Макроекономічні індекси цін.

1. Індекс Ласпейреса – показує зміни середнього рівня цін споживчого кошика, який фіксується відповідно до кошика базисного року:

;

де і –ціни і-го блага в базисному та поточному року ;

– обсяги і-го блага в базисному році.

2. Індекс Парте – враховує зміни структури виробництва, і склад споживчого кошика фіксується на рівні поточного періоду6

;

де – і-го блага в поточному році.

3. Індекс Фішера – усуває недоліки індексів Ласпейреса та Пааше, тобто залежить значення показників від складу споживчого кошика, і розраховується наступним чином:

;

Індекси цін можуть бути розраховані у відсотках, у цьому випадку відносне значення індексу помножують на 100% . Значення цінного індексу менше за одиницю (100%) свідчить про зменшення рівня цін, і напроти, якщо ціновий індекс більше за одиницю (100%), то рівень цін в економіці збільшився.

Динаміка номінального та реального ввп

Роки	Номінальний ВВП (ГО)	Темп росту номінального ВВП (%)	Індекс цін (%)	Реальний ВВП (ГО)	Темп росту реального ВВП ( %)
1998	1000	100%	50%	2000	100%
2000	5000	500%	100%	5000	250%
2003	10 000	1000%	125%	8000	400%

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, виражений у цінах, існуючих на момент його одержання.

Реальній ВВП – це обсяг виробництва товарів та послуг, скорегований з урахуванням інфляції чи дефляції.

;

де Y_r – реальний ВВП,

Y_n – номінальний ВВП,

I_p – індекс цін (у відсотках).

Якщо величина цінового індексу менше за одиницю (100%), то відбувається коригування номінальних показників у бік збільшення – інфлювання, а індекс цін виступає інфлятором. Якщо величина індексу цін більше за одиницю (100%), то відбувається дефілювання, а індекс цін стає дефлятором.

Тема 8. Зайнятість, безробіття і соціальний захист населення.

1. Зайнятість: сутність, форми, ефективність. Чинники і показники відтворення робочої сили.

2. Безробіття : причини, форми, соціально – економічні наслідки.

3. Соціальний захист населення..

Питання 1. 1.Зайнятість – це сукупність економічних, правових, соціальних, та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення роб. місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу.

Два типи зайнятості:

1) ефективна зайнятість – це розподіл трудових ресурсів, який задовольняє суспільне виробництво за кількістю і якістю робочої сили і забезпечує найбільший його обсяг;

2) фактична зайнятість – фіксує результати розподілу ресурсів. В умовах ринку фактична зайнятість характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу ресурсів.

Повна зайнятість – забезпечення всіх хто бажає і здатен працювати робочими місцями. Повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття не перевищує її природного рівня. На даний час прийнято вважати, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6% економічно активного населення.

До природного рівня безробіття відноситься : фрикційне, структурне, добровільне – виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм з/плату, але стали б до роботи , якби вона була вищою. Існування добровільного безробіття вказує на важливість розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати , і навіть тоді вона породжує безробіття.

Неповна зайнятість – недостатність робочих місць для бажаючих працювати.

Форми реалізації зайнятості населення:

- наймана праця за трудовою угодою в держ. секторі, на об'єктах колективної або приватної власності.

- особиста праця на об'єктах, де робітник є співвласником,(акція, пай)

- особиста праця власника з. в ., де він є власником і трудівником.

- робота на спільному підприємстві.

Форми зайнятості:

1) стандартна повна зайнятість:

- робота лише в одного підприємця.

- робота у виробничому приміщенні роботодавця.

- стандартне навантаження протягом дня, тижня, року.

2) нетипові форми зайнятості:

- тимчасова

- часткова (неповні робочі дні)

- випадкова

3) самозайнятість:

- трудящі , що працюють не за наймом

- підприємці

- члени виробничих кооперативів

- сімейні підприємства.

Відтворення роб. сили не збігається з відтворенням людського ресурсу. Це однопорядкові, але не тотожні процеси. Процес відтворення роб. сили є більш специфічним. До нього належить не тільки відтворення самого носія роб. сили, а й тих відносин , які виникають у процесі відтворення роб. сили (відносини наймання, ринку праці,зайнятості). Процес відтворення робочої сили – це , по-перше, виробництво роб. сили, тобто підтримання і відновлення фізичних і розумових здібностей людей праці, у тому числі заміна працівників, які вибувають з процесу виробництва; по-друге, розподіл роб. сили в галузях, підрозділах і сферах народного господарства; по-третє, споживання роб. сили, тобто її використання в процесі виробництва.

Грунтуючись на досягнутому рівні розв'язання даної проблеми, можна весь процес відтворення робочої сили поділити на такі чотири фази:

1) формування роб. сили;

2) розподіл і перерозподіл роб. сили за сферами зайнятості, галузями народного господарства, економічними регіонами;

3) обмін, який служить поєднанню роб. сили і засобів виробництва. При цьому учасниками обміну , з одного боку, є роботодавець, з другого – власник роб. сили;

4) споживання роб сили, яке отримує матеріальне втілення в кінцевому продукті праці.

Продовжуючи вивчення теми, слід звернути увагу на значущість ринку праці у відтворенні роб. сили.

На ринку праці відбувається досить жорсткий відбір найбільш здібних ,підприємливих. Слабких і нездібних ринок праці не приймає. Разом з тим він стимулює висококваліфіковану працю,високу дисципліну, сприяє створенню жорсткого взаємозв язку між внеском кожного і оплатою праці.

Національний ринок праці охоплює все суспільне відтворення – через нього кожна галузь і кожне підприємство одержують необхідну їм кількість кадрів не тільки заданого професійно – кваліфікаційного складу,а й певних культурних і, етичних властивостей адекватних вимогам демократичної і цивілізованої економіки.

