4.3 Оцінка фізіолого – гігієнічних показників спеціального одягу

Основні показники фізіолого – гігієнічних вимог спеціального одягу як основний фактор безпеки життєдіяльності людини.

Показники, які було отримано на лабораторному устатковуванні для матеріалів та пакетів матеріалів, не можна „переносити” на одяг в цілому.

Перевірка відповідності захисних, ергономічних і фізіолого-гігієнічних показників СО обов’язковим вимогам до виробів здійснюються при проведенні полігоних (при потребі) і експлуатаційних випробувань. Експлуатаційні випробування СО повинні проводитись з метою отримання зауважень практичних робіт по основним захисним, ергономічним і фізіолого-гігієнічним характеристикам і виявлення можливих шляхів доопрацювання СО по конструкції і матеріалам.

Перевірка ергономічних показників включає в себе проведення тренувальних занять: одягнення випробувачів в СО і виконання фізичних вправ з метою адаптації випробувачів (присідання, нахили тулуба вперед і в сторони, змінні махи руками і ногами, ходьба). При цьому звертається увага на зручність надягання і зняття СО в комплекті з дихальним апаратом, зручність використання і надійність фурнітури.

При перевірці ергономічних показників звертається увага на зручність виконання наступних вправ: підняття вантажу, підняття ніг, рук, повертання голови, біг, а також різноманітні вправи, пов’язані з роботою дихального апарату і радіостанції.

Після завершення вказаних вправ випробувачі знімають СО і проходять медичний огляд. В них заміряється частота пульсу, артеріальний тиск, температуру і масу тіла.

Далі проводиться опитування випробувачів про їхнє суб’єктивне відчуття, оцінювання показників СО і візуальний огляд виробів. Під час опитування повинно бути констатовано, що випробувачі адаптувалися до роботи в СО і готові до продовження випробувань.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 25,26

Класифікація і побудова базових конструкцій плечових і поясних виробів спецодягу

Деталі одягу зазнають впливу складного комплексу механічних дій розтягування, ковзання та згину, теплових дій та інших. При цьому обмежуються рухи людини, виникає тиск окремих ділянок одягу на тіло, людина більше втомлюється, зменшується її працездатність, погіршується настрій. Тому, при проектуванні одягу на ділянках з найбільшим тиском на тіло людини до розмірних ознак фігури додають прибавки на вільне облягання з урахуванням найбільш характерних рухів споживачів одягу.

Вибір конструкторсько-технологічних рішень в кожній конкретній проектній ситуації є основною задачею процесу проектування спеціального одягу. Вирішення цієї задачі повинно бути комплексним, з урахуванням всієї інформації про вихідний рівень властивостей текстильних матеріалів та їх ресурсу. Визначення частних конструкторських рішень було здійснено на основі аналізу діючого спеціального одягу, існуючої нормативної документації на спеціальний одяг вітчизняних та зарубіжних виробників та з літературних джерел. Тому, необхідно розрахувати прибавки на вільне облягання з урахуванням дій людини залежно від характеру виробничої діяльності; підібрати базову конструкцію для розробки моделей залежно від величин прибавок на вільне облягання та матеріалів; оцінити розмірні параметри деталей базової конструкції з урахуванням зміни розмірів тіла при виконанні рухів та деформації матеріалів; розробити вимоги до конструкції одягу, пакету матеріалів, методів кріплення деталей та фурнітури.

Конструкція СО забезпечує можливість його використання із спорядженням рятувальника: з засобами власного захисту органів зору і дихання пожежника (так і без них); технічним озброєнням; спеціальним взуттям; засобами захисту рук; контролю за витратою повітря. Конструкції СЗО повинна забезпечувати можливість сприймання і передачі інформації: звукової, зорової або за допомогою спеціальних приладів. Спеціальний одяг потрібно виготовляти двох видів, для керівного і рядового складу рятувальників. Для керівного складу в комплекті характерна подовжена куртка, накладки і нашивки у горішній частині рукавів куртки.

Можливе використання таких конструктивних елементів в спеціальному одязі як виточки, полоси, нашивки, кокетки, накладки і т. д. Рукава повинні мати напульсник, виготовленні з тканини чи трикотажного полотна, та пати для регулювання ширини. В конструкції може бути капюшон (якщо обумовлено з замовником).

Контрольні виміри спеціального одягу – зріст, обхват грудей і обхват талії. Значення розміру на етикетці спеціального одягу повинно складатися щонайменше із двох контрольних вимірів у сантиметрах – зріст і обхват грудей або зріст і обхват талії. Для позначення розміру, потрібно використовувати стандартну піктограму відповідно до ISO 3635

29