Бесіда на тему «Друзі»

Вправа «Закінчіть прислів'я»

Друга шукай, а знайдеш -- ... (тримай). Дружба та братство -- дорожче за ... (багатство). З ким поведешся, того й ... (наберешся). Людина без друзів, що дерево без ... (коріння). Друзів пізнають у ... (біді).

Вправа «Запитання -- відповідь»

Через що діти найчастіше сваряться одне з одним? Чи знаєте ви, як краще запросити своїх друзів погратися? . Якими словами та вчинками ви завжди ображаєте своїх Друзів? Чому? Коли потрібно буде вирішити, хто ким буде в грі, як ви вчините, щоб нікого не скривдити? Чи добре, коли одна й та сама дитина повсякчас виконує головні ролі? Що робити? Які ігри, вірші, казки, мультфільми найбільше подобаються вашим друзям? Як ви радуєте своїх друзів? А вони вас? Хто може бути вашим другом (батьки, дівчатка, хлопчики, тварини)?

Пальчикова гра «Зустріч друзів»

Діти по черзі торкаються пальцями однієї руки до пальців другої, роблячи ними ніжні обертові рухи (за годинниковою стрілкою).

«Надішли листа»

Гравці стоять у колі, міцно тримаючись за руки. Ведучий -- листоноша -- у центрі кола. Він каже: «Я надсилаю лист від Сергійка до Оленки».

Сергійко починає передавати «лист». Він потискує руку своєму сусідові праворуч або ліворуч, той потискує руку наступному і так далі по колу, доки лист не дійде до Оленки. Мета листоноші --«перехопити» лист, тобто побачити, у кого з дітей він зараз перебуває. Дитина виконує роль листоноші доти, доки лист не буде «перехопленим». Бажано, щоб у ролі листоноші побувала кожна дитина.

«Пліч-о-пліч»

Три канати зв'язують разом у вузол або закріплюють на одному кільці. Кільце або вузол, від якого йдуть кінці канату, кладуть у центр кола, намальованого крейдою на майданчику діаметром не більше трьох метрів. Учасники стають уздовж свого канату, міцно взявши його в руки. За сигналом кожна команда тягне канат на себе, намагаючись перетягнути вузол або кільце за межі кола. Кому це вдасться, той і переміг.

«Повідомлення»

Діти діляться на дві рівні підгрупи. Кожна з них отримує пакет, який необхідно терміново доставити в штаб. На шляху безліч перешкод: пролізти через дугу; перескочити через куби; пройти вузьким містком, не замочивши ніг; тихо пройти повз вартового, не розбудивши його; підбігти до стільчика; «просигналити» й передати пакет дорослому.

У Сашка є кілька друзів. Одні живуть у його будинку, з іншими він зустрічається в дитячому садку (школі). Він любить гратися з друзями, зустрічатися на свята й просто так.

Сашко вміє ділитися іграшками, книжками, солодощами зі своїми товаришами. А ви?

Сашко пропонує:намалювати стільчик дружби;

подумати й відповісти, чи є друзями Заєць та Вовк з мультфільму «Ну, постривай», Леопольд і мишенята з мультфільму «Кіт Леопольд», герої казки «Бременські музиканти». Чому? (Тому що...);

Пригадати казки, оповідання, вірші, мультфільми, у яких друзі весело сміються, іноді плачуть, ображаються, лякаються, дивуються, посміхаються...

Бесіда на тему «Чесність, порядність»

Чесність, порядність... Що це таке? «Але це вже кожна дитина знає!» — скажете ви. Говорити правду — це чесно. Не кривдити менших або слабших за себе — це також чесно. Не брати того, що тобі не належить — це теж чесно і порядно. Допомагати тим, хто цього потребує — чесно і порядно.

