1.11.Причини електротравматизму:

- випадковий дотик до струмовідних частин, що перебувають під напругою. Це відбувається в основному як результат помилкових дій працівників під час виконання робіт на струмовідних частинах та поблизу них, невжиття технічних заходів під час підготовки робочого місця;

- поява напруги на металевих частинах обладнання, яке в нормальному режимі роботи не перебуває під напругою. Напруга виникає в результаті пошкодження ізоляції або падіння проводу, що перебуває під напругою, на ці частини; - випадкове включення або поява напруги на відімкнених струмовідних частинах обладнання, на яких проводиться робота;

- виникнення напруги кроку на ділянках землі, де перебуває людина.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”)

2.11. Визначення заземлення. Захисне, робоче заземлення. Пуэ 1.7.6. – 1.7.8.

Заземленням електроустановки називається навмисне електричне з’єднання цієї установки, (чи її частин) із заземлюючим пристроєм. ПУЭ 1.7.6.

Захисним заземленням називається заземлення частин електроустановки з метою забезпечення електробезпеки. ПУЭ 1.7.7.

Робочим заземленням називається заземлення любої точки струмовідних частин електроустановки, необхідне для забезпечення роботи електроустановки. ПУЭ 1.7.8.

3.11. Вимоги до електроперсоналу. ПТЕЕС 5.2.

5.2.1. Обслуговування електроустановок споживачів, у тому числі виконання ремонтних, монтажних, налагоджувальних робіт і оперативних перемикань в електроустановках, повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнічні працівники.

5.2.2. Обслуговування електроустановок елетротехнологічних процесів, вантажопідіймальних механізмів, переносних та пересувних струмоприймачів, складного обладнання і т.і., повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнологічні працівники.

5.2.3. Перелік посад та професій електротехнічних та електротехнологічних працівників, яким необхідно мати відповідну групу з електробезпеки, затверджує роботодавець.

5.2.4. Електротехнологічні працівники виробничих цехів і дільниць, які здійснюють експлуатацію електротехнологічних установок, повинні мати групу з електробезпеки II і вище.

Керівники структурних підрозділів, яким безпосередньо підпорядковані електротехнологічні працівники, повинні мати групу з електробезпеки не нижчу, ніж у підлеглих працівників. Вони повинні здійснювати технічне керівництво цими працівниками і контроль за їхньою роботою.

5.2.5. Працівники, які обслуговують електроустановки споживачів або технологічні процеси, які базуються на використанні електричної енергії, повинні мати вік понад 18 років.

При прийнятті на роботу, а також періодично стан здоров’я працівників повинен засвідчуватись медичним оглядом.

4.11. 7.29.Що таке поточна експлуатація. Де вказуються міри захисту при виконанні робіт в порядку поточної експлуатаціі(ПБЕЕС 1.2 ; 3.10; 3.15).

1.2. Поточна експлуатація – виконання оперативними або оперативно ремонтними працівниками самостійно таких робіт на закріпленій за ними ділянці протягом робочої зміни, які не потребують оформлення наряду або розпорядження.

3.10.1. Всі роботи, які проводяться в електроустановках, що

не вимагають оформлення наряду, виконуються:

- за розпорядженнями осіб, уповноважених на це відповідно до

пункту 3.2.2 цих Правил, з попереднім оформленням у журналі обліку

робіт за нарядами і розпорядженнями або в оперативному журналі;

- в порядку поточної експлуатації.

3.10.2 Розпорядження про проведення робіт має разовий характер. Термін дії визначається тривалістю робочого дня виконавців. За необхідності продовження роботи, в разі зміни умов або складу бригади, розпорядження віддається знову.

3.15.1. В порядку поточної експлуатації можуть виконуватись:

- роботи без зняття напруги віддалік від струмовідних частин, що перебува-ють під напругою, зазначені в пункті 3.14.3 (1,2,3) цих Правил;

- роботи зі зняттям напруги в електроустановках напругою до

1000 В, вказані в пункті 3.14.8 цих Правил.

3.15.2.Обслуговування установок зовнішнього і внутрішнього

освітлення, а також електроприймачів, підключених до групових

ліній з захисними апаратами на номінальні струми до 20 А, на

території підприємства, в службових та житлових приміщеннях,

складах, майстернях тощо може проводитись спеціально закріпленими

працівниками в порядку поточної експлуатації з повідомленням про

місце, початок і закінчення робіт оперативним або адміністративно-технічним працівникам.

3.15.3. Організаційними заходами, які забезпечують безпеку робіт в порядку поточної експлуатації, є:

- визначення необхідності і можливості безпечного виконання

робіт в порядку поточної експлуатації;

- складання і затвердження переліку робіт, що виконуються в

порядку поточної експлуатації, визначених в пунктах 3.14.3 (1,2,3)

і 3.14.8 цих Правил, та додаткових робіт стосовно до місцевих умов

із затвердженням цього переліку керівником;

- призначення виконавців (виконавця) робіт з групою з

електробезпеки відповідно до характеру робіт, що виконуються.

3.15.4. Види робіт, зазначені в переліку згідно з пунктом 3.14.3 цих Правил, є постійно дозволеними роботами, для виконання яких не вимагається оформлення будь-яких додаткових розпоряджень.

5.11.Оцінка стану постраждалого. („Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І.)

Після звільнення потерпілого від-дії електричного струму необхідно оцінити його стан. Ознаки, за якими можна швид­ко визначити стан потерпілого, такі:

а) свідомість: ясна, порушена (потерпілий «загальмова­ний», збуджений), відсутня;

б) колір шкіри і видимих слизових оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;

в) дихання: нормальне, порушене (неправильне, поверхне­ве, хрипляче), відсутнє;

г) пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, від­сутній;

д) зіниці: звужені, розширені.

