1.3. Роль і місце інформаційних ресурсів у забезпечені інформаційних потреб суспільства

Розвиток будь-якого суспільства проходить шлях від аграрного до індустріального, а потім прямує до інформаційного. Якщо важелями впливу, а, власне, виробничими силами і найголовнішими складовими на першому етапі є земля, на другому - машини, то на третьому ними виступає інформація. В інформаційному суспільстві найбільша кількість людей зайнята обробкою і створенням інформації. На другому етапі розвитку людство увійшло саме в інформаційну цивілізацію. У сучасному суспільстві інформація стає найбільш важливою цінністю, а індустрія отримання, обробки і трансляції інформації – провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають все більш значні капітали. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України в світове співтовариство.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв’язку та доступу до різноманітної інформації не міг не позначитися на соціальній сфері та суспільних відносинах. Сьогодні новітні технології відіграють дуже велику роль в будь-якому суспільстві – вони дозволяють швидко обробляти величезні банки інформації, змінюють структуру комунікації між людьми, в цілому відбиваються у всіх сферах людського життя. У зв’язку з тим, що за допомогою інформаційних технологій прискорюється процес прийняття рішень та їх втілення, вивільняється частина робочого часу людини та росте необхідність в нових знаннях, потреба у відповідних послугах. Цей процес проявляється в зміні соціальної структури суспільства, його переорієнтації та деякій трансформації цінностей, в той час як швидкість та масштаби його протікання весь час збільшуються.

Зараз в світі відбувається величезне зростання обсягів інформації, знання диференціюється та спеціалізується, неминуче зростає сфера послуг, тому процес становлення інформаційної цивілізації є об’єктивним і закономірним. Інша річ, що різні держави, в залежності від свого інтелектуального, наукового, технологічного рівня розвитку мають різні перспективи щодо цього. Високорозвинені держави світу вже пройшли початковий етап становлення суспільства інформаційної демократії, інші знаходяться на заключній фазі індустріалізму, треті – ще не мають навіть більш-менш розвинутого індустріального сектора. Але так чи інакше світ все більше залежить від влади інформації.

Поява та швидкий розвиток глобальної мережі Інтернет теж відбилися на розвитку інформаційного суспільства. Завдяки Мережі зникають кордони між державами, вона представляє зовсім новий тип суспільної комунікації, нову модель спілкування між суб’єктами світового співтовариства, відкриває нові горизонти інформаційного обміну в межах майже всього світу. В той же час, розвиток Мережі визвав забагато побоювань, поставив актуальні та серйозні питання. Інтернет виступає саме як авангард інформаційного суспільства, а не повинен йому загрожувати, тому слід вирішувати ці питання, причому негайно. Все це породило цікаві та корисні дискусії щодо ролі Інтернету, перспектив та загроз. Існує багато точок зору як з боку прихильників, так і з боку його противників. Зрозуміло, що становлення суспільства нового типу дуже гостро ставить питання безпеки інформаційного простору держави, людини, суспільства. Це питання також неможливо обійти, тим більше, що воно стає дуже актуальним зараз і для нашої країни, що й викликало потребу в його розгляді.

Сьогодні цілі країни можуть жити лише за рахунок вироблення і продажу інформації (Японія). Військові теоретики саме за цими складовими класифікують типи можливих війн: війна агарного суспільства велася за захоплення землі, індустріального — за машини, війна інформаційного суспільства ведеться за інформацію. Майбутню війну військові бачать у новому ракурсі. Вона вже не буде просто інформаційною. Війна 2025 року розглядається як війна знань.[43, с.52] Оскільки знання дають можливість приймати рішення, то неправильні знання дадуть неправильні рішення. Супротивник буде завжди приймати невірні рішення, якщо він буде базуватися на неправильних знаннях. Один із піднапрямків цього напрямку зветься «управлінням сприйняттям»: змінюються не об'єкти, а їх сприйняття. Наприклад, телебачення: поза волею людини формує замість неї її сприйняття фігур і подій.

Інформаційними ресурсами виступають багато форм збереження, переробки, відтворення і передачі інформації. Сьогодні всі країни світу захищають себе і свій імідж, вкладаючи в це серйозні фінансові, матеріальні, інформаційні ресурси. Вони будують власний імідж за конкретними пріоритетами: наприклад, вкладання коштів в інформаційну підтримку розвитку туризму та залучення до країни іноземних студентів (Великобританія). Ведуться процеси інтенсивного створення негативного іміджу країни ззовні, коли виникають такі політичні завдання. Маючи в арсеналі можливостей потужні інформаційні ресурси, можна практично змінювати світ, змінюючи уяву про нього, а не сам світ. А також варто мати і варіанти протидії. Стаття 17 Конституції України говорить: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу», - таким чином наша держава дає зрозуміти, що її інформаційне поле повинно бути захищеним і це завдання є одним із найголовніших завдань держави, оскільки інформація – це зброя будь-якої спільноти [12, с.85].

