2. «Війна памфлетів» в Англії: основні ідеї, доктрини та публіцисти.
17 століття в Англії – століття відвоювання буржуазією політичної влади у феодалів. Саме у той час почалась так звана «памфлетна війна».
Публіцистика була широко представлена в періодичному друці цього періоду. Перше видання англійською мовою з’явилось у Лондоні в 1622 році – «Щотижневі новини» – газета, котра представляла інтереси феодалів.
Приводом для виступу буржуазії проти абсолютизму стала половинчатість англійської реформації, на чолі Англії став король.
Буржуазна позиція виявилась у пуританізмі – релігійна течія завершення реформації церкви. До кінця 16 століття в пуританстві виділились дві партії:
1. помірна;
2. індепенденти (незалежні) – представляли погляди дрібних та середніх прошарків міської буржуазії, яка прагнула вирішальної боротьби з абсолютизмом і вимагала політичного рівноправ’я.
Потім виділились також «левеллери» – представники дрібної буржуазії міста та села. Інтереси незаможних прошарків були відображені у політичній програмі «діггерів».
Кожна з партій висувала своїх публіцистів, котрі вперше почали випробовувати друковане слово у якості зброї в політичній боротьбі. Боротьбу у стінах парламенту між прихильниками та противниками абсолютизму було перенесено на сторінки друкованої преси. Саме тоді памфлет стає основним жанром, а через незліченну їх кількість починається «памфлетна війна».
Англійський видавець Томсон мав у своїй колекції 15 тис. памфлетів. Але періодичний друк не став центром англійської публіцистичної думки, оскільки ставали на заваді:
1. жорсте законодавство щодо друку;
2. власники купували інформацію нерегулярно»
3. матеріали, які створювались не на сторінках преси, були більш «живучими».
В 40-50 рр. – публіцисти Гаррінгстон, Нідхел, Овертон, Уолвін.
Демократичне крило представляли Мільтон, Лільберн, Уінстенлі.
Джон Мільтон – найбільш відомий публіцист англійської буржуазної революції 17 ст. Його творчість пронизана боротьбою за свободи людини, йому належить серія антиєпископальних памлетів: «Про реформацію церкви в Англії і про причини, які завадили їй»; «Сенс церковного устрою» тощо. В них він відкидає існуючий церковний порядок, звинувачує вище духовенство в гоніннях на пуритан, висуває ідею свободи людської думки.
Після смерті короля його завданням стало розвінчання образу «короля мученика», якому і було присвячено ряд антикоролівських памфлетів: «Іконоборець», «Обов’язки королів та уряду», «Захист англійського народу» тощо. У цих памфлетах Мільтон наводить аргументи на захист свобод кожної людини, обгрунтовує право вирішувати: підкорятися владі чи ні.
Нерідко його паміфлети написані у формі есе – гнівних та викривальних. Самий значний памфлет «Промова про свободу друку парламенту Англії» («Ареопагетика»). Тема – свобода слова. Привід до написання – судовий процес над Мільтоном. У памфлеті чітко сформульовано вимогу свободи друку. Написаний у формі промови до членів парламенту. Памфлет побудований згідно чіткому плану. Завдання – домогтись перегляду закону про попередню цензуру.
Джон Лільберн представляв інтереси дрібної, середньої буржуазії та заможного дворянства. Належав до партії лебеллерів та був її лідером.
Перші памфлети написані під час тюремного ув’язнення: «Звірячі діяння по відношенню до Дж. Лільберна», «Плач бідних людей», «Звернення до мого народу».
У них він викриває бездушність, несправедливість по відношенню до людини, підіймає питання про порушення прав людини. «Невинність і правда», «Волю вільному». Говорить від імені тих, хто боровся з королем і церквою за права непривілейованих станів. Відстоює рівність усіх перед законом. Для його памфлетів харатерним є полемічне забарвлення.
Джерард Уінстенлі – інтереси безземельних прошарків селянства. Лідер руху діггерів. «Новий закон справедливості», «Декларацію бідного пригнобленого люду Англії». Всі декларації були пройняті миролюбним духом. Його ідеї про відміну приватної власності про рівні права на володіння землею на знайшли серйозних прихильників у інших прошарках англійського суспільства – памфлети не мали широкої аудиторії.
Отже, англійська революція 17 століття заклала основи демократичних традицій англійської журналістики і публіцистики, і підпорядкувала її своїм потребам. Памфлети сприяли формуванню громадської думки у революційний час.