При певних навичках той, хто надає допомогу, протягом однієї хвилини здатний оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу. Колір шкіри і наявність дихання (по підійманню і опус­канню грудної клітки) оцінюють візуально. Не можна ви­трачати дорогоцінний час на прикладення до рота і носа дзеркала, блискучих металевих предметів. Про втрату свідо­мості теж, як правило, судять візуально, і щоб остаточно переконатися в її відсутності, можна звернутися до потерпі­лого з питанням про самопочуття. Пульс на сонній артерії прощупують подушечками дру­гого, третього і четвертого пальців руки, переміщуючи палець по шиї потерпілого від кадика до хребта. Прийоми визначення пульсу на сонній артерії дуже легко відпрацювати на собі чи своїх близьких. Якщо очі потерпілого закриті, ширину зіниць визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей потерпілого і, злегка притискуючи їх до очних яблук, піднімають вгору. При цьому очна щілина відкривається і на білому фоні видно округлу райдужну обо­лонку, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан котрих (вузькі чи широкі) оцінюють по тому, яку площу райдужної оболонки вони займають. Як правило, міру порушення свідомості, колір шкіри і стан дихання можна оцінювати одночасно з прощупуванням пульсу, що віднімає не більше 1 хв. Огляд зіниць вдається провести за кілька секунд. Якщо у потерпілого втрачена свідомість, відсутні дихання і пульс, колір шкіри синюшний, а зіниці широкі (0,5 см в діаметрі), можна вважати, що він знаходиться в стані клі­нічної смерті. В такому випадку треба негайно приступати до оживлення організму за допомогою штучного дихання спо­собом «з рота в рот» або з «рота в ніс» і зовнішнього масажу серця. Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судомно, але у нього прощупується пульс, необхідно зразу ж почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихан­ня потерпілий знаходився у горизонтальному положенні. Приступивши до оживлення, треба потурбуватися про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не той, хто надає допомогу, оскільки він не може перервати процес надання допомоги, а хтось інший. Якщо потерпілий при свідомості із збереженням стійкого дихання і пульсу, його треба покласти на підстилку (наприк­лад, з одягу); розстебнути одяг, що заважає диханню; створи­ти приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно; забезпечити прохолоду, якщо жарко; забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей. Якщо потерпілий непритомний, необхідно спостерігати за його диханням. У випадку порушення дихання через за­падання язика, треба висунути нижню щелепу потерпілого вперед, взявшись пальцями обох рук за її кути, і підтриму­вати її в такому положенні доти, доки не припиниться запа­дання язика. У разі виникнення у потерпілого блювоти необхідно по­вернути його голову і плечі набік для видалення блювотних мас. Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим паче продовжувати роботу, тому що відсутність види­мих тяжких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падіння тощо) ще не виключає можливості подаль­шого погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров'я потерпілого. Переносити потерпілого в інше місце треба тільки в тих випадках, коли йому або тому, хто надає допомогу, продов­жує загрожувати небезпека, або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі). Ні в якому разі не можна закопувати потерпілого в землю, тому що це завдасть йому шкоди і призведе до втрати дорогих для його врятування хвилин. При ураженні блискавкою надається та ж допомога, що і в разі ураження електричним струмом. У разі неможливості виклику лікаря на місце події необ­хідно забезпечити транспортування потерпілого до найближ­чої лікувальної установи. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і стійкому пульсові. Якщо стан потерпілого не дає змоги його транспортувати, необхідно продовжувати надання допомоги.

6.11. Основні завдання державного пожежного нагляду?

Згідно ст.7.3акону України „Про пожежну безпеку”

- розробляти правила пожежної безпеки; погоджувати проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інші, що стосується пожежної безпеки;

- встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та ін. нормативних актів з питань пожежної безпеки;

• здійснюють контроль за додержанням вимог законодавчих актів з питань пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях;

- проводять розслідування пожеж.

7.11.Які нещасні випадки, за висновками комісії з розслідування, не визнаються пов’язаними з виробництвом(п.14).

Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

• унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

• у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;

• під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

• у разі смерті або самогубства.

Билет№12

1.12.Дія електричного струму на організм людини. Електричний удар.

Особливості ураження електрострумом:

- відсутність зовнішніх ознак загрожуючої небезпеки.

- тяжкість елeктротравм.

- струми промислової частоти можуть викликати судоми м'язів (10-25 мa).

-після чого виникає «приковування» до струмопровідних частин. Людина самостійно не може звільниться від дії е.с. і виникає можливість подальшого механічного травмування.

Особливості дії на живу тканину:

- термічна дія (опіки, нагрівання до високої температури кровоносних судин, головного мозку, нервів, інших органів, що викликає серйозні функціональні розлади)

- електролітична - розкладання органічної рідини в т.ч. і крові,

-механічна - розслоювання тканини, розриви в результаті електродинамічного ефекту;

-біологічна - подразнення і збудження живої тканини організму, порушення внутрішніх біоелектричних процесів .Це приводить до електротравм - місцевих, коли виникають місцеві пошкодження

(ел .опіки- ел. знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження, електроофтальмія) і загальних ( електричний удар), коли уражається увесь організм. Загальні електротравми можна розділити на 5 ступенів

I. - судома - ледве відчутне скорочення м'язів;

ІІ - те ж саме супроводжується сильними болями без втрати свідомості;

III - те ж саме, з втратою свідомості, зберігається дихання і робота серця;

IV - втрата свідомості і порушення серцевої або дихальної діяльності;

V - клінічна смерть - відсутність дихання і кровообігу.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.3. Заземлюючі пристрої. Природні та штучні. ПУЭ 1.7.13. 1.7.14. 1.7.70. - 1.7.72.