Існує інформаційна безпека, яка полягає в аналізі загроз, які можуть виникнути в інформаційній сфері, і створенні умов для запобігання їхньому виникненню. У першу чергу це торкається різноманітних технічних аспектів передавання й обробки інформації. Сьогодні в Україні розробляється концепція державної інформаційної політики, а також концепція інформаційної безпеки. Європейський Союз також прийняв велику кількість документів з переходу до інформаційного суспільства.

Інформаційна політика визначає закони функціонування інформаційної сфери. Коли ефективно працює система ЗМІ суспільства, це дає змогу швидко вирощувати нову еліту, активно обговорювати нові проекти, сприяти прозорості влади, наближати її дії до населення. Законом взаємодії влади і населення буде адекватне функціонування комунікації між владою і населенням. Останні роки продемонстрували чітку залежність процесів стабілізації/дестабілізації сучасних держав від того чи іншого функціонування їх інформаційних інфраструктур. На сьогодні з'явився новий тип інструментарію, до якого виявилися неготовими сучасні держави. Наприклад, США вважають, що їм слід боятися виключно асиметричної інформаційної загрози, і вони вкладають великі кошти саме в забезпечення своєї стабільності проти таких загроз. США відмовилися підписувати будь-які міжнародні договори у сфері інформаційних війн, вони готові лише співпрацювати проти інформаційного тероризму.

Отже, ефективна інформаційна інфраструктура є запорукою розвитку будь-якої держави, оскільки дає змогу різко скоротити час на висунення та обговорення нових ідей, проектів, людей. Вона також дає змогу розробляти найбільш ефективну галузь економіки - економіку інформації, економіку з виробництва нових знань. Інформаційна інфраструктура суспільства  спрямовує країну на той шлях розвитку, по якому іде сьогодні людство загалом. Зрештою, ефективна інформаційна інфраструктура здатна надати вирішення багатьох політичних, економічних, дипломатичних, військових завдань.

Проте підхід до формування інформаційної інфраструктури не засновується на традиційних моделях. Катастрофічне зростання інформаційних потоків переводить процес контролю у іншу, досі незастосовувану площину – віртуальну. Поява таких нових видів комунікацій, як Інтернет, що поєднують в собі одночасно індивідуальні й масові характеристики здатна діяти швидше за можливість технічного відстеження й блокування інформаційних ресурсів суспільства в той час як всі процеси контролю зорієнтовані або на індивідуальні, або на масові комунікації. Бюрократичні системи контролю безпорадні у ситуації пришвидшення процесів обміну інформативними ресурсами, оскільки здатні відстежувати лише сталі показники (мова газети чи каналу).

Завданням держави є забезпечення розповсюдження різноманітної інформації, альтернативних думок, з поданням потужної державної думки. Адміністрація США вже давно намагається надати громадськості свій продукт, який виявляється більш інтелектуально вдалим і насиченим. Роблять це 60-70 співробітників Служби комунікації Білого дому. І вони завжди виграють у своїх опонентів, оскільки займаються саме стратегічними комунікаціями, а не тактичними, до яких належить робота прес-служби.

Сьогодні людство віднайшло нові технологічні можливості для роботи з своїми старими проблемами. Саме інформаційний простір використовується як інструментарій для вирішення соціальних, політичних, економічних чи військових завдань. Від випадкового використання цього інструментарію в минулому світ перейшов до його системного застосування сьогодні. Глобалізація зробила роль інформації передовою. Сьогоднішня економіка і політика повністю залежать від зовнішніх чинників. Інформаційний статус держави, її представлення в світовому інформаційному просторі є часткою її політичної чи економічної ваги в світі. Немає держав, статус яких в інформаційній площині, суттєво відрізнявся би від статусу в інших площи-нах. І це не є випадковим процесом - сильна держава займається своїми іміджевими процесами на рівні з іншими.

Дослідники міжнародних відносин нині виділяють четвертий вимір відносин інформаційний, констатуючи його рівність з такими відомими вимірами, як дипломатичний, економічний та військовий. Йдеться вже не просто про інформаційну цивілізацію, в яку вступили розвинуті держави, а про пост-інформаційну. Останні події в світі, пов'язані з «терористичним вереснем», яскраво демонструють важливість такої складової держави, як інформаційна. У випадку збройних конфліктів виникає потреба в легітимізації застосування сили, у змінах ставлення до цінностей, оцінок однієї культури іншою. Тероризм як факт досить тісно пов'язаний з вико-ристанням мас-медіа. Військові конфлікти демонструють зіткнення нової мережевої ідеології зі старою, ієрархічною: мережа, розкидана по країнах, виступила проти держави. Це змінило тип війни і типи інформаційної роботи. Аналітики Пентагона пропонують серед іншого контроль наративів, що функціонують в такій мережі, оскільки саме вони виправдовують розвиток подій, визначають, хто правий, а хто - ні. Пропонується і те, що досить часто використовується у політичній боротьбі: віднайти іншу людину в мережі, якій присвятили всю свою серйозність і увагу, тим самим відволікаючи мережу від агресивного типу лідера.

