1.2 Тактико-технічні показники боксерів і формування ефективності бою

Відбулися істотні зміни у вивченні має місце технології змагальної діяльності боксерів. Так, дослідженнями фахівців було обгрунтовано наявність трьох основних типів спортсменів (технічного, швидкісно-силового та функціонального) за манерою ведення поєдинку.

Боксери технічного типу домагаються перемоги в основному за рахунок виконання комбінацій прийомів.

Боксери швидкісно-силового типу домагаються перемоги в основному високоефективними одиночними прийомами і хорошим захистом.

Боксери функціонального типу домагаються перемоги високою руховою активністю і хорошим захистом.

Для оцінки характеристики діяльності боксерів, які демонструють тактико-технічну майстерність, або боксерів, орієнтованих на функціональну або швидкісно-силову підготовку, фахівці центру наукових досліджень «Спорт» використовують систему аналізу з 6 коефіцієнтами:

1. Інтервал успішної атаки (ІУА) - середній час між оціненими суддями прийомами. Інтервал атаки (ІА) - середній час між оціненими прийомами і спробами.

2. Середній бал (СБ) - відношення виграних балів ко виттям виконаним прийомам або кількістю проведених сутичок.

3. Ефективність техніки (ЕТ) - відношення виграних балів до суми виграних і програних балів.

4. Надійність захисту (НЗ) - відношення виграних тренувальних боїв до суми виграних і програних тренувальних боїв.

5. Переважна результативність (ПP) - відношення виграних прийомів в стійці до суми всіх виграних прийомів (ефективність роботи в стійці або партері).

6. Різноманітність техніки (РТ) - кількість тренувальних боїв з різних класифікаційних груп (класифікація йде за віковими групами).

Крім того, слід зазначити, що з позиції і видовищності та результативності боксери технічного типу мають значну перевагу перед іншими типами. Аналіз показників НЗ і ЕТ виявив певні закономірності у взаємозв'язку цих характеристик, причому, якщо варіативність ефективної НЗ лежить в межах від 20 до 80%, то ЕТ тільки від 44 до 55%. Так, наприклад, маючи тільки 20% НЗ, боксер може виграти сутичку, якщо його технічна майстерність забезпечить ЕТ від 55% і вище, тобто для перемоги, перш за все, потрібна атака і виграні бали.

Боксер, природно, і будує поєдинок за рахунок використання своїх сильних сторін, за рахунок характерних поведінкових реакцій і, відповідно, придбаного майстерності.

Максимальна відповідність зі «видовищною» моделлю мають спортсмени технічного і швидкісно-силового типів діяльності, а спортсмени функціонального типу мають найменшу наближення до них, хоча саме боксери цього типу і становлять більшість переможців та призерів останніх чемпіонатів Європи, світу та Олімпійських ігор і досягається це, в першу чергу, за рахунок методики тренування і технології тренувального процесу.

Використання в аналізі спортивних досягнень (СД) шести коефіцієнтів дозволяє вирішити кілька найважливіших завдань розвитку боксу в світі. Зокрема, виявити типи боксерів, які демонструють видовищну боротьбу, оцінити за цими коефіцієнтами граничні і допустимі показники майстерності спортсменів, оцінити систему відбору, спрямованість тренувального процесу в збірних національних командах і т.д. Такий підхід до аналізу СД дає можливість визначити, які ж збірні національні команди готують в основному спортсменів функціонального типу (Не видовищного), а також недоліки в методиці, пункти правил, які гальмують приплив на змагання технічних боксерів, результати минулих змагань. Аналіз СД по шести коефіцієнтам дає нам хороші дані про тактико-технічної підготовленості того чи іншого боксера, але зовсім не інформативний для оцінки таких важливих сторін підготовки спортсменів, як змагальна підготовка (сорпа), загальна фізична підготовка (ЗФП), швидкісно-силова підготовка ( ССП).

Спортивні змагання є основою існування і розвитку будь-якого спорту. Спеціально організовані змагання спрямовані на максимальну реалізацію духовних і фізичних можливостей людини, демонстрацію і зіставлення рівня підготовленості, досягнення вищих результатів або перемоги в регламентованих спеціальними правилами умовах неантогоніотіческого суперництва, специфічного для виду спорту.

З традиційної точки зору спортивний поєдинок розглядається як фізична взаємодія спортсмена або спортсменів і спортивного снаряда. Результативність змагальної діяльності за умови гарної підготовленості спортсмена залежить від адекватності сприйняття і швидкості переробки інформації, характеру її відображення, часу вироблення і доцільності прийнятого рішення, своєчасності його втілення. Втілення прийнятого рішення відбувається за рахунок цілеспрямованих спеціалізованих дій. Система рухів і дій спортсмена в процесі змагальної діяльності, спрямована на досягнення спортивного результату, трактується як техніка виду спорту і відрізняється специализированностью, характерної для цього виду.

Змагальна діяльність має великий вплив на організм спортсмена. Це пов'язано з її екстремальними руховими режимами (максимальна швидкість рухів і дій; прояв максимальної сили, витривалості; координаційна активність)

Завдання технічної підготовки полягає в пристосувальної варіативності рухових навичок. Як відомо, в боксі при освоєнні технічних дій основна проблема полягає в забезпеченні при цьому широкого діапазону варіативності рухових навичок. Таким чином, на етапі базової підготовки навчання має будуватися так, щоб дотримувалися оптимальне співвідношення між факторами, що приводять до закріплення рухових навичок і факторами, що збільшують їх доцільну мінливість.