Звертаємо увагу на те, що принциповою особливістю відтворення і розвитку людського ресурсу в розвинутих країнах є значне поширення підприємницької діяльності. Так , приблизно кожен десятий із працюючих у США, Франції, Великобританії, кожен сьомий в Японії, кожен п'ятий в Італії є підприємцем. Розширюються масштаби особистого володіння. Наприклад, близько 80% зайнятих у західних країнах у тій чи іншій формі є власниками сімейної справи , дрібних, малих , середніх і великих підприємств, власниками акцій корпорацій.

Новим аспектом відтворення роб. сили є й те, що воно спирається на потужну інфраструктуру, а також на гігантські організаційні структури, які охоплюють не тільки економіку, а й численні державні , громадські й приватні інститути, включаючи національну систему освіти, установи культури, охорони здоров'я, некомерційні соціальні організації, інститут сім'ї.

Важливо й те, що видатки на розвиток трудових ресурсів , які здійснюються за рахунок державного бюджету, підприємств, окремих підприємців, не оподатковуються і не ставлять трудящого у зв'язку з цим в юридичну чи фактичну залежність від підприємств, держави, суспільства в цілому. Здійснюється ,таким чином, свого роду безоплатне фінансування розвитку робочої сили до використання її як елемента продуктивних сил.

Питання 2. Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Основними параметрами, які характеризують стан ринку робочої сили є економічно активне населення, економічно не активне населення, зайняті , безробітні, рівень безробіття.

Зайняті – це люди, що мають роботу, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Безробітні – це люди, що не мають роботи, але здатні працювати, готові працювати і шукають роботу.

Економічно не активне населення :

– люди віком до 16 років, а також ті, які перебувають у спеціалізованих установках (психіатричних установках, виправних закладах) ;

– особи, які вибули зі складу робочої сили, – дорослі, які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу ; особи, які навчаються з відривом від виробництва ; військові строкової служби ; жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною ; пенсіонери ; іноземні громадяни.

Основним показником використання трудових ресурсів є рівень безробіття.

Рівень безробіття – це відношення кількості безробітних до економічно активного населення, виражене у відсотках.

· 100%

Форми безробіття :

1) фрикційне – це безробіття пов'язане з добровільною зміною працівником

місця роботи і періодами тимчасового звільнення. Існування цього типу безробіття є природним явищем , це сама легка форма безробіття , оскільки не потребує перенавчання , затрат на нього грошей і часу.

2) структурне - пов'язане із зміною попиту на товари і в технології.(Наприклад:попит на якийсь товар знижується, то падає попит на робочу силу, що його виготовляє ) Це більш складна і довготермінова форма , тут необхідна серйозна допомога зі сторони держави ( перенавчання, проведення заходів в рамках структурної політики держави: регіональне розміщення нових виробництв.)

3) циклічне – це безробіття породжене загальним економічним станом. Циклічне безробіття – це один із наслідків скорочення ВНП. «Лікування» тільки шляхом оздоровлення ситуації в цілому.

Повна зайнятість – це відсутність циклічного безробіття.

Природний рівень безробіття – рівень безробіття за умови повної зайнятості (5,5 – 6,5%).

U^*=U_фр. + U_ст.

де U^* – природне безробіття ;

U_фр.– фрикційне безробіття ;

U_ст – структурне безробіття.

U_ц = U + U^*

де U_ц – циклічне безробіття ;

U – фактичне безробіття .

Причини безробіття.

1 Причини безробіття

Три основні концепції , що пояснюють безробіття:

1) Класична теорія зайнятості( Д.Рікардо, Дж.Мілль, А.Маршалл). Причина в дуже високій заробітній платі , що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників.

Вирішення проблем безробіття: вільна гра ринкових сил – попиту, пропозиції і заробітної плати – забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості (якщо надлишок пропозиції, то зменшиться заробітна плата і підвищує попит на робочу силу.)

2) Кейнсіанська теорія. На відміну від класиків , які не вбачали в безробітті серйозної проблеми , Кейнс вважав це лихом. Масовий вибух безробіття в період « Великої депресії» в США ( майже 25% ). Одними класичними методами не справитись . Кейнс погоджувався , що зниження з/п може привести до підвищення зайнятості. Але одночасно він вказував , що 1) на практиці важко знизити заробітну плату ; 2) а якщо і удасться , то знизиться попит на споживчі товари, що негативно впливає на виробництво і зайнятість. Кейнс вважав, що в цих умовах не відбудеться і підвищення попиту на інвестиційні товари, оскільки інвестиційні рішення в багатьох випадках базуються на майбутніх очікуваннях, а вони в даних умовах за думкою багатьох господарських суб'єктів несприятливі.

Причина безробіття – низький попит. Ліки від безробіття – експансіоністська політика держави, з використанням фіскальних інструментів.

3) Монетаристська. Співзвучна з ідеями класичної школи. Монетаризм – це направлення в екон. науці, яке кинуло визов в 60-70-х роках кейнсіанцям. Монетаристи намагаються відродити віру в сильний регулюючий механізм ринку, в його можливості забезпечити макроекономічну стабільність. На погляд монетаризму держава обмежила конструктивну здатність ринку. Ринок праці втратив свою гнучкість із-за втручання держави і профспілок.

Дуже висока з/п створює великі проблеми в області зайнятості. Ліки від безробіття – вивільнення ринку від втручання держави (в області з/п) і проведення тонкої державної політики по підвищенню його гнучкості(створення системи освіти, стимулювання міжрегіонального переливу робочої сили).

Наслідки безробіття (економічні, соціальні, психологічні):