1. Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості сфери матеріального виробництва (мікро- рівня) й формування первинних доходів суб'єктів розподілу.

Первинними доходами на цій стадії є у:

юридичних осіб – прибуток;

фізичних осіб - заробітна плата;

держави - прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Наприклад: На мікро- рівні, кошти, які надходять на рахунок підприємства за реалізовану продукцію підлягають розподілу. На етапі первинного розподілу відбувається відокремлення у складі виручки від реалізації продукції коштів для відшкодування матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці, прибутку, відрахувань на соціальне страхування тощо.

2. Перерозподіл полягає у створенні фондів фінансових ресурсів на трьох рівнях управління за рахунок податків і внесків фізичних і юридичних осіб:

на рівні держави (макро-) – бюджет і позабюджетні фонди;

на рівні регіонів (мезо- рівень) – місцеві бюджети та позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування;

на рівні підприємства (мікро- рівень) - децентралізовані фонди фінансових ресурсів (резервний фонд, поповнення статутного фонду, фонд матеріального заохочення, виплата дивідендів).

3. Вторинний розподіл – охоплює процеси, пов’язані з перерозподілом доходів через бюджетну систему між сферами матеріального і нематеріального виробництва, галузями, територіями, верствами населення.

Наприклад: виплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери, соціальні виплати громадянам, надання безкоштовних послуг (субсидій), виділення коштів з фондів цільового призначення. На цьому етапі утворюються як первинні доходи – заробітна плата, зайнятих у бюджетній сфері, які знову підлягають перерозподілу, так і вторинні у вигляді різних виплат і надання безоплатних послуг із позабюджетних фондів фізичним особам.

Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з наступним перерозподілом, інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров'я, культура, оборона, держуправління тощо).

Через кількісне вираження фінансових ресурсів, фінанси здатні вартісно відображати пропорції, що формуються в суспільстві, і контролювати їх.

Поряд з розподільною функцією фінанси виконують контрольну, сутність якої проявляється в контролі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами і каналами розподілу та їх цільовим використанням.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі.

Суб’єктами фінансового контролю є особливі органи і організації, що наділені відповідними повноваженнями законодавчих органів влади: виконавчі органі управління, податкові та кредитні установи, страхові організації, державні комітети, міністерства і відомства, фінансові служби підприємств, ревізійні комісії, аудиторські фірми.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Яка наводиться у фінансових показниках і відображається у фінансовій, бухгалтерській, статистичній та іншій звітності.

Одне із найважливіших завдань фінансового контролю є перевірка чіткого дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств та організацій із розрахунків та платежів.

Висновок: Історично і теоретично сформувалися такі специфічні ознаки фінансів:

1. Виникнення фінансів пов'язано з посиленням ролі держави, розширенням її функцій та необхідністю у фінансових ресурсах - обов’язкова наявність держави як органа управління.

2. Фінансові відносини завжди мають грошову форму вираження (гроші та їх рух служать обов’язковою умовою виникнення та існування фінансів).

3. Фінанси є розподільчою категорію - завдяки фінансам відбувається перерозподіл доходів і надходжень через систему бюджетних і позабюджетних фондів, витрат підприємств і організацій.

4. Фінанси це ресурсоутворююча категорія – фінансові відносини завжди пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів.

Якщо грошовими відносинами двох чи більше суб’єктів властиві ці ознака, то це фінанси. Будь-які інші відносини до категорії фінансових не відносяться.