Якщо розглядати в даному аспекті навчання на етапі базової техніко-тактичної підготовки, то техніка виконання досліджуваних рухів для всіх боксерів стандартна. У теж час кожен спортсмен має індивідуальними особливостями (зріст, вага, сила, швидкість і т.д.), звідси виникає питання: як повинна формуватися і переломлюватися базова техніка в залежності від індивідуальності учня?

Початкова базова підготовка боксера, починаючи з вивчення основ ведення єдиноборства до освоєння складних техніко-тактичних дій, повинна бути спрямована на формування «коронного прийому». «Коронний» прийом, - це досконало відпрацьований і що стало автоматичним технічна дія, для проведення якого використовується поєднання фізичних і морально-вольових якостей боксера.

Народження «коронного» прийому обумовлено складною взаємозв'язком між фізичними, морфологічними і технічними особливостями спортсмена, з одного боку, і технічною структурою прийомів і методикою навчання цим прийомам - з іншого, тобто, зв'язком між внутрішніми і зовнішніми чинниками.

На практиці цей процес відбувається поетапно. Кожен етап освоєння базової техніки відповідає рівню технічної підготовленості боксерів. У міру оволодіння базовими техніко-тактичними діями в процесі багаторазових повторень в варіативних умовах на основі індивідуальних особливостей у юних боксерів виробляється певний улюблений прийом, який частіше використовується в змагальних сутичках.

Вирішуючи завдання технічної підготовки, слід враховувати, що розучування руху на невеликій швидкості формує правильну техніку, але учень не здатний надалі виконати її на максимальній швидкості. Якщо ж прийом виконується на максимальній швидкості, то юний боксер не в змозі розподілити увагу між прагненням показати максимальну швидкість і прагненням виконати його правильно. Вихід з цього протиріччя полягає: а) в поперемінному використанні обох методичних прийомів; б) у виконанні руху на близькій до максимальної, але контрольованою швидкості.

Будь-яке рухове дію, яким би новим воно не здавалося, виконується завжди на основі наявного рухового досвіду.

Тренувальний процес слід побудувати так, щоб збагачення навичками відбувалося системно, безперервно. Це викликає необхідність визначення рухів, які потрібно довести до рівня рухової навички, рухового вміння, на яких слід зупинитися після ознайомлення.

Відповідно з думкою Г.С.Туманяна до вивчення нового руху слід приступати тоді, коли попереднє рух доведено до рівня рухового вміння, а потім багаторазово і періодично повертатися до нього.

Формування високого рівня технічної підготовленості можливо тільки при обліку типологічних властивостей нервової системи і темпераменту займаються. На думку багатьох учених, ігнорування цих особливостей, може звести нанівець спроби тренера навчити конкретної дії, а іноді й зупинити зростання спортивної майстерності. У своїх дослідженнях Г.Г. Поторока довів залежність стилю боксу від типологічних властивостей нервової системи і темпераменту і обгрунтував особливості обліку їх в ході технічної підготовки.

На його думку, спортсмени, що володіють неврівноваженою в бік збудження нервовою системою, інертністю збудження і гальмування, ригідністю і низьким нейротизмом, як правило, є прихильниками атакуючого стилю.

Спортсмени, що володіють середньою по збудженню силою нервових процесів, її врівноваженістю і пластичністю, воліють контратакуючий стиль.

Базова техніка повинна забезпечити формування в свідомості учня уявлень про основні вимоги та організації рухів з урахуванням сенсу і умов розв'язуваної рухової задачі. У відповідності зі змістом рухової задачі базові дії структуруються у свідомості учня, перетворюючись з предмета викладання в предмет навчання, визначаючись як умови сприйняття, формування, запам'ятовування, відтворення операцій в їх логічній послідовності.

Таким чином, опанувати базовою технікою і тактикою боксу, на думку Ю.А. Шахмурадова - значить навчитися правильно ставити перед собою мету і реалізувати її в послідовності обов'язкових операцій і дій в їх цілісної динаміці.

При розробці методики навчання базовій техніці боксу Ю.А.Шахмурадов пропонує в якості основного методу для групи початкової підготовки метод моделювання різних сторін даного виду спорту. Моделюючи різні ситуації поєдинку і при цьому виявляючи їх характерні особливості, з самого раннього етапу спеціалізації необхідно готувати, вважає він, юного боксера до поступового збільшення навантаження і ускладнення рухового вміння, в подальшому переходить в руховий навик.

Система завдань у методиці навчання базовій техніці повинна бути побудована з урахуванням посилення опору суперника, скорочення часу відпочинку, збільшення тривалості та обсягу боксування, ускладнення вихідних і проміжних позицій боксерів, заміни статичних положень динамічними ситуаціями, підбору партнерів з різними анатомо-морфологічними і психологічними особливостями, зумовлюють зміну стійки, дистанції, напрямку маневрування, способів виведення з рівноваги, ступеня розслаблення і напруження і т.д. Ці завдання здійснюються методом моделювання.

Таким чином, моделювання різних ситуацій даного виду спорту дозволяє, по-перше, урізноманітнити вміння та навички юного боксера на основі закономірностей оволодіння боксом як видом діяльності і, по-друге, виробити коронні прийоми і надалі удосконалювати їх на основі знову освоюваних способів тактичної підготовки і використання сприятливих динамічних ситуацій. Такий підхід у навчанні, на думку Ю.А. Шахмурадова, забезпечує органічний взаємозв'язок початкового навчання та вищої спортивної майстерності.