Вправа 21. "Жу-жу-жу"

Методичні рекомендації. Розучування цієї впра­ви краще починати як проговорювання скоромовки в помірному темпі приблизно на е¹, f¹. І проговорюван­ня, і проспівування вправи здійснювати на мецо-форте.

Вправа 22. "Рись"

Методичні рекомендації. На початковому етапі виконання вправу доцільно будувати як діалог педа­гога і дітей:

Педагог (співає): Бачиш, Ромцю,

Люта рись...

Діти (всі разом): Р-р-р!

Педагог (співає): М'ясо з’їла, кістку — гризь!

Діти (всі разом): Р-р-р!

Педагог (співає): Ромцю, Ромцю,

Стережись —

Педагог разом із Ти за ґрати

дітьми (співають): Не берись!

Педагог при цьому звертає увагу дітей на те, щоб вони "рикали" на тому ж самому звуці, на якому він закінчує спів. Доцільним виявляється і зміна нюансу­вання ричання: від мецо-піано (маленька рись, яка лише хоче трішечки налякати) до форте (розлючена, голодна рись).

Вправи на спрямоване розслаблення

Розвиток і збереження співацького голосу можливі за умови його перебування у вільному стані під час співу, уникнення так званого стану затиснення (рос. зажатости). На усвідомлення дітьми розслабленості окремих м'язів і спрямовані вправи цього розділу. Во­ни допоможуть досягти вільного стану м'язів при фо­нації. Цими вправами слід перемежати виконання тренувальних вправ на дихання, звуковидобування, дикцію.

Вправа 23. "Несподівано заснули"

Ніби-то уві сні вільно опустити нижню щелепу. За­тримати в такому стані декілька секунд. Повторити 2-3 рази.

Вправа 24. "Песик втомився"

Опустити голову, висунути з рота розслабленого язика, 2-3 рази шумно видихнути.

Методичні рекомендації. Під час виконання вправ 23, 24 звернути увагу на шию. Вона має бути ненапруженою, у розслабленому стані. Вправи допо­можуть вивільнити від напруження язик, нижню щеле­пу, гортань, глотку.

Словничок Акапела - I map Acappela - як у капелі - хоровий спів без інструментального супроводу.

Акомпанемент - франц. аcompagnement - музичний супровід вокального, хорового чи інструментального твору. Виконується на фортепіано, баяні, гітарі тощо. А також інструментальним або вокальним ансамблем, хором, оркестром.

Ансамбль - франц. Ensemble - разом одночасне виконання двох і більше (до 12) виконавців вокальних чи інструментальних творів. За кількісним складом виконавців ансамбль розподіляються на дуети 2, тріо 3, квартети 4, квінтети 5, секстети 6, септети 7, октети 8, нонети 9. Для ансамблю характерне те, що виконавці в ньому виступають як солісти.

Артикуляційний апарат - губи, язик, тверде, м’яке піднебіння, нижня щелепа, голосові зв’язки (голосниці).

Артикуляція - лат. Articulatio - розчленовано. 1. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музикальних інструментах. Основні види артикуляції: легато, стакато, нот легато, портаменто, глісандо у нотному записі позначається відповідно штрихами. 2. У співі - чітка, виразна вимова звуків.

Атака звуку - початок співу (звуку), перехід голосового апарату із стану спокою в стан співу (існують м’яка, тверда, придихова атаки).

Вокал - лат. Voce - мистецтво володіння співочим голосом.

Верхній голос - у хоровому творі багатоголосного складу, крім нижнього голосу (баса).

Гігієна голосу - один із дуже важливих розділів усього комплексу постановки голосу, від якого залежить якість та довголіття співочого голосу. Це передусім режим і дотримування правил. Розмірений образ життя, робота, відпочинок, сон, прийом їжі не менше 3-4 години до виставу, або концерту. Категорично не рекомендується вживати гострого, сольоного, кислого, гарячого, холодного, їсти насіння, горіхи і різні подібні подразники. Співак повинен знати, що також шкідливо впливають на голосовий апарат холод, спека. Рекомендується загартовувати як голосовий апарат, так і весь організм у цілому. Необхідно пам’ятати, що форсирований, крикливий спів, голосна мова, незручна висока, або низка теситура негативно впливають на голосовий апарат. Дівчата не повинні співати у критичні дні, не виконання цих попереджень веде до нечистого інтонування і викликає захворювання голосових зв’язок, голосових органів.

