§ 3. Вивчення билин в срср

Після жовтневої революції панувала в російській биліноведеніі історична школа була приречена. Причиною цього стала концепція проголошення ролі давньоруської аристократії як творця епосу. У 20-і рр.. вчені ще відстоювали свою точку зору, що найбільш істотним фактом селянської переробки є перетворення найважливішого билинного героя в селянського сина Іллю Муромця замість колишнього Муравленіна [28]. «Дискусія з питань епосу» у радянській пресі в середині 30-х рр.. зупинила дослідження походження билин, - було вирішено вважати їх народною творчістю. Б.А. Рибаков і В.Я. Пропп, навіть сперечаючись між собою, сходилися в рішучому неприйнятті аристократичної теорії походження епосу. Але разом зі старою історичною школою була відкинута також ідея про виняткову зв'язку билин з Київським і Московським державою, що дало можливість для досліджень додержавної старовини в билинах.

Завдяки відмові від пошуків у билинах історичної конкретики, В.Я. Пропп виявив в епосі сліди первісної давнину, якими його попередники нехтували: племінний характер війн Вольги-Волха, відображення похоронних обрядів в билині про Михайла Потика [29]. Але той же відмова від ідеї датування билин взагалі завадив досліднику правильно оцінити важливість знахідок: дослідивши низку билин про сватання і знаходячи, що в епосі засуджена одруження на чужинка, Пропп прийшов до висновку, що билини ці відобразили становлення держави [30]. Але ендогамія - властивість племені, тобто відкрита Проппом риса належить часу складання племені з родів.

Незабаром після виходу «Російського героїчного епосу» В.Я. Проппа І.П. Цапенко в книзі «Питання розвитку героiчного епос схiдніх слов'ян» (1963 р.), користуючись методами історичної школи у вивченні відносин билинних героїв, прийшов до висновку, що билини виникли до Середньовіччя, в епоху військової демократії.

У 1965 році геохімік В.В. Чердинцев в роботі «Риси первіснообщинного ладу в билинах» показав на ряді прикладів, що суспільство билин - додержавне, і сформулював метод дослідження і датування билин: необхідно виявити ті риси соціального устрою, які містяться у мотивах і сюжетах билин, але не визначають їх, тому можуть зберігатися при еволюції епосу - родинні стосунки, шлюбні умови, угруповання соціальних сил, ідеологія билинних героїв, умови смерті та поховання. Навпаки, не могли, на думку дослідника, допомогти в датування билин риси, які зберігалися від первісних часів до сучасності: ворожба, віщі сни, війни, сплата данини. Але фахівці знехтували роботою геохіміка, яка була видана лише в 1998 р.

Трохи пізніше В.Я. Проппа до билин звернувся Б.А. Рибаков, який мав відродити історичну школу, але без теорії аристократичного походження билин. Вперше археолог зіставив відомі по розкопках поховання русів IX - XI ст. з описом поховання богатиря в билині про Михайла Потика. Виявилося, що билина ця містить дуже точний опис стародавнього обряду [31].

Але під час суперечок з Проппом і його прихильниками Б.А. Рибаков вважав за краще шукати билинним героям літописних прототипів, що відбилося в його дослідженні «Давня Русь, Передання. Билини. Літопису ». Найбільш вдалим прикладом Рибаков вважав билину про перемогу над Тугарінов, пов'язавши її з перемогою Володимира Мономаха над половецьким ханом Тугорканом в 1096 р. [32]. Рибаков не заперечував існування у русів докиївський епосу і навіть виявив імовірно його основні теми (війни антів з сарматами, готами і гунами) [33], але билини пов'язував з ними рідко.

У статті «До питання про час складання билин» Р.С. Липець і М.Г. Рабинович, незалежно від В.В. Чердинцева, сформулювали принципи датування основ билинного епосу: «Важко припустити, що в билинах могли бути введені штучно архаїчні терміни. Тому, коли зустрічаються ранні та пізні терміни, перевага для хронологічного приурочених повинно бути віддано більш раннього терміну »[34]. Липець і Рабинович показали, що билини дуже точно відтворюють озброєння не просто воїна Стародавньої Русі, а саме кінного панцерника, дружинника. Сокира, зброя общинника-ополченця, в билинах у такій якості навіть не згадується, і спис-рогатина - лише в руках розбійників, цибуля - в основному у зв'язку з полюванням і змаганнями (взагалі, про всі види метальної зброї, про сам метанні в билинах йдеться неприязно) [35]. Настільки глибоке та детальне знання дружинного побуту і всіх реалій озброєння билиною дозволяє засумніватися в теорії селянського походження епосу. У праці Р.С. Липець «Епос і Давня Русь» розроблена і поглиблена методика пошуку найдавніших шарів у билинах - для хронологізації важливі найбільш стародавні терміни і поняття.

С.І. Дмитрієва в книзі «Географічне поширення російських билин», вивчивши дані про місця запису билин, звичаї місцевого населення та його антропологічному типі, прийшла до висновку, що билини пов'язані тільки з нащадками новгородських поселенців [36]. У Сибіру також билини записували саме там, де жили переселенці з новгородських країв. Б.А. Рибаков пояснював збереження билин в новгородському середовищі літописним оповіданням про гарнізонах з словен, в'ятичів, кривичів і чуді на печенізькою кордоні Русі, які академік ототожнював з билинної богатирської заставою [37]. Багато менше уваги привернула інше відкриття Дмитрієвої: у місцях основного поширення билин вона виявила збереглося до XX століття поділ на «старші» і «молодші» пологи. Старшими вважалися пологи, першими прийшли в край; шлюби з нареченими з них були найпочеснішими; в обрядових танцях перші місця в низці були закріплені за дівчатами з «старших пологів». Саме ця «родова знати» і була берегинею билин. Дослідниця зробила припущення про зв'язок «старших пологів» з осілими на землю новгородськими боярськими дружинами [38]. Можна вважати, що дослідження Р.С. Липець, М.Г. Рабиновича і С.І. Дмитрієвої переводять аристократичне походження билин у розряд наукових фактів.

А.Г. Кузьмін вперше після О.М. Веселовського опублікував «росіяни» уривки «Саги про Тідреке Бернскомі», вказавши на билинні повідомлення про перебування Іллі Муромця в «Тальянський землі» і запропонувавши тлумачення початкового варіанта прізвиська богатиря (Муравленін, Моровлін, Муровець) як «мешканець Моравії» [39].

Ще одним видатним дослідником російських билин радянського часу був В.В. Кожинов. Він прийняв і поглибив відкриття Дмитрієвої, зв'язавши билини з першою, ще не новгородської, а ладозької колонізацією російської Півночі [40]. Сам В.В. Кожинов залишився прихильником загальноросійського розповсюдження билин, пояснюючи їх локалізацію тим, що Російська Північ в XII - XVII ст. був «політично спокійний» [41]. За вказівкою Кожинова, билин ставилися до билин як до «божественного дару», виконуючи їх тільки в «святі дні», вони майже релігійно були переконані, що той, хто дозволить собі змінити текст билин, буде проклятий [42].

Кожинов прийшов до висновку, що X - XI ст. були не початком билинного епосу, а завершальним етапом його складання. Безсумнівний помічений Кожинова відбиток, накладений на билини боротьбою з Хозарським каганатом. А ось дохристиянський елемент у билинах, як і взагалі в житті середньовічної Русі, Кожинов недооцінив, вважаючи початок XI ст. часом очевидного розквіту християнства на Русі [43].