- •6.1. Основні властивості задач динамічного програмування та недоліки методу
- •6.2. Загальна математична модель
- •6.3. Розв’язування дискретних задач
- •Рекурентне співвідношення
- •6.3.2. Таблиця оптимальних розв’язків
- •6.3.3. Приклад
- •6.4. Випадок двосторонніх обмежень на змінні
- •6.5. Задачі з багатьма видами ресурсів
- •6.6. Неперервні моделі
- •6.7. Задача управління запасами
- •Висновки
- •Контрольні запитання
- •7.1. Класифікація задач дискретного програмування
- •7.2. Лінійні цілочислові задачі
- •7.2.1. Метод відтинання. Додаткове обмеження
- •7.2.2. Перший алгоритм Гоморі
- •Приклад
- •7.3. Задачі з бульовими змінними
- •7.3.1. Задача про призначення
- •7.3.2. Угорський метод
- •7.3.3. Приклад
- •7.3.4. Задача про кільцевий маршрут
- •Метод розгалужень і меж
- •Початкова матриця
- •7.3.6. Приклад
- •Висновки
- •Контрольні запитання
7.3.3. Приклад
Згідно із замовленням треба обробити чотири деталі на чотирьох верстатах. Тривалість обробки (у хвилинах) кожної деталі на кожному верстаті наведено у матриці:
Деталі |
Верстати |
|||
1-й |
2-й |
3-й |
4-й |
|
1 |
10 |
65 |
40 |
5 |
2 |
20 |
35 |
15 |
5 |
3 |
10 |
45 |
60 |
45 |
4 |
30 |
15 |
10 |
30 |
Математична
модель
Вибір
Розрахунок
Складання
покриття з
Оптимальний
розв’язок
=
Фіксація
без
базисних нулів
-
рядків
Фіксація
р
– колонок з
вільними
нулями в
-
рядках
Фіксація
-
рядків з базисними нулями в р
– колонках
Побудова
покриття з
та
Вибір
поза
покриття
з елементів
Розрахунок
елементів
поза
перетин
Рис.7.4
Треба розподілити деталі між верстатами так, щоб тривалість обробки була мінімальною.
Виконаємо попереднє перетворення матриці: знайдемо по кожній колонці мінімальні елементи 10, 15,10, 5 та побудуємо наступну матрицю:
Деталі |
Верстати |
||||
1-й |
2-й |
3-й |
4-й |
|
|
1 |
0 |
50 |
30 |
0 |
1 |
2 |
10 |
20 |
5 |
0 |
5 |
3 |
0 |
30 |
50 |
40 |
4 |
4 |
2 0 |
0 |
0 |
25 |
|
2
3
У
цій матриці
,
тобто матриця відображує неоптимальний
варіант розв’язку.
Знаходимо мінімальне покриття:
позначаються рядки, які не мають базисних нулів (1-й рядок);
позначаються колонки, які мають вільні нулі у позначених рядках (1-ша та 4-та);
позначаються рядки з базисними нулями у позначених колонках (2-й та 3-й).
На цьому позначення закінчується, оскільки в останніх позначених рядках немає вільних нулів. Послідовність позначення таблиці вказана стрілками. У таблиці означене покриття обведене жирною лінією.
Мінімальний
елемент поза покриття
.
Після перетворення елементів складається
нова таблиця:
Деталі |
Верстати |
|||
1-й |
2-й |
3-й |
4-й |
|
1 |
0 |
45 |
25 |
|
2 |
10 |
15 |
|
0 |
3 |
|
25 |
45 |
40 |
4 |
25 |
|
0 |
30 |
Після
знаходження нової сукупності базисних
нулів маємо
,
тобто матриця відображує оптимальний
варіант.
Оптимальна
прив’язка пар: (1,4), (2,3), (3,1), (4,2), цільова
функція
.