Голос - iman Voce - звучання голосових зв’язок, яке утворюються під дією видихання повітря. Утворені зв’язками звуки підсилюються і забарвлюються у надставній трубці (глотка, ротова, носова порожнини), потім перетворюється у мову і спів людини. Як будь який музичний звук, голос має певний діапазон, висоту, силу, тембр.

Голос співочий (співацький) результат коливань голосових зв’язок людини, підсилений резонаторами. Голос співочий характеризується обсягом (діапазоном), висотою, силою, тембром. Висота залежить від довжини голосових зв’язок і кількості їх коливань, тембр від кількості обертонів. Дитячі: дискант (сопрано), альт. Велике значення на розвиток голосу співочого має вплив наспівність мови. Любов до музики, побутові і народні особливості національної манери співу - темперамент, клімат. Особливо своїми співочими голосами славиться Україна, Італія.

Діапазон - це межа звучання дитячого голосу від найнижчого до найвищого звуку.

Дитяча музика - музика, що написана для дітей, для слухання і виконання дітьми. Для дитячій музики характерні програмність, конкретність сюжету, елементи зображальності, жанровість, пісенність.

Дефекти співочого голосу (інколи манера співу) - усі недоліки, помилки, що зустрічаються при співі, а саме: тремоляція та качання, білий звук, горловий звук, низка співоча позиція, форсовання, гнусавість, “під’їзди” - портаменто, нечиста, фальшива інтонація, строкатість звучання, недоліки, вимови. Білий (відкритий, плоский) звук часто зустрічається у манері виконання народних пісень, у ненавчених співаків. Для засвоєння правильного прикритого звуку може бути корисною порада: не розкривати рот горизонтально, вільно опускати вниз нижню щелепу, закруглюючи голосні звуки - (а), (е), навіть (і). Горловий звук може виникати від дуже високого положення гортані, від тиску кореня язику на гортань, перенапруження м’язів (глотки, шиї), у яких інколи співак шукає опору. Для виправлення - корисний не голосний спів навіть придихальною атакою, вправи на голосні у, о. Деякі з дефектів співочого голосу можуть бути вродженими, або іншого походження, але всі вони, як правило, є результатом невірної співочої (співацької) практики. Дефекти співочого голосу повинні бути під постійною увагою та контролем педагога, хормейстера і самого співака.

Інтонація - лат. Intono - голосно відтворюю чисте виконання певного звуку, точне відтворення звуку, або інтервалу за його висотним положенням. Інтонувати - означає точно й чисто співати, або грати на інструменті.

Звукоутворення - вилучення співочого, або мовного звуку - результат дії голосового апарату. Співацький звук, виникаючи у результаті коливань голосових зв’язок, підсилюється і темброво збагачується грудними і головними резонаторами.

Канон – (гр. Kanon – норма, правило, зразок). Багатоголосний твір, у якомц усі голоси виконують одну і ту саму мелодію, вступаючи почергово, з запізненням. Перший голос називається пропостой, інші голоси, повторюючи пропосту звуться – рикпостами.

Класифікація співочих голосів - визначення типу голосу за ознаками: звуковий діапазон, темброві ознаки, довжина голосових зв’язок, об’єм ротоглоткової порожнини. На підставі комплексу вказаних показників визначається тип голосу. Співочі голоси поділяються на чоловічі - високі - тенори: тенор альтіно, ліричний, лірико-драматичний та драматичний; середні - баритони: ліричний та драматичний; низки - баси: високий, центральний, бас-профундо (рідше бас-октавіст). Жіночі: сопрано - є калатурне, лірико-калатурне, ліричне, лірико-драматичне, драматичне, мецосопрано, альт, контральто. Дитячі: дискант (сопрано) і альт.