Найсильнішим каналом комунікації з точки зору можливостей по впливу на масову свідомість стало телебачення. Декілька десятків року тому, це було радіо. Ще рік-два і таким найголовнішим каналом стане Інтернет. Отже, домінуючий канал в суспільстві весь час змінюється. Інтернет посту-пово надає все більше можливостей для "демасифікації" (термін Е. Тоффлера) соціальних комунікацій, оскільки на відміну від ЗМІ там кожен сам керує тим, що хоче прочитати.Розвиток інформаційної сфери відкриває нові можливості для України в галузі економіки, політики, міжнародних відносин. Це те, що вже давно робиться усіма країнами, в різних обсягах і з різною інтенсивністю. Колись один з американських президентів сказав, що долар, вкладений в пропаганду, дає більше, ніж десять, що були вкладені в озброєння, оскільки він працює відразу і реально, а ті десять будуть знаходитися в очікуванні.

Таким чином, необхідно займатися інформаційною стороною будь-якої дії, яка буде мати результативність виключно тоді, коли буде мати не лише інформаційне висвітлення, а й інформаційну підготовку, яка активно провадиться до того, як наступить сама дія, і інформаційну підтримку у вигляді уваги до події після її закінчення. Ніколи не буває пізно. Наприклад, саме тепер Б. Клінтон займається виправленням свого іміджу з приводу не того реагування на тероризм за часи його президентства. У рекомендаціях Європейської Ради «Європа та глобальне інформаційне суспільство» зазначає таке: «Інформаційне суспільство має більший потен-ціал для удосконалення якості життя європейських громадян, підвищення ефективності нашої соціальної та економічної організації, а також підсилення громадської згуртованості» [25, с.53]. Всі ці завдання стоять і перед українським суспільством.

В Україні питання інформаційної політики є першочерговими і інформаційний захист держави прописаний у основному Законі країни: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу» [(Стаття 17)]. Національні інформаційні ресурси (традиційні, електронні, мережеві) характеризують потенціал сучасної розвиненої держави, а експлуатація і розвиток інформаційних систем різних рівнів нерозривно пов'язані з їх використанням. В Україні розпочався процес формування національних електронних інформаційних ресурсів, які створюються органами державної влади, державними та недержавними підприємствами, науковими і навчальними закладами та суспільно-політичними організаціями. Значної уваги надається проблемам комп'ютерного інформаційного забезпечення у сфері управління формуванням та виконанням бюджету регіонів з обліком оподаткування, облік та грошова оцінка усіх земель регіонів з вико-ристанням геоінформаційних систем та відповідних кадастрів, облік та управління використанням усього ресурсного потенціалу регіонів (природного, матеріального, фінансового, людського та інших). Створюється універсальна інформаційна база даних.

Вирішується питання створення типового проекту інформаційно-аналітичної системи «Регіональні інформаційні ресурси України», що дасть можливість сформувати та постійно підтримувати актуалізацію регіонального сектору національного реєстру інформаційних ресурсів [28, с.50]. Надзвичайно важливим також є завдання створення електронних копій наукового, культурного, інформаційного та іншого надбання в Україні.

Інформаційні системи та інформаційно-аналітичні центри різних рівнів створюються та функціонують для забезпечення діяльності органів державної влади та недержавних структур. Діють та вдосконалюються інформаційно-аналітичні системи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони, Конституційного Суду, Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Мінтрансу, МВС, Міненерго, Державної податкової адміністрації, Держмитслужби, діє авто-матизована система міжбанківських розрахунків на рівні "банк — банк" Національного банку, яка оснащується автоматизованими системами розрахунків на рівні «банк – клієнт» тощо.

Створюються галузеві інформаційні системи інших центральних органів виконавчої влади, зокрема автоматизована система ведення державного земельного кадастру, Урядова інформаційна система з питань надзвичайних ситуацій, автоматизована система державного експортного контролю України, єдина державна автоматизована паспортна система, реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій тощо.

Україна має певний науково-технічний потенціал у галузі створення за-собів інформатизації. Його базою є 10 науково-дослідних інститутів Національної академії наук України, 18 науково-дослідних та конструкторсько-технологічних організацій і підприємств Мінпромполітики та Держкомзв'язку. На сьогоднішній день в Україні збирають великі комп'ютери, малі та середні сервери. На ринку ПК сформувалася група лідерів, які активно працюють над створенням загальновизнаних вітчизняних марок комп'ютерів. За оцінками фахівців, сьогодні наш ринок прикладного програмного забезпечення для малих та середніх підприємств становить не менше 10 млн. дол. США, з них близько 40 % належать вітчизняним фірмам. Є приклади світового визнання програмних продуктів, створених в Україні.

