1. Система фізичного виховання молодших учнів в сучасній початковій школі.

Систему форм фізичного виховання становлять: а) уроки фізичної культури; б) фізкультурні хвилинки під час уроків; в) ігри та вправи на перервах і в режимі продовженого дня; г) заняття в гуртках фізичної культури, спортивних секціях; ґ) спортивні змагання; д) заняття спортом за місцем проживання, в дитячо-юнацьких спортивних школах, палацах школярів, дитячих туристських станціях, спортивних товариствах; е) самостійні заняття школярів фізичними вправами в сім'ї, на пришкільних та дворових майданчиках, стадіонах, парках та ін.

Урок фізичної культури складається з трьох структурних елементів: підготовча частина (8—12 хв), основна частина (25-30 хв), заключна частина (3-5 хв).

Використовуються такі способи організації діяльності учнів на уроках фізкультури: фронтальний, потоковий, змінний, груповий, індивідуальний, колове тренування.

2. Особливості фізичного виховання дітей у сім’ї.

Велике виховне значення має опанування сучасною молоддю мистецтвом єдиноборств, яких було кілька систем. Найвідоміша лягла в основу козацького танцю — гопака (першооснова — віра у власні сили, порив до життя, насту­пальність і оборонний характер дій та торжество перемоги). Цілі покоління нашого народу оволоділи й іншою системою козацької боротьби — гойдок. Вона призначена в основному для розвідників — пластунів (борець "при­клеюється" до "суперника", повторює всі його рухи, а в разі помилки нападає на нього). Система "спас" — скрупульозне відпрацювання блокування дій противника. Козацьке характерництво ("господар ночі") —уміння залякати ворога, навіяти йому інформацію про свою силу і непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Козаки спеціальними вправами досягали неймовірного стану, коли "тіло грає". У такому разі больові удари супротивника не відчувалися.

Національна доктрина розвитку освіти передбачає, що фізичне виховання як невід'ємна складова освіти, має забезпечити можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності.

Розв'язання завдань фізичного виховання — проблема бага-тоаспектна і вимагає комплексного підходу. По суті, з моменту зародження дитини і впродовж всього життя людини необхід­ний комплекс цілеспрямованих дій, що сприяють зміцненню й збереженню здоров'я.

Варто виділити такі традиційні напрямки (шляхи) фізично­го виховання.

1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені гене­тичні основи формування фізичного здоров'я дитини, забезпе­чені умови для її фізичного розвитку, озброєння першими са-пітарио-гігієнічними вміннями і навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом та ін.).

2. Перебування у дитячому садку. Педагоги-вихователі до­помагають батькам у забезпеченні системи фізичного вихован­ня дітей з урахуванням їх віку і статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховпих закла­дах. Впродовж 10 —1.1 років школярі охоплені системою за­нять, інших заходів, які впливають на зміцнення здоров'я дітей, набувають поглиблених знань у галузі фізичної культури за допомогою системи навчальних дисциплін (анатомія і фізіоло­гія людини, валеологія та ін.).

4. Заняття, в позашкільних виховних закладах (дитячих еігортивно-оздоровчих секціях, клубах та ін.). Ці заклади по­кликані задовольняти спортивні інтереси школярів і проводи­ти цілеспрямовану роботу зі зміцнення їх здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.

5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця є переважаючим видом діяльності учнів, сту­дентів, то для підтримання певної гармонії у розвитку особи­стості потрібні певні навантаження на фізичну сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь в роботі спортивних секцій.

6. Участь у продуктивній виробничій діяльності, фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою діяльністю і передусім з фізичною працею. Помірковані і дозовані навантаження у фізичній сфері сприяють розвитку м'язових систем, позитивно впливають на підтримання здорового ритму в організмі.

Основними засобами фізичного виховання є:

1. Натуральні сили природи: сонце, повітря, вода.

2. Організація правильного режиму харчування, праці і відпо- чинку.

3. Гігієнічна гімнастика.

4. Гігієна догляду за тілом.

5. Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання люди­ни, мають використовуватися комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців, матеріальних умов.