Штучним заземлювачем називається заземлювач, спеціально виконаний з ціллю заземлення.ПУЭ 1.7.13. Природнім заземлювачем називаються електропровідні частини комунікацій, будівель і споруд промислового чи іншого призначення, які доторкуються чи знаходяться в землі і використовуються з метою заземлення. ПУЭ 1.7.14.

В якості природних заземлювачів рекомендується використовувати:

1) прокладені в землі водопровідні та інші металеві трубопроводи, за виключенням трубопроводів ПММ, газу, та інших горючих сумішей;

2) обсадні труби свердловин;

3) металеві та залізобетонні конструкції будинків і споруд які мають контакт з землею;

4) свинцеві оболонки кабелів, що знаходяться в землі. Алюмінієві оболонки кабелів в якості природних заземлювачів використовувати забороняється.

5) заземлювачі опор повітряних ліній, які з’єднані із заземлюючим пристроєм ЕУ за допомогою грозозахисного тросу, якщо трос не ізольований від опор повітряних ліній;

6) нульові проводи ПЛ до 1кВ з повторними заземлювачами при кількості повітряних ліній не менше двох.

7) рейсові шляхи магістральних не електрифікованих залізниць при наявності перемичок між рельсами. ПУЭ 1.7.70.

3.12. Вимоги до працівників щодо призначення на самостійну роботу, якщо перерва в роботі була більше 1 року, або при переводі на іншу роботу (ПТЕЕС 5.2.14. – 5.2.16)

5.2.14. Новопризначені працівники, що прийняті на роботу, пов'язану з обслуговуванням електроустановок, або при перерві в роботі понад один рік, проходять первину перевірку знань.

Первинна перевірка знань працівників повинна проводитись у терміни, установлені програмами і планами їх підготовки.

Допускається при проведенні перевірки знань використання контрольно-навчальних засобів на базі персональних електронно-обчислювальних машин для всіх видів перевірок, з наступним усним опитуванням, окрім первинної. У цьому разі запис у журналі перевірки знань не відміняється.

5.2.15. Допускається не проводити перевірку знань з технології робіт у працівника, якого прийнято на роботу за сумісництвом з метою покладення на нього обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство, при одночасному виконанні таких умов:

- якщо з моменту перевірки знань у комісії за основним місцем роботи минуло не більше одного року;

- енергоємність електроустановок, їх складність в організації експлуатації електрогосподарства за сумісництвом не вища, ніж за місцем основної роботи.

5.2.16. У разі переходу на інше підприємство чи переведення на іншу роботу (посаду) у межах одного підприємства або у зв'язку з перервою в роботі особі з електротехнічних працівників, яка успішно пройшла перевірку знань, рішенням комісії може бути підтверджена та група з електробезпеки, яку вона мала до переходу або перерви в роботі.

4.12.Як виконуються вимикання(зняття напруги) в електроустановках(ПБЕЕС 4.2.)

4.2.1. В разі роботи на струмовідних частинах, що потребують

зняття напруги, повинні бути вимкнені:

- струмовідні частини, на яких буде виконуватися робота;

- необгороджені струмовідні частини, до яких можливе

наближення людей, або ремонтного оснащення та інструменту,

механізмів і вантажопідіймальних машин на відстань, меншу від

зазначеної в таблиці 2.3. Таблиця 2.3.

Напруга кВ	Відстань від людини у будь-якому можливому її положенні та інструментів і пристосувань,що використовуються нею, від тимчасових огорож,м,не менше	Відстань від механізмів та вантажопідіймальних машин у робочому та транспортному положеннях від стропів, вантажозахоплюючих пристосувань та вантажів, м, не менше
До 1 На ПЛ	0,6	1,0
В решті електроустановок	Не нормується(без дотику)	1,0
6-35	0,6	1,0
110	1,0	1,5
150	1,5	2,0
220	2,0	2,5

Під час роботи на вимкненій ПЛ, коли не виключена можливість

наближення елементів цієї ПЛ на відстані, менші від зазначених в

третій графі таблиці 2.3, до струмовідних частин інших ПЛ, що

перебувають під напругою, останні мають бути вимкнені. ПЛЗ, радіо,

підвішені спільно з ПЛ, що ремонтується, також мають бути

вимкнені. Якщо зазначені в цьому пункті струмовідні частини не можуть

бути вимкнені, то вони мають бути обгороджені.

4.2.2. В електроустановках понад 1000 В з кожного з боків, з

яких комутаційним апаратом може бути подана напруга на робоче

місце, має бути видимий розрив, утворений від'єднанням або зняттям

шин і проводів, відключенням роз'єднувачів, зняттям запобіжників,

а також відключенням відокремлювачів і вимикачів навантаження, за

винятком тих, у котрих атоматичне ввімкнення здійснюється пружинами, що встановлені на самих апаратах. Трансформатори напруги та силові трансформатори, пов'язані з виділеною для робіт дільницею електроустановки, мають бути вимкнені також і з боку напруги до 1000 В задля унеможливлення зворотної трансформації.

4.2.3. Під час підготовки робочого місця після вимкнення роз'єднувачів і вимикачів навантаження з ручним управлінням необхідно візуально впевнитися в їх вимкненому положенні і відсутності шунтувальних перемичок.