Концертмейстер - нім. Konzertmeister - традиційно - піаніст, також баяніст, акордеоніст, який допомагає виконавцям співакам, інструменталістам, артистам балету - розучувати партії та акомпанує їм у концертах. Концертмейстер - музикант, що очолює одну з груп симфонічного оркестру концертмейстера - перший скрипаль - соліст симфонічного або оперного оркестру.

Мутація - перехід дитячого голосу в дорослий. - лат. Mucatio – зміна - перелом голосу перехід від дитячого до юнацького віку (період достигання статевої зрілості.) Дуже гостро мутація проходить у хлопчиків. Цей період дуже складений і серйозний і вимагає особливої уваги у роботі та охороні голосу. Дослідження Л.Дмитрієва, В.Триноса та інших учених показали, що дозовані заняття співами під час мутації сприяють її успішному протіканню. Мутація у дівчаток носить характер еволюції, як правило проходить без ускладнень.

Мікст - змішування регістрів (від лат. змішаний). Регістр вокального голосу, в якому змішується грудне та головне резонування. Місткове звучання може бути легким, близьким до фальцету, або більш звучним, сильним, як грудне звучання. Вибір характеру містка диктується індивідуальністю голосу співака. При фальцетному співі легше чисто інтонувати порівняно з грудним типом фонації. При будь-якому регістровому режимі роботи гортані слід добиватися вірного звукоутворення співу вільного, в міру активного, без форсування та зайвої напруги, в близькій вокальній позиції, дзвінкого, трохи округлого звуку з натуральним вібрато.

Нижній голос - найнижчий голос у музиці багатоголосного (двох і більше) складу: у змішаних вокально-хорових і чоловічих колективах - бас; у жіночих - альт, дитячий - альт.

Однорідний хор - хор, до складу якого залучаються тільки однорідні - жіночі, чоловічі або дитячі голоси.

Обертони - нім. - Obertone - верхні тони. В акустиці - призвук, що за фізичним законом супроводжує основний звук.

Охорона голосу - один із дуже важливих розділів довголіття голосу, який включає правила, дотримання режиму гігієни, загартування організму.

Прикриття звуку - один із прийомів роботи з голосом. Настроювання голосового апарату за рахунок захисного механізму голосових зв’язок (голосниць), які автоматично включаються у процесі фонації при переході від нижнього грудного до верхнього голосового регістру співацьких голосів . Прикриття звуку застосовується у вокальній та хоровій педагогіці для згладжування регістрів, завдяки чому відбувається однорідність голосу на всьому діапазоні. Прикриття звуку встановлює педагог диригент, керуючись своїм вокальним слухом та естетичним смаком.

Польотність - здатність співацького голосу розповсюджуватись на великі відстані, виділятися на фоні оркестру або хору. Польотність голосу залежить від його сили і обумовлюється присутністю у звуковому секторі високих обертонів, зокрема, добре вираженої високої співацької форманти.

Примарні звуки - найбільш природні, найбільш зручні у співі.

Перехідні ноти - незручні, напружені, перехід одного регістру в інший.

Резонатори - (від лат. відмикатись) - це посилювачі, частина голосового апарату, що надає слабкому звуку, який виникає на голосових зв’язках, гучність, характерний тембр.

Регістр - це частина діапазону голосу, позначена єдністю тембру на основі звуковидобування.

Слух - здібність людини сприймати висоту музичних звуків. Слух внутрішньо робить можливим уявляти музику або її окремі елементи, а композиторам створювати і записувати музику без інструменту. Слух абсолютний – здатність впізнавати або відтворювати висоту окремого звука без порівняння його зі звуком, висота якого відома.

Соліст – італ. solista –один, єдиний виконавець сольних партій у концерті, опері, оркестрі, хорі, ансамблі.

