопис Малої Росії з 1506 до 1770 р." (1777 р.), О.Безбородька "Короткий опис Малоросії з 1734 до 1776 р.", "Історія Малої Росії" (ч. 1, 1822 р.) Д.Бантиша-Каменського.

Основоположником художньої прози нової української літератури був Г.Квітка-Основ'яненко Його твори: роман «Пан Халявський», повісті «Українські дипломати», «Маруся», «Сердешна Оксана» «Козир-дівка», «Сватання на Гончарівці» – є гостропсихологічними, сатиричними.

Світський театр його організаційне оформлення відбувалося в кінці XVIII- на початку XIX ст. Тематичний перехід від духовного до світського театру відчутний у трагікомедіях Ф.Прокоповича та Ю.Щербацького. Новий тип театру пов’язаний з появою так званого кріпацького театру (як ланка переходу від шкільного до світського театру).

Найвідомішим вважався театр поміщика Трощинського в с. Кобинці на Полтавщині, що здобув славу 'Нових Атен". Популярними на той час були трупи акторів-кріпаків поміщика Гавриленка в с.Озерки на Полтавщині та у с.Качанівка Чернігівської губернії.

Підвалини українського професійного театру були закладені в Харкові та Полтаві — важливих на той час центрах театрального життя України. В 1808 р. після тривалої перерви поновилася робота Харківського театру, директором, режисером і актором якого 1812 р. став Г.Квітка-Основ'яненко. До складу професійної трупи театру входили такі талановиті актори, як М.Щеп-кін, Т.Пряженковська.