У той час, коли банки, страхові компанії і підприємства роздрібної торгівлі швидко скорочують витрати, переходячи до використання можливостей Інтернету, державні служби усе ще зіштовхуються з проблемою надмірних витрат. Дотепер вони працюють напрочуд повільно і неефективно, і ця проблема  тією чи іншою мірою властива багатьом країнам. У цьому, як правило, немає провини працівників, що дотримуються застарілих процедур і користуються лише примітивними технічними засобами. У державних органів є унікальна можливість згодом очолити інформаційне суспільство шляхом забезпечення його нормативної, організаційної і фінансової підтримки. Для нашої країни це завдання має ще більш важливе значення, що полягає в можливості поступового заміщення експорту сировинних ресурсів експортом інтелектуальних ресурсів. Сьогодні є важливим політичний аспект цих дій, оскільки така стратегія має бути оголошена і підкріплена реальними діями на найвищому рівні. Необхідно вже зараз вживати заходів для стимулювання індустрії інформаційних технологій, і одним з найперших кроків цього стимулювання може стати переорієнтація роботи державних органів на безпаперову електронну технологію.

Вирішення завдань використання інформаційних ресурсів забезпечить подальший розвиток національної культури, освіти, науки, поширення української мови, розвиток та гармонізацію нормативно-правової бази з міжнародним правом, розвиток структури та інфраструктури електронних інформаційних ресурсів, зростання обсягів послуг, наданих з використанням національних електронних інформаційних ресурсів, а також зниження витрат на користування ними за рахунок систематизації. Сучасне суспільство визнає інформацію як необхідну умову для будь-якої доцільної діяльності. Вона стає найважливішим стратегічним ресурсом. Найбільший економічний і соціальний успіх сьогодні мають держави, що активно використовують сучасні засоби комунікацій, інформаційних технологій і їхні мережеві додатки: електронну пошту, дистанційне навчання, мультимедіа, телебачення, телеконференції, візуалізацію, моделювання, комп'ютерну графіку, телемедицину і багато чого іншого. Всі ці додатки і пов'язані з ними прикладні завдання потребують створення нового класу телекомунікаційних мереж і систем керування інформаційними ресурсами. Перенесені на електронні носії інформаційні ресурси набувають якісно нових властивостей, стають активними, тому що стають доступними за допомогою комп'ютерних засобів і систем, мереж зв'язку загального користування, у тому числі і дистанційних. Доступна для оперативного відтворення засобами комп'ютерного опрацювання інформація перетворюється в найважливіший чинник соціального розвитку суспільства.

У Internet нараховується понад 6,5 млн. Web-серверів (дані компанії Inktomi за станом на липень 2005 року) і понад двох мільярди сторінок, із котрих 85% розміщені в США (звіт компанії Cyveillance). За заявою цієї компанії (http://www.cyveillance.com), якщо темпи зростання (7 млн. нових сторінок у день) збережуться, то до 2001 року кількість Web-сторінок подвоїться. За прогнозами, "центр зростання" Internet зараз знаходиться у США. Темпи збільшення обсягів інформаційних ресурсів у Мережі настільки великі (для порівняння, можна відзначити - кількість Web-серверів у 1998 році було ще близько 1 млн.), що завдання забезпечення навігації в ресурсах Internet виявляється далеко не простим. Сьогодні кожний користувач на власному досвіді відчуває в дії один із найбільших парадоксів Internet - "корисної інформації в WWW стає усе більше, але знайти щось необхідне все складніше". Традиційні універсальні засоби реєстрації інформаційних ресурсів мережі - каталоги й інформаційно-пошукові системи вже сьогодні не справляються із своїм завданням. Ефективними є лише вузькотематичні (або ж регіональні) каталоги і пошукові системи. Як говорить опубліковане в часописі Nature дослідження, максимальне охоплення адрес в Інтернеті - 16% - сьогодні забезпечує пошукова система Nothern Light, за нею - 15,5% - припадає на AltaVista, а на третьому місці - 11,3% - Hotbot. Таким чином, самі значні інформаційно-пошукові системи у світі охоплюють у своїх індексах не більш 20% існуючих ресурсів. Існують вдалі спроби побудови інтегрованих "метапошукових систем", наприклад, система Alltheweb (http://www. ussc. alltheweb. com/), за прогнозами її авторів, вона повинна охоплювати 100% інформаційних ресурсів Internet (на сьогодні вона проіндексувала за допомогою механізму Lycos вже понад 1 млрд. сторінок), проте не опубліковано принципи його реалізації і якісні характеристики пошуку (повнота, релевантность).