4.2.4. В електроустановках напругою понад 1000В для запобігання помилковому або самочинному ввімкненню комутаційних апаратів, котрими може бути подана напруга до місця роботи, слід вжити таких заходів:

- у роз'єднувачів, відокремлювачів, вимикачів навантаження

ручні приводи у вимкненому положенні замкнути механічним замком;

- у роз'єднувачів, керування якими здійснюється оперативною

штангою, стаціонарні огородження слід замкнути механічним замком;

- у приводів комутаційних апаратів, що мають дистанційне керування, слід відключити кола силові та керування, а у пневматичних приводів і, окрім того, на трубопроводі, що підводить стиснене повітря - зачинити і замкнути на механічний замок засувку, а стиснене повітря - випускати, випускні клапани залишити у відкритому положенні;

- у вантажних та пружинних приводів вантаж або пружини, що їх

вмикають, слід привести в неробочий стан.

4.2.5. В електроустановках напругою від 6 до 10кВ з однополюсними роз'єднувачами для запобігання їх помилковому ввімкненню дозволяється встановлювати на ножі спеціальні ізоляційні накладки.В електроустановках до 1000 В з усіх боків струмовідних частин, на яких буде проводитися робота, напруга має бути знята відключенням комутаційних апаратів з ручним приводом, а за наявності в схемі запобіжників - зняттям останніх. В разі відсутності в схемі запобіжників запобігання помилковому ввімкненню комутаційних апаратів мають бути забезпечені такими заходами, як замикання рукояток або дверцят шафи, закриття кнопок, встановлення між контактами комутаційного апарату ізолювальних накладок тощо. У разі зняття напруги комутаційним апаратом з дистанційним керуванням необхідно відключити вмикальну котушку. Якщо дозволяє конструктивне виконання апаратів і характер

роботи, то перелічені вище заходи можуть бути замінені розшиновкою

або від'єднанням кінців кабелю, проводів від комутаційного апарата

чи від устаткування, на якому слід проводити роботу. Розшиновку чи від'єднання кабелю під час підготовки робочого місця може виконувати ремонтний працівник, що має групу III, під наглядом чергового або оперативно-ремонтного працівника. З найближчих до робочого місця струмовідних частин, доступних для дотику, необхідно зняти напругу або обгородити ці частини.

4.2.7. Вимкнене положення комутаційних апаратів до 1000 В з

недоступними для огляду контактами (автомати невкочуваного типу,

пакетні вимикачі, рубильники у закритому виконанні тощо)

визначається перевіркою відсутності напруги на їхніх затискачах чи

на шинах, що відходять, проводах або затискачах устаткування, яке

вмикається цими комутаційними апаратами.

5.12. Штучне дихання. („Зовнішній масаж серця.” „Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І)

Штучне дихання здійснюється в тих випадках, коли по­терпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко, ніби зі схлипуванням), а також, якщо його дихання постійно погір­шується незалежно від того, чим це викликано; ураженням електричним струмом, отруєнням, утопленням тощо. Найбільш ефективним способом штучного дихання є спо­сіб «з рота в ніс», бо при цьому забезпечується приплив достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи «з рота в рот» або «з рота в ніс» відносяться до способів штучного дихання за методом вдування, при якому повітря, що видихається тим, хто надає допомогу, з силою подається у дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що повітря, яке видихає людина, фізіологічне придатне для дихання по­терпілого протягом тривалого часу. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальне пристосування «повітровід». Цей спосіб штучного дихання дає змогу легко контролю­вати приплив повітря в легені потерпілого за розширенням грудної клітки після вдування і подальшим опусканням її в результаті пасивного видиху. Для проведення штучного дихання потерпілого слід по­класти на спину, розстебнути одяг, що заважає диханню. Перед тим, як розпочати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у непритомного потерпілого, що лежить на спині, завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитись сторонній вміст (блювотні маси, зсунуті зубні протези, пісок, мул, трава, якщо людина тонула, тощо), який необхідно видалити пальцем, обгорнутим носовою хустинкою (тканиною) або бинтом. Після цього той, хто надає допомогу, розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під його шию, а долонею другої руки надавлює на його лоб, максимально закидаючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається і звільняє вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить гли­бокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами від­критий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закри­ває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знахо­диться на лобі. При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися. Як тільки грудна клітка піднялася, вдування повітря призупиняють, той, хто надає допомогу, повертає своє обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 с (12 дихальних циклів на хвилину). Крім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкіри та слизових оболонок, а також вихід потерпілого із стану непритомності і поява у нього самостійного дихання.При проведенні штучного дихання той, хто надає допомо­гу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапляло в шлунок потерпілого. Якщо повітря потрапило у шлунок, про що може свідчити здуття живота “під ложечкою”, треба обережно натиснути долонею на живіт потерпілого між гру­диною і пупком. При цьому може виникнути блювання. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік, щоб очистити його рот і горло.Якщо після вдування повітря грудна клітка не розши­рюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого ззаду за кути і, впираючись вели­кими пальцями в її край нижче рота, відтягають і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх. Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті і відкрити рот не вдається, треба проводити штучне дихання способом «з рота в ніс».При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу, штучне дихання можна виконувати і в положенні «сидячи» або вертикальному, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки (колисці), на опорі або на щоглі. При цьому якомога більше закидають голову потерпілого назад або висувають вперед нижню щелепу. Подальші прийоми ті ж самі.Маленьким дітям повітря вдувають одночасно в рот і в ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини. Чим менша дитина, тим менше їй потрібно повітря для дихання. Вдування маленьким дітям, порівняно з дорослою людиною, треба проводити частіше (до 15-18 разів на хвилину). Вду­вання повинно бути неповним і менш різким, щоб не по­шкодити легені і дихальні шляхи потерпілої дитини.Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпі­лого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдихи і приступають до зовнішнього масажу серця..