Сопрано – італ. soprano –верхній, вищий, дитячий або жіночий – співочий голос (до¹ – до³, мі³). Нотуються у скрипічному ключі. У співочій практиці сопрано поділяються на колоратурні, лірико-колотурні, ліричні, лірико-драматичні і драматичні, відрізняються силою звуку, тембром. Назва верхньої партії у дитячому, жіночому або змішаному хорі чи ансамблі.

Сила звуку (гучність) – якість. Одна з трьох фізичних властивостей музичного звуку (висота, гучність, тембр). В дитячому віку нюанси f - переходить на крик, форсування, а “рр”-на - це професійний нюанс.

Спів – вокальне мистецтво – виконання музики голосом. Мистецтво передавати засобами співочого голосу ідейно-художній зміст музичного твору. Спів може бути сольним, ансамблевим (дует, тріо, квартет), хоровим, з супроводом і без нього. Існують три основних стилі співу: кантиленний – співуче звучання голосу, що плавно ллється; декламаційний, що наближується до інтонації розмовної мови; колоратурний – заснований на кантиленному, але прикрашеному прикрасами звучанні (пасажі). Для оволодіння цими стилями співу необхідні не лише музикальність, та наявність доброго голосу, але й спеціальна підготовка у широкому розумінні. Так званий народний спів спирається на народнопісенність та виконавські традиції певних географічних регіонів і передається від покоління до покоління. Деякі сучасні “мікрофонні” естрадні співаки відкидають необхідність спеціальної вокальної підготовки і спираються на побутову манеру наспівування, при якій голосовий аппарат працює в розмовному режимі на середній ділянці діапазону. Мікрофонний спів у порівнянні з “живим”, втрачає багато якостей: опору звуку, темброве оформлення, польотність та інші виконавські якості.

Тонус співочий – лат. Tonus – напруга й активний стан співочого апарату, рівень його готовності до співочого процесу.

Тембр голосу – це своєрідна природна окраса голосу.

Теситура – це частина діапазону голосу, котра найбільш частіше використовується виконавцями, найбільш зручна.

Фальцет – (лат. удавлений) – зв’язки змикаються не повністю, краями.

Фоніатрія – наука про фізіологію, патологію голосового апарату людей.

Форсирований звук – кричащий звук, зрив напруження, вилучення звуку найбільшої сили в продовж довгого часу. Наслідком форсированого звуку є тремоляція голосу, нестійкість інтонації, захворювання голосового апарату (вузлики, крововиливи, втрата голосу).

Фонація – складний нервоворушійний процес взаємодії всіх органів голосового апарут, що забезпечує естетичне повноцінне звуковидобування. Фонація – це перехід голосу із стану спокою в стан співу.

Хор – гр. Choros – артіль, зборище. У древній Русі артіль - співочий колектив, створений для сумісного виконання багатоголосних хорових творів. За своїм складом хори бувають однорідні (жіночі, чоловічі, дитячі), змішані і юнацькі (не повні). Найменший склад хору – 16 чоловік, найбільша кількість учасників необмежена, але слід дотримувати рівноваги партій за типом ансамблю. За кількістю партій хори бувають одноголосні, двохголосні, трьохголосні, чотирьохголосні і т.п.

Хормейстер – хоровий майстер, керівник, диригент хору.

Хоровий спів – колективне виконання вокальної хорової музики, є найбільш демократичним і доступним видом мистецтваю. Хоровий спів із стародавніх часів розповсюджений у всьому світі, є наймогутнішим засобом музично-естетичного виховання і зберігання національної хорової культури і її традицій.

Хорова партія – група однорідних голосів у хорі, яка виконує в унісон свою мелодію, частину хорового твору. Хорові партії можуть ділитися на перші і другі голоси.

Ціпне (ланцюгове) дихання – виконавський прийом, який застосовується у хоровому співі й передається неодноразове набирання повітря хористами, завдяки чому досягається безперервність звучання хору. Використовуючи ціпне (ланцюгове) дихання можна досягти злитого, без цезур виконання довгих музичних фраз і навіть цілих хорових творів.