Традиційні засоби навігації в Web-просторі - це каталоги і пошукові системи. Першими з'явилися Web-каталоги, як психологічно найбільше наближені до західного способу мислення. Каталоги найчастіше не вимагають від користувача введення інформації з клавіатури - досить скористатися гіперпосиланнями, щоб знайти необхідну інформацію. Важко уявити традиційний "паперовий" каталог, що містить декілька мільйонів посилань (не говорячи вже про мільярд). Точно так само важко орієнтуватися в електронному Web-каталозі, не використовуючи додаткових можливостей, головної серед який є можливість формулювання "свого" запиту з клавіатури.

Зростання обсягів Web-ресурсів і ускладнення синтаксису мов запитів призвели до появи значної кількості інформаційно-пошукових серверів у Мережі. Сьогодні найбільше розвинуті системи навігації в Internet мають властивості як Web-каталогів, так і інформаційно-пошукових серверів. Серед таких систем - уже світові лідери Yahoo (http://www.yahoo.com), AltaVista (http://www.altavista.com/), Nothern Light (http://www.nlsearch.com/), Hotbot (http://www.hotbot.com/). У Росії лідери: системи Яndex (http://www.yandex.ru/), Rambler (http://www.rambler.ru/), Aport (http://www.aport.ru/).

В Україні перші Web-каталоги з'явилися в 1995 році, а пошукові системи - у 1997. Сьогодні відомо понад десяток українських інформаційно-пошукових серверів і біля п'ятидесятьох Саме Web-каталоги й інформаційно-пошукові сервери (і їхній симбіоз) стали пращурами нового типу Web-сервісу - порталів - "воріт до Internet".

Сьогодні прослідковується еволюція порталів від пошукових машин і каталогів до самостійних, насичених інформацією і самодостатніх сайтів. Портали, як нові об'єкти WWW, виникли в 1998 році. Основна ідея їхнього створення полягала в прагненні, поряд із можливостями навігації в Мережі, надати користувачеві максимальний рівень сервісу, зробити так, щоб кожний сеанс своєї роботи в Internet він починав саме з даного ресурсу. При цьому типовий портал намагається не тільки залучити користувачів зручними засобами навігації в Internet, але і "утримати" їх, надаючи на своєму ресурсі максимум необхідної і корисної інформації.

Портал являє собою сайт, організований як системне багаторівневе по'єднання різних ресурсів і сервісів. Як правило, такий сайт сполучає в собі різноманітні функції, пропонує разнопланові інформаційні ресурси і різноманітні послуги (пошук, рубрикатори, фінансові індекси, інформація про погоду і т.д.). З моменту появи перших порталів, їхні основні функції не зазнали істотних змін - це засоби реалізації навігації в Мережі, спілкування, новини, торгівля і служби додатків. Портал можна розглядати як сайт (або сукупність сайтів), що забезпечує задоволення основних потреб користувачів шляхом реалізації послуг (сервісів) у таких областях: інформація, бізнес, спілкування, а також надання инструментарія, необхідного користувачу для просування власного контенту в рамках порталу. Відповідно до даного визначення портал повинний включати чотири основні типи сервісів:

інформаційний сервіс - усе, що допомагає знайти (за необхідності) і отримати інформацію; сервіс реалізації бізнес-функцій - усе те, що орієнтоване безпосередньо на продаж товарів/послуг; інструментарій користувача - усе, що допомагає йому створювати і просувати свій контент у Мережі, насамперед, безкоштовний хостинг і безкоштовний e-mail, рейтинги, банери, "анонсировщики" тощо; сервіс забезпечення спілкування (community) - усе, що спрямоване на задоволення потреби в спілкуванні.

Портали зароджувалися як путівники в безкрайньому світі Internet. Потреба в них виникла відразу ж після того, як кількість сайтів у Мережі перевищила декілька десятків і для одержання необхідної інформації знадобився пошуковий механізм. Саме пошукові засоби найчастіше ставали фундаментом порталу. Наявності каталога посилань і якісного пошуку було достатньо для того, щоб користувачі приходили сюди щораз, коли було потрібно знайти якусь інформацію, про месцезнаходження якої вони не знали. 

Із зростанням рекламних бюджетів зростає і кількість порталів - бажаючих заволодіти значної часткою рекламного ринку предосить, і вже незабаром між відповідними Web-проектами виникла конкуренція. Портали почали "обростати" котуваннями акцій, прогнозами погоди, аукціонами, безкоштовними поштовими службами, серверами листівок, системами замовлення авіаквитків, безкоштовними оголошеннями - усього, мабуть, і не перерахуєш. Поступово портали з "дверей до Internet-у" перетворювалися у величезні мережеві імперії, що намагаються надати своєму користувачеві всі можливі види послуг, що можуть йому знадобитися в Мережі.

