Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка Київ: «Медицина», 2008. – 275-279, 284-286, 293с.

п. Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства: ВСВ “Медицина”, 2010. —350-361с.

Методичні рекомендації

Спостереження — пасивний метод  дослідження.При спостереженнях спостерігач може отримувати дані або безпосередньо, за допомогою свої органів чуття, або ж за допомогою наукових інструментів. Спостереження відіграє надзвичайно важливу роль і є дуже поширеним як у педагогіці, так і у психології. Спостереження є однією з форм активного чуттєвого пізнання; воно є галуззю і водночас процесом одержання життєвого досвіду.Власне спостереження — це найбезпосередніший спосіб одержання дослідних даних, завдяки чому цей метод став першою і вихідною формою пізнання.Спостереження в догляді за хворим відіграє значну роль, так як деколи від цього залежить життя хворого.Загальне спостереження: стан свідомості, положення пацієнта в ліжку, вираз обличчя, колір і вологість шкіри, наявність набряків, частота дихання, пульс і його характеристика, визначити температуру тіла.

Задишка інспіраторна, експіраторна, змішана. Розлад часто­ти, глибини та ритму дихання спостерігається при задишці, яка су­проводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненням дихання.

За своїм характером задишка поділяється на інспіраторну, змі­шану та експіраторну.

При інспіраторній (на вдиху) задишці утруднений вдих унаслідок наявності перешкоди для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, пухлина, стороннє тіло, запальні процеси в горлі, трахеї). Дихання при та­кій задишці глибоке та сповільнене, супроводжується шумом, свистом та хрипінням.

При експіраторній (на видиху) задишці вдих корот­кий, а видих утруднений і тривалий; хворий на встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма зади­шки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання в цьому ви­падку може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішана задишка. Вона вини­кає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмо­нії, туберкульозі легень.

Патологічні типи ядухи. Різко виражена задишка називаєть­ся ядухою. Якщо ядуха має характер нападу, вона називається астмою.

Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній праці, нервовому збу­дженні, високій температурі повітря.

Кашель – це «сторожовий пес», що сприяє очищенню бронхів. Це реакція на скупчення в трахеї, гортані і бронхах слизу, або при попаданні в них стороннього тіла, яка полягає у форсованому видиху, що здійснюється спочатку при закритій голосовій щелині.

Кровохаркання – поява крові в мокротинні у вигляді прожилок або рівномірних домішок.

Біль у грудній клітці при захворюванні оганів дихання виникає внаслідок подразнення плевральних листків.

Основними ознаками захворювання серцево-судинної системи є: біль у ділянці серці, задишка, яка посилюєть в положенні хворого лежачи і зменшується у положенні сидячи чи стоячи. Пояснюється це тим, що в горизонтальному положенні приплив венозної крові до серця та судин легень полегшується, а відтік її від лівого шлуночка у труднюється внаслідок його ослаблення, тому підвищується тиск у капілярах легенів.

Серцебиття хворі відчувають у вигляді посилених і частих скорочень серця, сильних поштовхів, завмирання . зупинки серця.

Набряки – це затримка рідини в органгізмі. На початкових стадіях серцевої недостатності розвиток набряків відбувається приховано. Найчастіше набряки з’являються на гомілках, стегнах, сідноцях, животі та грудях.

Основними ознаками захворювання травлення є:біль в животі, гикавка, відрижка печія, блювання, кровотечі, пронос.

Відрижка – раптовий вихід повітря або шлунково вмісту зі стравоходу або шлунку у ротову порожнину. Вона може бути внаслідок аерофагії – ковтання надлишку повітря при швидкій їді. Неврозах.

Печія(згага) – може відчуватися в ділянці стравоходу або надчеревній ділянці. Яка виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунку в стравохід.

Гикавка – це судомне скорочення діафрагми. Яке супроводжуєтся раптовим сильним вдихом і характерним звуком.

Пронос (діарея) – це часте випорожнення кишок, при якому кал має рідку консистенцію.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Догляд за хворими із захворюваннями органів дихання.

2. Догляд за хворими із захворюваннями органів кровообігу.

3. Догляд за хворими із захворюваннями органів травлення.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 8: Скласти рекомендації родичам пацієнта з метеоризмом.

План

1. Визначення поняття метеоризм.

2. Причини виникнення метеоризму.

3. Допомога хворим при метеоризмі.

Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. «Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка»

Київ «Медицина»22008 ст. 295-296

п.Смирнов З.М. «основи сестринської справи» Київ «Здоров’я» 2002 р. ст. 168

Методичні рекомендації

Медична сестра здійснюючи спостереження і догляд за пацієнтами повинна вміти правильно оцінити деякі найважливіші симптоми і надати необхідну невідкладну допомогу. Догляд за пацієнтами є основою лікування і тому набуває особливо важливого значення.

Метеоризм – це здуття живота, пов’язане з підвищеним газоутворенням у кишках або погани виведенням газів.

Хворі при метеоризмі відчувають здуття, розпирання живота, яке обумовлення споживанням з їжею рослинної клітковини (горох, квасоля, капуста тощо.) яка при її переварюванні дає велику кількість газів, виражене порушення складу кишкової мікрофлори, кишкову непрохідність, перші дні після операцій на органах травного тракту, малого таза. Хворим з метеоризмом призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кислих напоїв. Забороняють вживати свіжий хліб, свіжі борошняні вироби, солодощі, пиво, обмежують бобові, капусту, картоплю, з лікувальних засобів призначають активоване вугілля (по 0,5 – 1 гр. 3-4 рази в день), вітрогінні (ромашку, кріп). Якщо ці засоби не допомогли або їх призначення протипоказано (в перші дні після операцій на органах травного тракту або органів малого тазу) застосовують газовідвідну трубку .

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Сестринські втручання в зв’язку з виникненням метеоризму.

2. Дезинфекція оснащення після його використання.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 9: Клінічні симптоми захворювань органів сечовидільної системи.

План:

1. Клінічні ознаки захворювань нирок .

2. Клінічні ознаки захворювань сечовидільних шляхів.

3. Догляд за пацієнтами з захворюваннями нирок та сечовидільних шляхів.

Рекомендована література:

Касевич Н.М. «Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка». – Київ, 2008р., ст.. 222-223, 236-238, 300-303.

Стасишин О.С., Іванів Н.Я., М Ткачук Г.П. та ін. «Медсестринство у внутрішній медицині». – Київ, 2010р., ст.. 374-376.

myrefs.org.ua

Методичні рекомендації.

Із місцевих суб'єктивних симптомів найбільше значення мають біль, порушення сечовиділення, із загальних – явища уремічної інтоксикації, гіпертензії, ниркової недостатності.

Ниркові кольки – тупий або гострий біль у ділянці нирок внаслідок розтягнення капсули при гострому запальному процесі у нирках, мисках або принирковій клітковині.

Дизурія – болісне або утруднене сечовипускання, яке спостерігається при захворюванні сечового міхура, уретри, мисок і сечоводів.

Полакіурія – часті позиви до сечовипускання з виділенням щоразу незначної кількості сечі.

Поліурія – виділення великої кількості сечі.

Ніктурія – виділення надмірної кількості сечі за нічні години при звичайному прийманні рідини, що переважає виділення сечі за день.

Олігурія – зменшення утворення кількості сечі внаслідок ураження клубочково-канальцевого апарату, яке може перейти в анурію.

Анурія – стан, при якому нирка не виробляє сечі або коли сеча не потрапляє до сечового міхура.

Затримка сечі – неможливість самостійного виділення сечі зі сечового міхура внаслідок змін нервово-м'язового апарату або механічного закупорення виходу з міхура і сечовипускного каналу.

Симптом Пастернацького – відчуття різкого болю при постукуванні по спині в ділянці нирок.

Циліндрурія – наявність у сечі циліндрів, які утворюються в дистальних канальцях нирок і є зліпками білка. Зернисті циліндри складаються із детриту злущеного епітелію канальців; воскоподібні циліндри товстіші, мають гомогенну структуру і чіткі контури. Гіалінові циліндри – утворення з глікопротеїну, який секретується канальцями.

Гематурія – виділення зі сечею еритроцитів.

Гемоглобінурія – виділення ниркою гемоглобіну без наявності в сечі формених елементів.

Набряк - це патологічний стан накопичення надлишку рідини в тканинах і міжтканинних просторах, яке відбувається через порушення обміну води між кров'ю і тканинами.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Охарактеризуйте набряки, що супроводжують захворювання нирок.

2. Назвіть основні елементи догляду за пацієнтом з нетриманням сечі.

3. Назвіть види розладу сечовипускання.

4. Які симптоми характеризують ниркову кольку?

5. Що таке уремія?

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 10: Рекомендації родичам пацієнта з нетриманням сечі.

План

1. Проблеми, пов’язані з нетриманням сечі у хворих.

2. Допомога хворим при нетримання сечі.

Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. «Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка»

Київ «Медицина» 2008 ст. 236-238

п. Смирнов З.М. «Основи сестринської справи» Київ «Здоров’я» 2002 р. ст. 176

Методичні рекомендації.

Захворювання нирок і сечових шляхів часто супроводжуються порушенням функції сечовиділення. У наслідок розладів виникають зміни загального стану хворих, що вимагають гігієнічного догляджу, спеціального режиму.

Медична сестра здійснюючи спостереження і догляд за пацієнтами повинна вміти правильно оцінити деякі найважливіші симптоми і надати необхідну невідкладну допомогу. Догляд за пацієнтами є основою лікування і тому набуває особливо важливого значення.

Нетримання сечі може виникнути при пошкодженні або порушенні тонусу сфінктера сечового міхура, вадах розвитку сечового міхура та сечівника, при захворюваннях центральної нервової системи а також у виснажених хворих. Сеча, яка накопичується у сечовому міхурі, час від часу витікає мимовільно, іноді у вигляді крапель, а іноді у значній кількості, при цьому хворі не в змозі регулювати акт сечовипускання.

До хворих з нетриманням сечі треба ставитись особливо уважно, оскільки в них дуже швидко можуть виникнути пролежні. Чоловікові при нетримання сечі можна зафіксувати навколо головки статевого члена гумову рукавичку, відрізати кінці на пальників і опустити їх в сечоприймач, який ставлять між ногами. В останні роки випускають для чоловіків сечоприймачі, які являють собою пристосування у вигляді презерватива, до якого з однієї сторони зафіксована трубка. Такий сечоприймач надягають на статевий член, до трубки прикріплюють подовжену еластичну трубку, її край опускають у градуйований флакон, який розміщують збоку ліжка нижче рівня пацієнта.

При нетриманні сечі у тяжкохворих жінок доцільніше використати полотняне коло, наповнене просом. Його підкладають під сідниці. Воно повинно розв’язуватись спереду для того, щоб без утруднення можна було підставити плоску посудину під сідниці, в які буде стікати сеча. При заповненні екскрементами посудину видаляють, жінці здійснюють туалет зовнішніх статевих органів, у разі потреби – промежини і відхідника. Для таких хворих потрібен запас чистої білизни, серветок. Останнім часом застосовують памперси, але при їх тривалому застосуванні виникає подразнення шкіри.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Сестринські втручання у зв’язку з нетриманням сечі.

2. Способи заміни постільної та натільної білизни тяжкохворим.

3. Дезинфекція оснащення після його використання.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 11 : Правила поводження з трупом

План:

1. Ознаки клінічної смерті.

2. Ознаки біологічної смерті;

3. Підготовка тіла до переведення в патологоанатомічне відділення;

4. Оформлення необхідної медичної документації.

Рекомендована література:

п.Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: Київ: «Медицина», 2008. – 332-333 с.

п. Касевич Н.М. «Основи медсестринства в модулях» : Київ: «Медицина»,ст.156-166. п.Пасечко Н.В. «Основи сестринської справи»: Тернопіль «Укрмедкнига» ст 319-340

Методичні рекомендації

Клінічна смерть — це стан, в якому перебуває організм протягом декількох хвилин після припинення кро­вообігу та дихання, коли повністю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності, але в тканинах ще не настали незворотні зміни.

Біологічна смерть — це незворотне припинена життєді­яльності організму, яке настає після клінічної смерті.

Правила поводження з трупом. Лікар констатує смерть хворого. Підв'язують нижню щелепу померло­го, опускають повіки, закривають тіло простирадлом і за­лишають у такому положенні протягом 2 год. Після утво­рення трупних плям на стегні померлого записують чорни­лом його прізвище, ім'я, по батькові і номер історії хвороби.

Оформляють супровідну записку, де вказують паспорт­ні дані, номер історії хвороби, діагноз і дату смерті. Помер­лого в супроводі медичної сестри доставляють у патологоанатомічне відділення.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1.Біологічна смерть

2. Вірогідні ознаки біологічної смерті.

3. Вірогідні ознаки клінічної смерті.

4. Скласти порівняльну характеристику між ознаками клінічної смерті та біологічної.

5. Правила поводження з покійником;

6. Хто проводить підготовку тіла і оформлення необхідної медичної документації до переведення в патологоанатомічне відділення;

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 12 : Проведення реанімаційних заходів.

План

1. Стадії термінального стану;

2. Клінічні ознаки клінічної смерті;

3. Клінічні ознаки біологічної смерті;

4. Правила проведення непрямого масажу серця та штучної вентиляції легень.

Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: Київ: «Медицина», ст.2008. – 332-333

п. Касевич Н.М. «Основи медсестринства в модулях» : Київ: «Медицина»,ст.156-166. п.Пасечко Н.В. «Основи сестринської справи»: Тернопіль «Укрмедкнига» ст 319-340

Методичні рекомендації

Стан, що межує між життям і смертю, називається тер­мінальним.

Клінічна динаміка вмирання включає цілу низку пато­логічних процесів: припинення діяльності серця, зупинка кровообігу, порушення функції мозку, непритомність (про­тягом 1—2 с), розширення зіниць (20—30 с), зупинка ди­хання, передагональний стан, термінальна пауза, агонія, клінічна смерть.

У передагональному стані свідомість сплута­на, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс визначається тільки на сонних, стегнових артеріях; відмічається тахікардія. Систолічний тиск менше 9,3 кПа (70 мм рт. ст.). Дихання часте, неглибоке.

Термінальна пауза характеризується тимчасо­вим згасанням функції кори мозку, дихального центру, сер­ця; артеріальний тиск падає до нуля, дихання припиняється. Триває цей період від 10 с до 4 хв.

Агонія характеризується глибокими і рідкими дихаль­ними рухами. Хворий неначе намагається захопити повітря відкритим ротом, але дихання неефективне, бо м'язи вдиху та видиху скорочуються одночасно. Серце на деякий час посилює роботу, систолічний тиск може збільшитися до 13,3 кПа (100 мм рт. ст.). Нерідко у хворих прояснюється свідомість. Після цього стан хворого погіршується і настає клінічна смерть.

Клінічна смерть — це стан, в якому перебуває організм протягом декількох хвилин після припинення кро­вообігу та дихання, коли повністю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності, але в тканинах ще не настали незворотні зміни.

Біологічна смерть — це незворотне припинена життєді­яльності організму, яке настає після клінічної смерті.

Суть штучної вентиляції легенів (штучного дихання) полягає у примусовому введенні повітря в легені. Вона застосовується у випадках зупинки дихання, а також за наявності неправильного чи майже непомітного дихання. Найефективніше цей прийом проводити за допомогою спеціальних апаратів для штучного дихання (типу РПА-1) чи S-подібної трубки для введення у гортань. У разі відсутності таких пристроїв штучну вентиляцію легенів проводять різними способами. Найкращим з них є спосіб «з рота в рот», Щоразу необхідно вдувати таку порцію повітря, яка викликала б максимально повне розширення легенів, що можна спостерігати за рухом грудної клітки. Невеликі порції повітря не дають ефекту. Повітря вдувають ритмічно 16—18 раз на хвилину до появи у потерпілого власного дихання.

Непрямий масаж серця краще проводити одночасно зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому повинні подавати дві, а краще — три людини. Одна робить штучну вентиляцію методом «з рота в рот», друга — непрямий масаж серця, а третя, перебуваючи праворуч, підтримує голову потерпілого і повинна бути готовою змінити когось з перших двох, щоб процес реанімації не припинявся і тривав необхідний проміжок часу. Під час вдування повітря натискувати на грудну клітку не можна. Ці засоби застосовують поперемінно. Після кожного вдування повинно бути 4—5 поштовхів.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Процес умирання і його періоди.

2. Основні ознаки передагонального стану.

3. Основні ознаки термінальної паузи.

4. Основні ознаки агонії.

5. Клінічна смерть і її основні ознаки.

6. Біологічна смерть і її основні ознаки.

7. Основні етапи реанімації: забезпечення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляція легень, закритий масаж серця.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка»

Для студентів ІІ курсу відділення «Лікувальна справа»

Тема № 13 : Водолікування. Види. Застосування різних фізичних і хімічних факторів

План:

1. Механізм дії лікувальних ванн;

2. Види лікувальних ванн;

3. Фізичні і хімічні фактори, які використовують у водолікуванні;

4. Спостереження за хворими під час проведення ванн;

5. Дезінфекція ванни.

Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: Київ: «Медицина», 2008. ст. 147-149 с.

п.Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка : Підручник для студ. вищих медичних навч. закладів освіти І-ІІІ рівнів акредитац./За редакцією Л.М. Ковальчука, О.В. Кононова - Київ:» Медицина», 2009. – 339-341 с.

Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства: підручник. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010. —294-295 с..

Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: навч. посіб. — К.: Здоров’я, 2005. —169-175 с.