Зовнішній масаж серця.При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але й припинитись кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. В цьому разі одного штучного дихання при наданні допомоги недо­статньо, тому що кисень з легень не переноситься кров'ю до інших органів і тканин. Тому необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.Серце у людини розташоване у грудній клітці між груди­ною і хребтом. Грудина - це рухлива плоска кістка. В поло­женні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жор­сткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде стискатися між грудиною і хребтом, і з його порожнин кров буде виштовхуватися в судини. Якщо натискати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватись з поро­жнин серця майже так, як це відбувається в умовах природних скорочень. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, внаслідок чого штучно відновлюється крово­обіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання та зов­нішнього масажу серця імітуються функції дихання і крово­обігу.Комплекс цих заходів називається реанімацією (тобто оживленням), а заходи - реанімаційними. Показанням для проведення реанімаційних заходів є зу­пинка серцевої діяльності, для якої характерна сукупність таких ознак; поява блідості або синюшності шкіри, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припи­нення дихання або судомні, неправильні зітхання.У разі зупинки серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку підкласти під спину дошку (ніяких вали­ків під плечі і шию підкладати не можна), якщо допомогу надає одна особа, вона розташовується на колінах збоку від потерпілого (поряд з ним) і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом «з рота в рот» або «з рота в ніс»), потім відхиляється назад, залишаючись з того ж боку від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини (відступивши на два пальці вище від її нижнього краю), а пальці піднімає. Долоню другої руки треба покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати, допомагаючи нахилом свого тулуба. Руки при натисканні повинні бути випростані у ліктьових суглобах. Натискання треба проводити різкими поштовхами так, щоб зміщати грудину щораз на 4-5 см, тривалість натискан­ня не більше 0,5 с, інтервал між двома натисканнями 0,5 с. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випростані у ліктьових суглобах. Якщо оживлення проводить одна особа, то на кожні два вдування вона робить 15 натискань на грудину. За 1 хв. необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання. Не можна затягувати вдування: як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування припиняють. Якщо участь у реанімації беруть дві особи спів­відношення «дихання-масаж» становить 1:5. Під час штуч­ного вдиху потерпілого той, хто робить масаж серця, на­тискання не проводить, тому що зусилля, які розвиваються при натисканні, значно більші, ніж при вдуванні (натискання при вдуванні зводить нанівець результат штучного дихання, а отже і реанімаційних заходів). Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра потерпілого рожевіє, зіниці його очей звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу серця повинен добре прощупуватись (його визначає той, хто не робить масаж серця).

Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре прощупуватися пульс, масаж серця негайно припиняють. У разі слабкого дихання потерпілого штучне дихання продовжу­ють, намагаючись, щоб природні і штучні вдихи співпадали. При відновленні повноцінного самостійного дихання потерпілого штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність або самостійне дихання не відновились, але реанімаційні за­ходи ефективні, то їх можна припинити тільки після передачі потерпілого медичним працівникам. У разі неефективності штуч­ного дихання і закритого масажу серця (шкіра синюшно-фіоле­това, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається) реанімацію припиняють через 30 хв. Реанімаційні заходи дітей до 12 років мають особливості. Дітям віком від одного до 12 років масаж серця проводять однією рукою і на хвилину роблять від 70 до 100 натискань залежно від віку, дітям до року - від 100 до 120 натискань на хвилину двома пальцями (другим і третім) на середину грудини. При проведенні штучного ди­хання дітям одночасно охоплюють рот і ніс. Об'єм вдиху необхідно визначити, враховуючи вік дитини. Для новона­родженого достатньо об'єму повітря, що знаходиться в ро­товій порожнині дорослого.

6.12. Порядок обліку пожеж на підприємствах транспорту та на рухомому складі?

Згідно ст.13. Закону України „Про пожежну безпеку”; постанова КМУ від 26.12.2003 р. № 2030 "Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків". Міністерства, підприємства, установи та організації зобов'язані, вести облік пожеж, які виникають на об'єктах, що належать або підконтрольні їм, аналізувати причини та вживати заходів до їх усунення.

7.12.Порядок розслідування нещасних випадків, про які своєчасно не було повідомлено роботодавцю, або внаслідок яких втрата працездатності настала не одразу.

• Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого, або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік на загальних підставах упродовж місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався).

У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається у судовому порядку.

Билет№13

1.13.Поняття „Електробезпека”, „електротравма”, „електротравматизм”.

Електробезпека –система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравма - травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравматизм – явище ,що характеризується сукупністю електротравм.(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.13.Категорії приміщень за небезпекою ураження електрострумом. ПУЭ 1.2.17 – 1.2.20.

- приміщення без підвищеної небезпеки

- приміщення з підвищеною небезпекою: вогкість або струмопровідний пил, струмопровідна підлога, висока температура, можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій, механізмів, що мають з одного боку контакти з землею, і до металевих корпусів електрообладнання з іншого.

-особливо небезпечні приміщення наявна особлива вогкість, хімічно активного або органічного середовища, одночасно дві або більше умови підвищеної небезпеки.

-території розміщення зовнішніх електроустановок, прирівнюється до особливо небезпечних приміщень.

3.13. Які електроустановки називаються діючими (ПТЕЕС 3.3.)