Але це ще не все. Поняття честі і порядності набагато глибші, вони повинні жити в людині, в її душі, стати переконанням, щоб ніколи перед людиною не стояло питання — робити це чи ні, якщо це чесно і порядно. Змалечку кожен із вас, діти, повинен засвоїти норми поведінки і моралі, за якими має жити в людському суспільстві. Це для того, щоб жити з усіма в мирі і злагоді, почуватися завжди комфортно і затишно, щоб не гризло вас сумління, не мучила совість. І хоч виховати себе таким не завжди легко, але кожна людина повинна прагнути до того, щоб стати такою у житті, бо з чесними і порядними людьми всім добре, безпечно, спокійно. Це — надійні люди.

Ти також хочеш бути надійною людиною, щоб усім з тобою було добре, чи не так? Звичайно, чому ж ні! Але щоб вирости такою людиною, треба змалечку багато знати, вчитись переборювати в собі лінь, недбальство, брехливість, заздрість, зажерливість і багато всього негативного, що може з’являтися у твоєму характері. І де воно тільки береться, — не раз думаєш ти. Чому тобі раптом стане так заздрісно, що хтось із твоїх однокласників все може, а ти ні? І ти враз подумав, що б йому таке зробити, аби він перестав усе знати, ну хоч би забув колись... Твоя голова починає гарячково працювати над тим, що б таке зробити?

Ось тут і зупинись, подумки накажи сам собі: «Не смій цього робити! Не смій навіть думати про таке! Це нечесно і непорядно!» Подихай рівніше і всю свою енергію спрямуй на те, щоб і собі знати багато. Це всім доступно, лише прожени від себе лінь, вона тобі не дає зробити з себе розумну і шановану людину. Ти ж подумай і зрозумій одне: щоб багато знати, треба дуже багато читати, цікавитись книжками, багато часу просидіти над ними, щоб зрозуміти і запам’ятати те, що там написано. Ось у той час, як ти ганяєш на подвір’ї консервну банку або бігаєш навколо будинку з палкою, той хлопчик чи дівчинка сидить, занурившись у книжку, і наповнює свою голову знаннями. То чому б і тобі не сісти і не почитати, щоб бути розумним, багато знати? І не треба буде нікому заздрити! Якщо ти зупинив себе і не дозволив розгулятися своїй фантазії, а сів за книжку, пересилив себе, прогнав лінь, то ти вчинив чесно та порядно і щодо себе, і щодо тієї людини, якій щось недобре хотів зробити, правда? Отже, ти вже на правильному шляху. Тепер ходімо далі у наших міркуваннях.

— Хто любить складати конструктори?

— Хто з вас любить гратись у комп’ютерні ігри?

— Чи хто любить майструвати сам щось цікаве?

— А як ви думаєте, діти, зробити якусь річ своїми руками — це корисно для дитини чи ні? Доведіть свої міркування.

Ось ви дивитеся на дітей, а у них яких тільки іграшок нема! Якої тільки техніки: і комп’ютери, і телевізори, і різні- різні конструктори... А в когось такого і близько нема. І раптом у нього виникає підступна думка: нехай у тих дітей все це зламається! Ну, й що? їм нове куплять, а в його серці оселиться чорна заздрість, яка буде його точити і точити, як черв’як дерево. Кому від того стане гірше? Звичайно, заздріснику, бо ростиме він тепер із заздрістю в серці і вже не буде у нього тієї радості, що колись.

Не треба заздрити! Краще придивитись до себе і прислухатися, може, в нього є щось таке, чого нема в інших? Може, у нього є до чогось хист, талант, якісь здібності? Випробувати себе, спробувати щось робити! Адже не в усіх батьків однакові можливості. Одні мають змогу купити дорогі речі, а інші — ні. То чого дивитись і заздрити? Це ж чиїсь батьки заробили і купили своїй дитині дорогі речі. А ви ще малі, ви всього не можете так, як дорослі. Тому зараз вчіться, гартуйте себе, а як виростете, то все матимете, якщо постараєтеся і працюватимете у поті чола. Життя у кожного своє, кожен має пройти на цій землі свій шлях, тому ніколи не заздріть іншим, бо ви ще не знаєте, що пережити доведеться тим, кому ти сьогодні так заздриш. А всі люди проходять через певні випробування: хтось проходить через бідність, хтось — через багатство, інші через хвороби, а ще інші — через владу. Головне — завжди залишатися ЛЮДИНОЮ! Не зламатись, не опуститись, не дати себе розтоптати. Це головне у житті.