Cаме бібліотека (у вигляді універсального інформаційного порталу) найбільше близька користувачу, який прийшов за науковою та бібліографічною інформацією. Це - зібрання відкритих інформаційних ресурсів, які систематично поповнюються. Наприклад, мережеві ресурси НБУВ включають:  електронний каталог НБУВ, який відбиває обов'язковий примірник книжкових видань України та зарубіжну літературу (110 тис. записів, основні надходження з 1994 р.); загальнодержавну реферативну базу даних «Україніка наукова» - основу для підготовки Українського реферативного журналу «Джерело» (25 тис. записів, надходження з 1998 р.); каталог дисертацій, що надходять до НБУВ як депозитарію ВАК України (20 тис. записів, надходження з 1993 р.); каталог авторефератів дисертацій (25 тис. записів, надходження з 1993 р.); картотеку видань СРСР-СНД 1980-1996 рр. (830 тис. записів); абетковий покажчик журналів (2 тис. записів, надходження з 1994 р.).

У складі електронних текстів: фонд електронних документів (6 тис. книг, статей з періодичних видань, авторефератів дисертацій тощо, основні надходження з 1998 р.); фонд авторефератів дисертацій (4 тис. текстів авторефератів, надходження з 1998 р.); фонд "Духовні першоджерела України" (Київські глаголичні листки (X ст.), Львівський Апостол (1574 р.), твори І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Гоголя); фонд збірок публікацій наукових установ і навчальних закладів, переданих НБУВ інтелектуальними власниками; фонд матеріалів для бібліотекарів (нормативні акти, довідники, монографії, матеріали конференцій).Усі вищенаведені матеріали знаходяться у відкритому доступі за адресою http://www.nbuv.gov.ua/db/.

Послуги інформаційного транзиту в телекомунікаційній мережі і послуги користування інформаційними ресурсами на основі можливостей, наданих інформаційними системами, складають основу обслуговування користувачів інформації. Воно може бути, організоване у формі обміну і надання інформаційної послуги.

Користувачі - громадяни, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, організації і суспільні об'єднання - мають рівні права на доступ до інформаційних ресурсів і не зобов'язані обгрунтовувати перед власником цих ресурсів необхідність одержання запитуваної ними інформації. Виняток складає інформація з обмеженим доступом.

На сучасному етапі переходу від індустріального до інформаційного суспільства у всіх провідних державах світу ступінь використання інформаційного простору та інформаційних технологій стає безпосереднім чинником економічного зростання, забезпечення обороноздатності країни, соціально-політичної стабільності та розвитку демократичних засад в управлінні державою.

Десятиріччя, протягом якого бібліотеки України використовують комп'ютерні технології, можна умовно поділити на кілька етапів: перший - автоматизація внутрішніх процесів з метою звільнення працівників від рутинної роботи, другий - перехід до локальних мереж і створення АІБС, та третій - використання Інтернету та Інтернет-технологій, вихід у зовнішній світовий простір з метою не тільки використання, але й надання усім бажаючим власних інформаційних ресурсів.

На сучасному етапі відбувається переорієнтація обслуговування користувачів. На перший план виходять інноваційні форми роботи з індивідуальним користувачем, що стало можливим завдяки впровадженню комп'ютерних технологій, які створили умови для доступу до інформаційних ресурсів наукових бібліотек широкому колу користувачів світових інформаційних мереж. Рівень бібліотеки почав визначатися кількістю послуг, що може отримувати її користувач.Дослідження, проведені останнім часом науковими бібліотеками, свідчать, що з року в рік зростає попит користувачів на електронну інформацію. Сучасна модель обслуговування в науковій бібліотеці не-можлива без надання Інтернет-послуг.

У Харківській державній науковій бібліотеці (ХДНБ) ім. В.Г. Короленка Інтернет-центр було відкрито 2003 року за проектом LEAP, що здійснюється в нашій країні за підтримки Посольства США в Україні. Користувачі мають безкоштовний доступ до Інтернету у Центрі та в читальному залі бібліотекознавства. Щомісячно реєструється майже 1 500 відвідувань. Дослідження «Інтернет-центри публічних бібліотек як засіб розширення бібліотечного сервісу», проведене ХДНБ ім. В.Г. Короленка у 2004 p., засвідчило, що основним місцем користування Мережею респонденти визначили саме Інтернет-центри бібліотек [23, с.10].

Робота центру сприяла підвищенню фахової кваліфікації працівників бібліотеки, для котрих регулярно проводяться семінари, лекції, оглядові та практичні заняття з основ використання Інтернету при обслуговуванні користувачів.Розвиток глобальної Мережі створює нові можливості для оперативного доступу кожного користувача до світових, національних та регіональних ресурсів. Головним фактором упровадження інноваційних технологій у бібліотеках є формування конкурентного інформаційного Середовища. Це привело до змін у комплектуванні фондів, у розвитку різних інформаційних послуг. Реалізація інформаційних функцій бібліотек сприяла створенню нового інформаційного ресурсу - бібліотечних веб-сайтів. Правильна організація цього інформаційного ресурсу передбачає структурованість, повноту та надійність інформації.