Діюча електроустановка - електроустановка або її дільниця, яка перебуває під робочою чи наведеною напругою або на яку напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів, а також повітряною лінією (далі - ПЛ), яка має перетинання з діючою ПЛ.

4.13.Як треба виконувати перевірку відсутності напруги(ПБЕЕС 4.4.).

4.4.1. Перевіряти відсутність напруги необхідно покажчиком напруги заводського виготовлення, справність якого перед застосуванням слід перевірити за допомогою призначених для цього спеціальних приладів або наближенням до струмовідних частин, розташованих поблизу, які явно перебувають під напругою. В електроустановках напругою понад 1000 В користуватися покажчиком напруги необхідно в діелектричних рукавич-ках. Якщо покажчик напруги падав або був підданий механічним ударам, то користуватися ним без повторної перевірки забороняється.

4.4.2. У ВРУ напругою до 220 кВ перевіряти відсутність напруги покажчиком дозволяється тільки в суху погоду. Під час туману, дощу, снігопаду відсутність напруги допускається перевіряти ретельним простежуванням схеми в натурі. У цьому випадку відсутність напруги на лінії, що відходить, підтверджується оперативними працівниками. Якщо під час перевірки схеми будуть помічені ознаки наявності напруги (корона на ошиновці та іншому устаткуванні, або іскріння під час комутації роз'єднувачів), то схему слід перевірити повторно, про свої зауваження щодо стану устаткування повідомити оперативних працівників.

4.4.3. Перевірку відсутності напруги на відключеному устаткуванні повинен проводити допускач після вивішення попереджувальних плакатів. Перевірку відсутності напруги слід проводити між усіма фазами та між кожною фазою і землею, а також кожною фазою і нульовим проводом, а на вимикачі і роз'єднувачі - на всіх шести вводах, затискачах. Якщо на місці робіт є розрив електричного кола, то відсутність напруги перевіряється на струмовідних частинах з обидвох боків розриву. Постійні обгородження знімаються або відкриваються безпосередньо перед перевіркою відсутності напруги.

4.4.4. Перевіряти відсутність напруги вивіренням схеми у натурі дозволяється у ВРУ, КРУ і КТП зовнішньої установки, а також на ПЛ під час туману, дощу, снігопаду у випадку відсутності спеціальних покажчиків напруги. Під час вивірення схеми у натурі відсутність напруги на вводах ПЛ і КЛ підтверджується черговим, в оперативному управлінні якого перебувають лінії. На ПЛ вивірення схеми у натурі полягає в перевірці напрямку і зовнішніх ознак лінії, а також позначень на опорах, які мають відповідати диспетчерським найменуванням ліній.

4.4.5. Перевіряти відсутність напруги в електроустановках підстанцій та в РУ дозволяється одному працівнику зі складу оперативних або оперативно-ремонтних працівників з групою IV в електроустановках понад 1000 В і з групою III - в установках до 1000 В. На ПЛ перевірку відсутності напруги мають виконувати два працівники: на ПЛ напругою понад 1000 В з групами не нижче IV і III, на напругою до 1000 В - з групою III. На дерев'яних та залізобетонних опорах напругою від 6 до 20 кВ, а також під час роботи з телескопічної вишки в разі перевірки відсутності напруги покажчиком, заснованим на принципі проходження ємнісного струму, має бути забезпечена його необхідна чутливість. Для цього покажчик необхідно заземлити проводом з поперечним перерізом не менше 4мм², якщо інше не вимагається заводською інструкцією.

4.4.7. На ПЛ в разі підвішування проводів на різних рівнях перевіряти відсутність напруги покажчиком і встановлювати заземлення слід пофазно знизу догори, починаючи з нижнього проводу. В разі горизонтального підвішування перевірку слід починати з найближчого проводу. В електроустановках напругою до 1000 В із заземленою

нейтраллю в разі застосування двополюсного покажчика перевіряти

відсутність напруги потрібно як між фазами, так і між кожною фазою

та зануленим корпусом устаткування або нульовим проводом.

Допускається застосовувати попередньо перевірений вольтметр.

Користуватися "контрольними" лампами забороняється.

4.4.9. Пристрої, що сигналізують про відключений стан апаратів, блокувальні пристрої, постійно ввімкнені вольтметри тощо є тільки допоміжними засобами, на підставі показань або дії яких не допускається робити висновки про відсутність напруги.

4.4.10. Показання сигнальних пристроїв про наявність напруги є безумовною ознакою неприпустимості наближення до даного устаткування.

5.13 Звільнення постраждалого від дії електричного струму.

(„Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І}

У разі ураження електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від дії струму, бо від трива­лості цієї дії залежить тяжкість електротравми.

Доторкання до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне різке скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці стискаються з такою силою, що вивільнити провід з його рук стає неможливим. Тому першою дією того, хто надає допомогу, повинно бути термінове вимкнення тієї частини електроустановки, до якої потерпілий доторкається. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єднання штепсельного з'єднання.

Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то вимкнення електроустановки і тим самим звільнення від дії струму може викликати його падіння. В цьому разі необхідно здійснити заходи щодо попередження падіння потерпілого або забезпе­чити його безпеку.

Під час вимкнення електроустановки може одночасно погаснути електричне освітлення. В зв'язку з цим за відсут­ності денного освітлення необхідно потурбуватись про освіт­лення від іншого джерела (увімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі тощо) з урахуванням вибухонебезпечності і пожежонебезпеки приміщення, не затримуючи вимк­нення електроустановки і надання допомоги потерпілому.

