2. Номер

Хоттабич: Ну як? Сподобалось!

Працівник: Оце подаруночок. Відчувається наближення свята! Але щось таке треба - масштабне. Придумав! Хочу бути директором!

Хоттабич: Буде виконано! (Починає ходити навколо нього) Абра - кадабра, сим - салабім. (Тричі плескає в долоні. Звуковий ефект, стробоскоп, трішки затемнення на сцені. Непомітно одягає на працівника корону) Тепер Ви – Цар!

Цар: Як Цар? Ти чого? Я ж тебе просив директором мене зробити?

Хоттабич: Розумієте, я взагалі з 18 століття і що таке директор – я не в курсі, а ось Цар – будь ласка.

Цар: Ну й тємнота! Директор – це керівник установи. Давай виправляй помилку, скоріше.

Хоттабич: Не можу, ліміт закінчився. Тільки в наступному місяці.

Цар: От тобі на! Що ж робити? Я ж в цьому царському ділі нічого не розумію. Якщо я – Цар, то мені все дозволено!

Хоттабич: Ну звичайно!

Цар: (Командним голосом) Ану піддані мої! Душа бажає свята! Негайно! (Хоттабич плеще в долоні, стробоскоп, номер)

3. Номер

(Виходить поважно Цар, з другої куліси вибігає слуга, падає на коліна, б’є чолом об піл)

Царський слуга: Ой, великий Царю, тільки не гнівайся. Де ж ви ваша Величність пропали? І одягу царського на вас немає, ніяк роздягли бусурмани?

Цар: Та годі тобі, вставай. Тебе як звати?

Царський слуга: Господи помилуй! І пам’яті полишили? Федьком мене кличуть великий Царю. Я при вашій царській милості і слугою, і помічником у вас служу. Невже забули?

Цар: Да. Щось з головою моєю стало, не інакше як склероз.

Царський слуга: Ви тільки прикажіть великий Царю, ми цьому Склерозу швидко голову відрубаємо.

Цар: Ось так завжди, як що - відразу рубати. Не треба ні в кого ні чого рубати.

Царський слуга: Цариця так за вами сумувала, що не знала що й робити!

Цар: Цариця значить? Оце так! (В сторону) Цікаво, як вона собі? Давай – но клич її до мене!

(Царський слуга йде, виходить з іншої куліси під музику «Вдруг, как в сказке скрипнула дверь» Цариця).

Цариця: Ну слава Богу, живий, здоровий великий Царю. Цілих три дні як зник. Ми не знали, що й думати!

Цар: (в бік) Зник? Да не зникав я нікуди. (Знову в бік) А де ж справжній Цар? (До Цариці) По справам державним моя люба був відсутній, у відрядженні з обміну досвідом.

Цариця: Все ти в роботі великий государю.

Цар: А ти як гадаєш, нам Царям легко? Грошей не вистачає, інфляція, податки, збори, прес –конференції і багато всілякої всячини. Дуже втомився. Відпочити хочеться.

Цариця: Відпочивай мій Царю та подивися на своїх підданих, бо вже скоро Новій Рік наближається. І вони приготували багато цікавенького. (Цар обіймає Царицю та йдуть за куліси)

4. Номер

(Виходить задоволений Цар з Царицею).

Цар: Ох і краса яка, ляпота! Я от що подумав. Новий - це дуже гарно, ялинка, іграшки, подарунки. Але ж треба кликати головних героїв цього свята – Діда Мороза та Снігуроньку.

Цариця: Ми це швидко ваша величносте. Федько!

(Вбігає Федька, знову падає на коліна та б’є чолом об піл)

Федька: Помилуйте Царю – батенько. Біда в нас! Все царство оббігали, у всіх кутках шукали. Ніде не можемо знайти Діда Мороза та Снігуроньки. Мабуть викрали бусурмани.

Цар: (Розлючено) Покликати мені негайно цього чарівника з 18 століття. (Цариця гладить його по плечу та заспокоює)

(Федька тричі плеще в долоні, з’являється на сцені Хоттабич)

Хоттабич: Так, ваша величносте!

Цар: Ану начаклуй, як ти там вмієш, щоб зараз же з’явилися Дід Мороз та Снігуронька.

Хоттабич: Не можу, в мене ліміт вичерпаний, тільки в наступному місяці. Але я чув, що їх заморозила Снігова Королева. А проти неї мої чари безсильні.

Цар: Як хочете та де хочете там і шукайте, але Діда Мороза та Снігуроньку знайдіть, бо без них свята ніякого не буде.

Федька: (до Хоттабича) Вигадай що – небуть, бо не зносити нам голів.

Хоттабич: Є в мене гарна ідея, але без допомоги дітей нам не обійтися. Треба голосно поплескати в долоні. А я поки поміркую, що можна зробити. (Герої йдуть, на сцені номер)