Наприклад, Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка приділяє функціонуванню сайту велику увагу. Надаючи змогу отримувати інформацію про бібліотеку, її фонди та ресурси,  запроваджено обслуговування віддалених користувачів електронними інформаційними ресурсами. Сайт ХДНБ ім. В.Г. Короленка зареєстрований майже у всіх пошукових системах світу. Найчастіше звертаються до нього мешканці України, зокрема Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська. Основною метою сайту є задоволення інформаційних запитів користувачів. Щомісяця здійснюється аналіз використання його складників. Найбільшим попитом стабільно користуються електронні ресурси бібліотеки, що представлені на сайті: електронний каталог нових надходжень (з 1995 p.), бібліографічна база даних статей з російських періодичних видань (створювач - Російська книжкова палата) та зведений каталог періодичних видань, що надійшли до бібліотек Харкова.

За допомогою сайту ХДНБ ім. В.Г. Короленка розвиває нові віртуальні форми інформування - віртуальні семінари, віртуальні виставки. Ці складові сайту відвідуються ще не надто активно, адже вони запроваджені тільки поточного року. У подальшому вони також будуть мати постійного користувача. На сайті регулярно вміщується інформація про нові надходження до бібліотеки, оновлюються відомості про обмінні фонди. Протягом кількох років на сайті представляються повні тексти матеріалів конференцій, семінарів, що відбулись у ХДНБ ім. В.Г. Короленка, ці документи також активно використовуються відвідувачами сайту.Бібліотека  намагається привернути до сайту увагу бібліотечних праців-ників: у розділі «Видання бібліотеки» подаються тексти останніх ме-тодичних та бібліографічних посібників. У поточному році відкрито розділ «До уваги бібліотек», де розміщуються проекти та діючі інструктивні матеріали, розроблені фахівцями ХДНБ ім. В.Г. Короленка.

Новою формою обслуговування віддалених користувачів стало запровадження у 2005 р. розділу сайту «Віртуальна довідка». Розроблено програму для реєстрації запитів, ведення архіву виконаних довідок та організації пошуку відповідей у архіві. Ця робота координується інформаційно-бібліографічним відділом, який відповідає за якісне та своєчасне оформлення відповідей. Протягом 5 місяців функціонування "Віртуальної довідки" готовилися відповіді на запитання з використанням даних про фонд, відомостей із довідкових та енциклопедичних видань, наводилася у відповідях інформація про ресурси Інтернету. Позитивні відповіді даються на майже 80% запитань, але інколи користувачі отримують негативні відповіді на запитання про наявність у фонді конкретних видань.

Це свідчить про прогалини в комплектуванні, зумовлені нестачею коштів для придбання літератури.Запити надходять також і електронною поштою, здебільшого щодо наявності у фонді конкретних видань. Але потрібно відзначити, що електронною поштою надходить багато запитань краєзнавчого та генеалогічного характеру, особливо із-за кордону. Запити, що потребують глибокого пошуку, виконуються на платній основі, решта - безкоштовно. Щомісяця виконуються 30-40 запитів. В основному  користувачі - мешканці різних регіонів України.

Віртуальна довідкова служба дозволяє обслуговувати не тільки відвідувачів бібліотеки, але й широкі кола користувачів інших книго-збірень, які не змогли там отримати необхідної інформації.Становлення української віртуальної довідкової служби в бібліотеках тільки розпочалось, але перші результати свідчать про своєчасність і великі перспективи цього напряму діяльності, особливо для універсальних бібліотек. Саме від бібліотечних працівників залежить, як швидко віртуальна інформаційна робота стане повсякденною формою обслуговування користувачів бібліотек України.

Усі нововведення, що запроваджуються у Рівненській державній обласній бібліотеці також мають на меті підвищення ефективності роботи. Задля цього з 2002 р. у бібліотеці працює служба електронної доставки документів (ЕДД). Три роки її роботи засвідчили, що користувачі мають потребу в електронних копіях документів. Але вартість цієї послуги (близько 1,5 грн. за аркуш) багатьом здається високою і це стримує попит на неї. Служба ЕДД виконує замовлення не тільки віддалених користувачів, а й відвідувачів бібліотеки. Послуга на сканування статей, окремих розділів книг, ілюстрацій має великий попит і обсяг її зростає з року в рік.

Робота служби ЕДД здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про авторське право та суміжні права" [57, с.54].

Виготовляються копії статей, ілюстрацій, окремих сторінок з книг. Віддалені користувачі часто замовляють повну електронну копію книги, але це суперечить вимогам названого закону, і тому такі замовлення не виконуються. Перші результати впровадження цієї нової для бібліотек послуги засвідчує, що при змінах, котрі відбуваються у сферах освіти, науки, виробництва, розвитку малого та середнього бізнесу, попит на електронні копії зростатиме. Але не всі бібліотеки мають обладнання для виготовлення електронних копій, що не шкодять паперовим носіям інформації. У зв'язку з цим вже зараз треба вирішувати питання організації центрів зі сканування та обслуговування користувачів електронними копіями на корпоративних засадах.