Якщо вимкнути електроустановку досить швидко не мож­на, необхідно здійснити інші заходи звільнення потерпілого від дії струму.

У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен торкатися потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він повинен слідкувати й за тим, щоб не опинитися в контакті із струмовідною частиною або під напругою кроку.

Напруга до 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин в електроустановках до 1000 В слід ско­ристатися канатом, палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм.

Можна також відтягнути потерпілого за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальто, за комір, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів і оголених частин тіла потерпілого.

Відтягаючи потерпілого за ноги, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції своїх рук, тому що взуття і одяг може бути вологими і проводити електричний струм.

Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно доторкнутися оголеного тіла потерпілого, повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, натягнути на кисть руки рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану тканину (плащ) або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або будь-яку неструмопровідну підставку, згорток одягу тощо.

При відокремленні потерпілого від струмовідних частин рекомендується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або за спиною.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого, який судомно стискає в руці провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (під­сунути під нього суху дошку чи відтягнути ноги від землі мотузкою, або відтягнути за одяг), дотримуючись при цьому вказаних вище запобіжних заходів стосовно себе і потерпі­лого. Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструмен­том з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами тощо).

Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо. При цьому рекомен­дується по можливості стояти на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо. Можна скористатися і неізольованим інстру­ментом, обгорнувши його ручку сухою тканиною.

Напруга понад 1000 В. Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин, що знаходяться під напругою по­над 1000 В, треба надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розра­хованих на відповідну напругу.

При цьому слід пам'ятати про небезпеку напруги кроку, якщо провід лежить на землі. Після звільнення потерпілого від дії струму необхідно винести його з небезпечної зони з до­триманням відповідних заходів безпеки.

На лініях електропередачі, коли немає можливості швидко відключити їх від пунктів живлення, для звільнення потерпілого, який торкається проводів, треба виконати зами­кання проводів ПЛ накоротко, накинувши на них неізольований провід.

Провід має бути достатнього перерізу, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед тим, як накинути провід, один його кінець потрібно заземлити (приєднати до металевої опори, заземляючого спуску тощо).

Для зручності накидання на вільний кінець проводу ба­жано прикріпити вантаж. Накидати провід треба так, щоб він не торкнувся людей, в тому числі й того, хто надає до­помогу, і потерпілого. Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.

6.13. Що відноситься до первинних засобів пожежогасіння?

Згідно п.6.4.8. ППБУ до первинних засобів пожежогасіння відноситься вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, рубововняні тканини, повсті, пожежні відра, совкові лопати, пожежні інструменти (гаки, ломи, сокири тощо), а також установки пожежогасіння, пожежна сигналізація або внутрішні пожежні крани.

7.13.Які органи здійснюють контроль за своєчасністю та об’єктивністю розслідування нещасних випадків. Повноваження цих органів із зазначеного питання(п.37).

1. Контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють :

• органи державного управління,

• органи державного нагляду за охороною праці;

• виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

2. Повноваження - зазначені органи та особи мають право вимагати, у межах своєї компетенції, від роботодавця :

проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затверджених актів за формами Н-5, Н-1 (або НПВ),

визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта за формою Н-1, - якщо цими органами виявлено порушення вимог щодо Порядку розслідування нещасних випадків чи Інших нормативно-правових актів з охорони працію.

Билет№14

1.14.Крокова напруга, напруга дотику.

Напруга кроку - напруга між двома точками ланцюга струму, що знаходяться, на відстані кроку одна від одної, на яких одночасно стоїть людина. Напруга дотику – напруга між двома точками ланцюга струму, яких одночасно торкається людина.

(Гажаман В.І. „Електробезпека на виробництві”).

2.14. Визначення заземлюючого провідника. ПУЭ 1.7.16.

Заземлюючим провідником називається провідник, який з’єднує незаземлені частини електроустановки (частини, що підлягають заземленню) із заземлюючим пристроєм. ПУЭ 1.7.16.

3.14. В який термін проводиться чергова перевірка знань на групу допуску з електробезпеки (ПТЕЕС 5.2.17).

5.2.17. Періодичність навчання та періодичної перевірки знань з питань технології робіт, правил пожежної безпеки та охорони праці (далі - перевірка знань) з присвоєнням відповідної групи з електробезпеки проводиться в такі терміни:

- первинне навчання та перевірка знань усіх працівників до початку виконання роботи;

- для працівників, які безпосередньо організовують та проводять роботи з оперативного обслуговування діючих електроустановок чи виконують у них налагоджувальні, електромонтажні, ремонтні, профілактичні випробування або експлуатують електроустановки у вибухонебезпечних, пожежонебезпечних зонах - один раз на рік;

- для адміністративно-технічних працівників, які не належать до попередньої групи, а також для працівників з охорони праці, допущених до інспектування електроустановок, - один раз на три роки.

Перевірка знань з питань правил пожежної безпеки в працівників, які обслуговують електроустановки у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, здійснюється один раз на рік, в інших випадках - один раз на три роки.

Забороняється допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань технології робіт, правил пожежної безпеки, охорони праці, а також у разі закінчення терміну дії попередніх періодичних перевірок знань. Комісією з перевірок знань працівникові може бути присвоєна група з електробезпеки, яку він мав до перерви в роботі.

4.14. Який порядок встановлення заземлень(ПБЕЕС 4.5.)

Встановлювати заземлення на струмовідні частини необхідно безпосередньо після перевірки відсутності напруги.