Я пригадую своє дитинство. І завжди спливає у пам’яті один хлопчик, який ріс без батька, бо його батько не повернувся з війни. А було їх у мами троє: два хлопчики і дівчинка. Дуже бідно вони жили, мама ледве зводила кінці з кінцями, люди допомагали, хто чим міг, бо й у самих не густо було добра. Та найбільшим добром у тій родині була велика любов одне до одного. Вони жили дуже дружно. У тій хаті завжди було надзвичайно чисто, прибрано, а на білій скатертині з весни до пізньої осені стояли букети польових квітів. Коли білим снігом вкривалася земля, то на столі стояла засушена трава і безсмертники у скляній вазі. І нам завжди усім хотілось приходити в ту родину, бо там був мир, спокій, затишок. Хлопчик, який ріс у цій сім’ї, мав золоті руки, він умів, здавалось, усе на світі! З кусочків дерева, фанери він виготовляв чарівні рухливі іграшки, на які ми дивились з великим захопленням. Він ніколи нікому не заздрив і його мудрості дивувалися дорослі. Хлопчина придивлявся до роботи майстрів, переймав у них майстерність, розпитував, спостерігав і, коли виріс, то рівного йому не було, він умів усе на світі.

Придивіться до себе, у кожного з вас є до чогось талант, а його треба розвивати, щоб знати, на що ви здатні. Ось так!

— А тепер скажіть мені, що ви найбільше любите майструвати чи робити?

— Хто вже виявив у себе якісь здібності, щось таке, що завжди хочеться робити і завжди все виходить добре?

Отож рушаймо далі. Брати чуже — це не тільки нечесно і непорядно, це вже злочин, який карається законом. Адже ви розумієте, що кожна людина наживає своє добро тяжкою працею. І раптом якась людина все це забирає, як свою власність. Хто таке може стерпіти? Крадіїв ніхто не любить, їх зневажають, їх карають. І правильно. Кожен повинен заробляти собі на прожиття чесною працею.

Хіба люблять брехунів? Звичайно ж, ні! Ну, хто, скажи, любитиме тебе, якщо у твоїх словах нема правди? Ти ненадійна людина, тобі не можна довіряти, ти можеш підвести будь-кого. Краще чесно сказати правду, якою б вона не була, бо, як мовить народ, брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся. Та й повертатися тоді буде нікуди, тебе зневажатимуть люди. Ось така слава брехунам. «Гарно пише, та брехнею дише», — кажуть про таких.

Є ще й такі люди, які, як кажуть, в очі лисицею, а поза очі — вовчицею. Одне говорять, а інше роблять. Ведуть подвійну гру. Як же це нечесно і непорядно. Такій людині теж не можна довіряти, тому що вона підступна. Гадюку як не грій, вона все одно вкусить. Таких зневажають в народі! Про них такі прислів’я склали, що прочитаєш їх, аж мурашки поза спиною. «Підлеслива людина, як гадюка під квітами» або: «Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини — з усіх боків», «Янгольський голосок, а чортова думка». Ось так про них кажуть, така про них слава.

Чи вони вам подобаються? Доведіть, чому так робити погано.

Наведіть приклади, якщо знаєте такі. А самі ви ніколи так не чинили?

Стежте за собою, щоб про вас так не казали. Просто завжди з усіма треба бути чесними. І вам буде легко, бо нікого ви не скривдили, нікому не збрехали, нікого не образили. Бо образливе слово, як гострий меч, воно глибоко ранить. Тому завжди думайте, що і як ви говорите, щоб не образити людину. «Шабля ранить голову, а слово — душу» або: «Вола в’яжуть мотуззям, а людину — словом». Ось як народ про це говорить. А ти, дитино, — маленька гілочка могутнього дерева життя рідного українського народу, будь мудрою і розумною, чесною і порядною. І тоді матимеш щастя і радість. Бо доброму скрізь добре, а щастя без розуму — дірява торбина.