При сучасному рівні розвитку інформаційних систем найважливішою послугою бібліотек є надання інформації за допомогою електронних каталогів та електронних публікацій. Можливість шукати інформацію в електронних каталогах та базах даних через сайти сприяє оперативному задоволенню запитів користувачів. Але проведені в бібліотеках дослідження засвідчують, що не всі користувачі потребують такої послуги. Причини цього різні: відсутність навичок роботи з комп'ютером, недостатня кількість робочих місць для користувачів, незадовільна реклама електронних каталогів, відсутність в електронних каталогах повної інформації про наявні в бібліотеці фонди та ін.

Електронний каталог Рівненської державної обласної бібліотеки доповнює систему традиційних каталогів та картотек. Без відмови від ведення карткових каталогів та картотек навантаження на робітників відділу обробки документів майже подвоїлося, зросли терміни оброблення документів. Все це не може нас влаштовувати, і тому ведеться робота з постійного удосконалення технологічного циклу „Шлях документа у процесі обробки". Під час цієї роботи ліквідовано дублювання процесів у відділах комплектування та обробки, законсервовано деякі каталоги та картотеки, інформація яких наявна в електронному каталозі. Це дає змогу зменшити кількість карток, що потрібно друкувати при обробці книг. Всі ці кроки - поступовий перехід до відмови від ведення значної кількості карткових каталогів та картотек, що, безумовно, збільшить кількість звернень до електронного каталогу, підвищить ефективність його використання.

Для удосконалення електронного каталогу, використовуються авторитетні файли коле-ктивного автора та предметних рубрик, які формують фахівці бібліотеки. Ця робота потребує додаткових працевитрат, але значно покращує пошукові можливості основного інформаційного ресурсу бібліотеки -електронного каталогу.Ще одним важливим інформаційним ресурсом є «Електронний зведений каталог періодичних видань, що надійшли до провідних бібліотек м. Рівне». До участі у ньому залучені, крім обласних універсальних та вузівських бібліотек, також і ЦБС міста. Зараз вже понад 25 бібліотек беруть участь у створенні цього корпоративного ресурсу [57, с.56].

Бібліотека широко використовує при обслуговуванні відвідувачів не тільки власні, а й придбані бази даних. Особливим попитом користується БД «Комп'ютерна правова бібліотека (Ліга-закон)».

Розвиток інноваційних напрямів діяльності бібліотек потребує значних праце- та фінансових витрат. Окрема бібліотека не в змозі застосовувати традиційні та новітні технології одночасно, тому необхідною на сучасному етапі є співпраця бібліотек, їхнє об'єднання у корпорації, створення корпоративних продуктів або підключення до БД, що створюють інші виробники інформації.

З 2004 р. РДОБ бере участь у проекті Міжнародного фонду «Відродження», «Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек». Метою створення регіонального інформаційного центру вбачається допомога громадянам у пошуку регіональної, насамперед, соціальне спрямованої інформації і, взагалі, - покращання доступу до інформаційних ресурсів місцевих органів влади, а також громадських, культурних, ділових та інших організацій регіону. Відвідувачі центру можуть безкоштовно користуватися регіональними веб-ресурсами та використовувати CD краєзнавчого характеру. Функціонування центру дозволить досягти високого рівня доступу до краєзнавчих інформаційних ресурсів у регіоні та їхнього ефективного використання.

Згідно з цим проектом, у  РДОБ створюється регіональний інформаційний портал «Рівненщина». Робота над ним надала нового спрямування розвитку бібліотечного краєзнавства. На першому етапі створення порталу зібрано інформацію про наявні регіональні портали, про регіональні веб-ресурси, для кожного підготовлено коротку анотацію українською та російською мовами. Поступово тематичні розділи порталу наповнюються документами з енциклопедичних видань, наукових праць та публікацій. Робота над порталом Дозволила по-новому представити інформаційні ресурси бібліотеки, надала нового змісту її краєзнавчій роботі.

Використовуючи можливості сучасних інформаційних технологій, бібліотечні працівники розпочали створення нових інформаційних ресурсів, розширили спектр інформаційно-бібліотечних послуг. Всі ці процеси у ринкових умовах функціонування бібліотек вимагають постійного оновлення парку комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, навчання фахівців нових технологій. Бібліотеки повинні вивчати запити та потреби в інформації для того, щоб їхня праця не виявилася непотрібною і вони не втратили користувача. Тому зараз дуже важливим аспектом діяльності наукових бібліотек є постійне вивчення стану забезпечення інформацією користувачів різних категорій, розроблення перспективних напрямів розвитку сучасних технологій та підготовка пропозицій щодо співпраці бібліотек різних типів і форм власності.