4.5.2. Переносні заземлення спочатку треба приєднати до заземлювального пристрою, а потім, після перевірки відсутності напруги, встановити на струмовідні частини.Знімати переносне заземлення необхідно в зворотній послідовності: спочатку зняти його зі струмовідних частин, а потім від заземлювального пристрою.

4.5.3. Встановлення і зняття переносних заземлень слід виконувати в діелектричних рукавичках із застосуванням в електроустановках понад 1000 В ізолювальної штанги. Закріплювати затискачі переносних заземлень слід цією ж штангою або безпосередньо руками в діелектричних рукавичках. Забороняється користуватися для заземлення провідниками, не призначеними для цього, а також – приєднувати заземлення за допомогою скручування.

5.14.Послідовність надання першої допомоги. („Електробезпека на виробництві” Гажаман В.І).

а)усунути дію на організм ушкоджуючих факторів, що загрожують здоров′ю і життю потерпілого (визволити від дії електричного струму, загасити одяг, що горить, витягти з води тощо), оцінити стан потерпілого;

б) визначити характер і тяжкість травми потерпілого а також послідовність заходів щодо його врятування.

в) виконати необхідні заходи щодо врятування потерпілого (відновити прохідність дихальних шляхів, зробити щтучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, і мобілізувати місце перелому, накласти пов′язку тощо);

г) підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

д) викливати швидку медичну допомогу або лікаря чи здійснити заходи щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Врятування потерпілого від дії електричного струму в більшості випадків залежить від швидкості звільнення його від дії електричного струму, а також від швидкості і правильності надання йому допомоги. Зволікання в наданні допомоги може спричинити загибель потерпілого.

У разі ураження електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги потерпілому – вважаючи його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або недоцільність заходів для оживлення потерпілого і робити робити висновок про його смерть має право тільки лікар.

6.14.Перелік категорій працівників, які повинні проходити спеціальне навчання з пожежно-технічною мінімуму?

Згідно ст.5. Закону України „Про пожежну безпеку”; наказу МНС України від 29.09.03. № 368 „Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які, особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і типового положення про інструктажі, спеціальне навчання, та перевірку, знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України”, затвердженого в Мінюсті України 11.12.03 за № 1147/8468; наказу Украеротрансу від 22.06.04.№ 366 „Про затвердження Переліку

посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і плану інструктажів, спеціального навчання, та перевірки знань з питань пожежної безпеки в авіапідприємствах України”, а саме:

-керівники, заступники керівників, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки підвідомчих об'єктів;

- керівники, заступники керівників, фахівці структурних підрозділів, які виконують обов'язки; пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки підвідомчих об'єктів.

На підприємствах: керівники, заступники керівників, фахівці, інші посадові особи структурних підрозділів, які виконують обов'язки, пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки об'єктів;

- керівники, заступники керівників та фахівці науково-дослідних і конструкторських і технологічних відділів, робота яких пов'язана з проведенням експертизи проектноконструкторської документації, на яку поширюються вимоги документів з пожежної, безпеки, а також з розробками протипожежного забезпечення;

- керівники та заступники керівників, що орендують приміщення та офіси, торговельно-складські та виробничі площі;

- особи, які мають брати безпосередню участь у виробничому процесі в приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б і В, а також виконують роботи на устаткуванні, обладнанні, апаратах, де перебувають в обігу легкозаймисті та горючі рідини, горючі гази, речовини та матеріали, здатні вибухати або горіти в результаті взаємодії з водою, киснем, повітрям, та один з одним;

- електрогазозварювальники;.

- електрики, що працюють з електроустаткуванням у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах;

- працівники складського господарства та торговельних підприємств, де зберігаються пожежонебезпечні матеріали та речовини;

- інші категорії працівників, які визначаються керівниками підприємств, діяльність яких потребує більш глибоких знань з питань пожежної безпеки та навичок на випадок виникнення пожежі.

7.10.За яких умов визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров’я працівника.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків, визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.

Билет№15

1.15.Вимоги до електрозахисних засобів.

Засоби захисту повинні бути безпечними в експлуатації. Засоби захисту, експлуатовані в Україні повинні виготовлятися відповідно до кліматичних вимог, виконання У категорії і згідно ГОСТ 15150 ( -45 гр С+ 40 гр. С. вологість 80% при температурі 15 гр.С).

Ел. захисні засоби, що конструктивно мають рукоятку і ізольовану частину, повинні обмежуватися з боку кільцем або упором з електроізоляційного матеріалу. Зовнішній діаметр обмежувального кільця або упору для ел. установок більше 1000 В повинен перевищувати зовнішній діаметр рукоятки не менше ніж на 10 мм. Обмежувальне кільце відноситься до ізолюючої частини. Висота кільця або упору в ел. захисних засобах для ел. установок напругами до 1000В включно (окрім ізолюючого інструменту) повинна бути не менше 3 мм. Ізолюючі частини ел. захисних засобів (ЕЗЗ) повинні бути виготовлені з матеріалів, які мають стабільні діелектричні характеристики. Матеріали, що мають скловолокнисту або вологопоглинаючу структуру (паперово-бакелітові трубки і дерево) необхідно покривати вологостійким лаком і вони повинні мати поверхню без пошкоджень. Конструкція ЕЗЗ електроізоляційних трубок повинна виключати попадання всередину пилу, вологи або повинна передбачати, можливість очистити внутрішню поверхню. Розміри робочої частини штанг і покажчиків напруги не нормуються, але вони повинні бути такої конструкції, яка виключала б можливість міжфазного замикання.

(Правила експлуатації електрозахисних засобів ДНАОП 1.1.10-1.07-01).